Рішення № 38814318, 14.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 916/13/1662 14.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

про визнання недійсними з моменту укладення кредитного договору № 196 від 31.03.2010р. та іпотечного договору № 152 від 01.04.2010р.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Орел В.Ю. (дов.)

Від відповідача: Молодюк А.Л. (дов.)

У судовому засіданні 14.05.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в якій просить суд визнати недійсними з моменту укладення кредитний договір № 196 від 31.03.2010р. та іпотечний договір № 152 від 01.04.2010р., укладені між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2013р. у справі №916/13/1662 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" недійсними з моменту укладення кредитний договір № 196 від 31.03.2010р. та іпотечний договір № 152 від 01.04.2010р., передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу вказана справа була передана для розгляду судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013р. порушено провадження у справі № 916/13/1662 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.11.2013р.

27.11.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. розгляд справи №916/13/1662 відкладено на 17.12.2013р.

17.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013р. розгляд справи №916/13/1662 відкладено на 14.01.2014р.

10.01.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

13.01.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшли доповнення до відзиву.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 14.01.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, справу №916/13/1662 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. справу №916/13/1662 прийнято до свого провадження суддею Стасюком С.В. та призначено її до розгляду на 11.02.2014р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 11.02.2014р., у зв'язку з виходом судді Гулевець О.В. з відпустки, справу № 916/13/1662 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

11.02.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 11.02.2014р. представники сторін не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 11.02.2014р. суддею Гулевець О.В. справу № 916/13/1662 прийнято до свого провадження та розгляд справи відкладено на 25.02.2014р.

24.02.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 25.02.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному, справу №916/13/1662 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014р. суддею Стасюком С.В. справу № 916/13/1662 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 01.04.2014р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 01.04.2014р., у зв'язку з виходом судді Гулевець О.В. з лікарняного, справу № 916/13/1662 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

27.03.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 01.04.2014р., у зв'язку з виходом судді Гулевець О.В. з лікарняного, справу № 916/16/1662 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014р. суддею Гулевець О.В. справу № 916/13/1662 прийнято до свого провадження та відкладено її розгляд на 16.04.2014р.

16.04.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2014р. зобов'язано приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області - ОСОБА_6 надати довідку відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області № 365/562 від 24.03.2010 року, про яку зазначено у іпотечному договорі від 01.04.2010 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" зареєстрованим за № 152 Приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області - ОСОБА_6.

В судовому засіданні 16.04.2014р. оголошено перерву до 14.05.2014р.

29.04.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області - ОСОБА_6 надійшла витребувана судом копія довідки відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області № 365/562 від 24.03.2010 року.

13.05.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надішли письмові пояснення по справі та клопотання про витребування доказів.

14.05.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" надійшли додаткові пояснення по справі та копія довідки відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області № 365/562 від 24.03.2010 року.

В судовому засіданні 14.05.2014р., суд розглянувши клопотання відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у виконавчого комітету Великодолинської селищної ради Овідіопільського району Одеської області та Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області інформацію, чи користувалося Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та чи здійснювали плату за користування (довідку) земельною ділянкою площею 2,9162 га, кадастровий номер 5123755300:02:004:0506, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіпольський район, смт Великодолинське, вул. Леніна, 126 станом на 01.04.2010р., та витребувати копію Договору оренди від 01.09.2012р., укладеного між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та TOB "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та копію рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №507-VI від 31.08.2012р. "Про внесення змін до рішення №670-V від 28.05.2008р. "Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років TOB "СП "Аквавінтекс" для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд в смт. Великодолинське, вул. Леніна, №126".

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У відповідності до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", визначено, що якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Проте, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності щодо користування позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" земельною ділянкою площею 2,9162 га, кадастровий номер 5123755300:02:004:0506, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіпольський район, смт Великодолинське, вул. Леніна, 126, дійшов висновку про недоцільність витребування документів, які зазначені відповідачем у даному клопотанні, у зв'язку з чим, відмовляє в його задоволенні.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" в судовому засіданні 14.05.2014р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в судовому засіданні 14.05.2014р. позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 14.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010р. між Відкритим акціонерними товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк") (кредитодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (позичальник, позивач) було укладено Кредитний договір №196, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах договору та додаткових угод, що складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 1.1.1. та п. 1.1.2. Кредитного договору, кредит надається у сумі 11320673,28грн. Термін остаточного повернення кредиту 01.08.2016р.

Процентна ставка за користування кредитом складає 16% до 31.03.2010р., 18% з 01.04.2010р., 20% з 01.10.2010р., 22% з 01.04.2011р., 24% з 01.10.2011р. (п.1.1.3. договору).

Пунктом 1.1.5. Кредитного договору передбачено, що видача траншу здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної в п.1.1.1. договору. Надання кредиту здійснюється за умови укладення додаткової угоди відповідно до п.2.4. договору.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається позичальнику на рефінансування заборгованості по кредитному договору №03/08 від 31.07.2008р. укладеного між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС".

Пунктом 1.3. Кредитного договору сторони погодили, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає іпотека: комплекс будівель та споруд, загальною площею 10706,7кв.м., розташованих за адресою Одеська область, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, що виступає забезпеченням по кредитному договору №03/08 від 31.07.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 за реєстровим №1727; обладнання для виробництва вин та коньяків, офісна техніка, меблі, що виступають забезпеченням по кредитному договору №03/08 від 31.07.2008р., укладеного між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", згідно договору застави від 31.07.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 за реєстровим №1729; товари в обороті (виробничі запаси, готова продукція, товари) балансовою вартістю станом на 01.10.2010р. - 8665700,00грн.; корпоративні права ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" в розмірі сплачених частин в статутному капіталі підприємства.

Повернення кредиту здійснюється згідно графіку зазначеного у додатковій угоді на видачу траншу (п. 2.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору проценти за користування кредитом/траншем нараховуються Банком наступним чином: проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення Траншу) (п.2.6.1. Кредитного договору); проценти за користування траншем нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.1.3. договору (п. 2.6.2 Кредитного договору); проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць (2.6.3. Кредитного договору); проценти за користування траншем нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем (п. 2.6.4. Кредитного договору); проценти за користування траншем нараховуються виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількості днів в році (або 360 днів в році - для кредиту у іноземній валюті) та календарна кількості днів у місяці (п. 2.6.5. Кредитного договору); проценти за користування траншем нараховуються у валюті кредиту (п. 2.6.6. Кредитного договору); проценти за користування траншем нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день зарахування траншу на поточний рахунок позичальника та/або перерахування траншу по контрактах, що кредитуються, і не враховується останній день терміну користування кредитом/траншем (п.2.6.7. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.7. Кредитного договору, проценти за користування кредитом/траншем сплачуються наступним чином: проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.6 договору позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані; проценти, нараховані за місяць, в якому відповідно до пункту 1.1.2 договору закінчується термін користування кредитом, повинні бути сплачені не пізніше такого дня.

Пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.4. Кредитного договору).

В подальшому додатковою угодою від 06.04.2010р. до Кредитного договору №196 від 31.03.2010р. та договором від 31.03.2011р. про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №196 від 31.2010р. сторонами було внесено зміни до Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., зокрема щодо суми кредиту, строк повернення кредиту, процентної ставки за користування кредитом, графіку повернення кредиту у сумі та порядку надання і повернення кредиту та сплати процентів.

Позивач в позові вказує, що згідно п. 4.1 Статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" в редакції від 07.06.2010р. №15431050012000040 метою створення товариства є здійснення виробничої, комерційної та іншої діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 20.1 статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" вищим органом Товариства є загальні збори його учасників до виключної компетенції яких, згідно п/п "а" п. 20.4 Статуту ТОВ "СП "Аквавінтекс", віднесено визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження планів та звітів про їх виконання.

Позивач - ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що кредитний договір №196 від 31.03.2010р. суперечить положенням статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", вимогам Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) та ставить позичальника у невигідне становище в питаннях порядку та умов, строків виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Водночас, право ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" користуватись банківським кредитом визначено п. 30.1 Статуту ТОВ "СП "Аквавінтекс", у відповідності до якого закріплено принципи самостійного визначення Товариством перспектив розвитку та планування своєї діяльності, що за своїм змістом є аналогічними положенням передбачених п. 20.4 Статуту ТОВ "СП "Аквавінтекс" щодо виключної компетенції загальних зборів учасників товариства щодо визначення основних напрямків діяльності Товариства.

Позивач стверджує, що залучення на договірних засадах кредитних коштів та питання реструктуризації грошових зобов'язань за отриманими кредитами, відносяться до кола питань господарсько-фінансової діяльності Товариства, врегульованими положеннями розділу VIII статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", вирішення яких відповідно до п/п "а" п. 20.4 статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства.

Натомість, як вказує позивач підписання між ВАТ "ВіЕйБі" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., метою якого є рефінансування заборгованості позичальника по Кредитному договору №03/08 від 31.07.2008р., відбувалось директором ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" з власної ініціативи та не погоджувалось відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Враховуючи те, що Кредитний договір №196 від 31.03.2010р. було укладено та підписано директором ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" з власної ініціативи, без погодження відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства та з перевищенням наданих йому статутом товариства повноважень, даний договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Також, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №196 від 31.03.2010р., між ВАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 01.04.2010р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 за реєстровим № 152, відповідно до умов якого іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку цілісний майновий комплекс, загальною площею 10706,7кв.м., розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 на земельній ділянці площею 2,9612га., кадастровий номер якої 5123755300:02:004:0506, цільове призначення якої: для підприємства іншої промисловості (код цільового призначення - 1.10.5), яка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області від 24.03.2010 №365/562.

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору від 01.04.2010р., предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальника у розмірах у Кредитному договорі №196 від 31.03.2010р., що складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкції, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 14590260,00 грн. Загальна вартість предмету іпотеки, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №25717998 від 29.03.2010 року, виданого комунальним підприємством Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації, становить 12489110,55 грн. (п. 1.5. Іпотечного договору).

Позивач, мотивуючи позовні вимоги, що на момент укладення осорюваного Іпотечного договору, права на земельну ділянку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, на якій розташований предмет іпотеки, не належали ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", в підтвердження чого позивач посилається на довідку Овідіопольського райвідділу земельних ресурсів від 25.09.2003р. та на договір оренди від 11.08.2003р., відповідно до якого Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області на підставі рішення X сесії XXIV скликання від 16.10.2003 року за №490 передала в платне користування, а Акціонерне товариство відкритого типу "Овідіопольський завод продовольчих товарів" прийняло в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Леніна, 126, площею 0,3299 (забудовані землі - 0,3299 га).

Таким чином, позивач вказує, що при укладенні Іпотечного договору від 01.04.2010р. сторонами не було дотримано умови передачі нерухомого майна в іпотеку, визначені ст. 6 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для визнання недійсним вказаного договору.

Також, позивач стверджує, що іпотечному договорі від 01.04.2010р. відсутній опис предмета іпотеки у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", оскільки в іпотечному договорі не зазначено опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастрового номеру.

З огляду на зазначене, позивач вказує, що Іпотечний договір від 01.04.2010р. укладений між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідач - ПАТ "ВіЕйБі Банк" позовні вимоги заперечив, посилаючи на те, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором, щодо надання позивачу кредиту у розмірі, передбаченому договором, виконав, та позивачем було схвалено опорюваний Кредитний договір, а доводи позивача про недотримання вимог ст. 6, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" не відповідають дійсним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як зазначено судом вище, між Відкритим акціонерними товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк") (кредитодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (позичальник, позивач) було укладено Кредитний договір №196 від 31.03.2010р., відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах договору та додаткових угод, що складають невід'ємну частину договору.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з п. 14. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони, укладаючи Кредитний договір №196 від 31.03.2010р., погодили всі істотні умови для даного виду договору, зокрема погоджено суму кредиту (п. 1.1.1. договору), строки повернення кредитних коштів (пункт 1.1.2. договору), строк дії договору (пункт 7.4. договору), розміри процентів та порядок їх сплати (пункти 1.1.3., п. 2.6, п. 2.7. договору).

Підставою для визнання Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., недійсним позивач називає те, що вказаний договір укладений з перевищення повноважень особи, яка підписала вказаний договір, оскільки Кредитний договір №196 від 31.03.2010р. було укладено та підписано директором ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" з власної ініціативи, без погодження відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства та з перевищенням наданих йому статутом товариства повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, не повинна перевищувати своїх повноважень.

Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів (ст. 159 ЦК України).

Відповідно до п. 20.1 Статуту ТОВ СП "АКВАВІНТЕКС" (у редакції чинні на час укладення Кредитного договору), вищим органом Товариства є загальні збори його учасників.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991р. (в редакції чинні на час укладення Кредитного договору), вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; в) обрання і відкликання членів наглядової ради; г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Пунктом 20.4 Статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" (у редакції чинній на час укладення Кредитного договору) визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників відносяться наступні питання: а) визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства; в) визначення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; г) призначення директора товариства та звільнення його від посади; д) затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку визначення порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; ж) вибори ревізійної комісії (ревізова) товариства, голови загальних зборів; з) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; і) виключення учасника товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

У відповідності до п. 25.1. Статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" (у редакції чинні на час укладення Кредитного договору) виконавчим органом Товариства є директор.

Згідно п. 25.2. Статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" (у редакції чинні на час укладення Кредитного договору) директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства на підставі діючого законодавства, відповідно до положень статуту і установчого договору, згідно з рішеннями загальних зборів учасників.

Пунктом 25.2. Статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" (у редакції чинні на час укладення Кредитного договору) визначено, що директор у межах своєї компетенції:

а) здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства;

б) розпоряджується майном товариства, включаючи грошові кошти;

в) без довіреності діє від імені товариства, представляючи його інтереси в усіх установах, підприємствах організаціях на території України та за її межами;

г) приймає розпорядження і видає накази з питань діяльності товариства;

д) приймає на роботу та звільняє працівників товариства;

е)затверджує правила внутрішнього розпорядку і інші внутрішні документи товариства, визначає організаційну структуру товариства, затверджує штатний розклад;

є) визначає умови оплати праці працівників товариства, філій, представництв та інших відокремлених підрозділів.

ж) здійснює інші дії для досягнення цілей діяльності товариства.

Відповідно до п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Як вбачається з положень наявного в матеріалах справи Статуту ТОВ "СП "Аквавінтекс" (у редакції чинні на час укладення Кредитного договору), право директора ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", як виконавчого органу товариства, на укладення договорів не обмежено, а до виключної компетенції Загальних зборів ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" не було віднесено повноважень щодо затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Таким чином, матеріали справи не містять та позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів, які б підтверджували наявність будь-яких обмежень на укладення спірного Кредитного договору №196 від 31.03.2010р. в Статуті ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", в редакції чинній на час укладення даного Кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом, спірний Кредитний договір був укладений між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі заступника директора з продажів Корпоративного Бізнесу Одеського ТЦ ВАТ "ВіЕйБі Банк" Шевчука Ю.І., який діяв на підставі довіреності та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" в особі директора Дзюбан Е.В., який діяв на підставі Статуту.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Кредитний договір №196 від 31.03.2010р. був укладений ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" в особі директора Дзюбан Е.В., що діяв в межах повноважень визначених Статутом Товариства.

Щодо посилань відповідача на протокол №3/2010-(48) загальних зборів учасників ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" від 31.03.2010р., відповідно до якого, директора ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" уповноважено на виконання усіх дії та формальностей, пов'язаних з укладанням та підписанням Кредитного договору з ВАТ "ВіЕйБі Банк" та наданого позивачем, під час розгляду справи, рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2014р. по справі №916/733/14, яким визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", оформлені протоколом №3/2010-(48) від 31.03.2010р., то суд зазначає, що наявність рішення загальних зборів учасників ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", оформлені протоколом №3/2010-(48) від 31.03.2010р. яким було уповноважено директора ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" на виконання усіх дії та формальностей, пов'язаних з укладанням та підписанням Кредитного договору з ВАТ "ВіЕйБі Банк", а також дійсність вказаного рішення не спростовує вищевикладені обставини справи, оскільки, як встановлено судом вище, Кредитний договір №196 від 31.03.2010р. був укладений ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" в особі директора Дзюбан Е.В. в межах повноважень визначених Статутом ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", положеннями якого не визначено обмежень директора на укладення договорів, в тому числі оспорюваного Кредитного договору.

Суд, також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши позивачу кредитні кошти, а позивач, в свою чергу, користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, що свідчить схвалення сторонами Кредитного договору.

З огляду на вищевстановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., укладеного між ВАТ "ВіЕйБі" та ТОВ "СП "Аквавінтекс", у зв'язку з чим, позов в даній частині задоволенню не підлягає.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві позовної давності до вимог ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" про визнання недійсним Кредитного договору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суд зазначає, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для визнання недійсним Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., укладеного між ВАТ "ВіЕйБі" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", то позов в даній частині не підлягає задоволенню саме з вказаних підстав.

Також, позивач просить суд визнати недійсним Іпотечний договір від 01.04.2010р. укладений між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС".

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотека в силу ст. 575 ЦК України є окремим видом застави нерухомого майна.

Відповідно до ст. 576 ЦК України (в редакції на момент укладення спірного договору), предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Закон України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №196 від 31.03.2010р., між ВАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 01.04.2010р.

В обґрунтування вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору від 01.04.2010р., позивач посилається на те, що на момент укладення осорюваного Іпотечного договору, права на земельну ділянку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, на якій розташований предмет іпотеки, не належали ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", а також в іпотечному договорі не зазначено опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастрового номеру.

Як встановлено судом, в Іпотечному договорі зазначено, що в іпотеку передано цілісний майновий комплекс, загальною площею 10706,7кв.м., за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, що розташований на земельній ділянці площею 2,9612 га., кадастровий номер якої 5123755300:02:004:0506, цільове призначення якої: для підприємства іншої промисловості (код цільового призначення - 1.10.5), яка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області від 24.03.2010 №365/562.

Під час розгляду справи, судом було витребувано у приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області - ОСОБА_6 довідку відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області №365/562 від 24.03.2010 року, про яку вказано в Іпотечному договорі від 01.04.2010 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" зареєстрованим за № 152.

В наданій приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області - ОСОБА_6 копії довідки відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області №365/562 від 24.03.2010 року зазначено, що земельній ділянці площею 2,9612 га (в тому числі: капітальна трьох і більше поверхова - 2,9612 га) розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, яку передбачається передати у довгострокову оренду ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" для підприємств іншої промисловості (код цільового призначення - 1.10.5), присвоєно кадастровий номер: 5123755300:02:004:0506.

Зі змісту вказаної довідки, вбачається, що на час укладення Іпотечного договору, земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, лише передбачалось передати у довгострокову оренду ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС". Водночас, довідка відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області №365/562 від 24.03.2010 року не підтверджує того, що земельна ділянка площею 2,9612 га, розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, перебувала у користуванні ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", як це зазначено в оспорюваному Іпотечному договорі.

Таким чином, посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 2,9612 га, розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 на час укладення оспорюваного договору перебувала у фактичному користуванні ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" на підставі довідки відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області №365/562 від 24.03.2010 року не приймаються судом до уваги, оскільки вказана довідка не підтверджує факту наявності правових підстав користування даною земельною ділянкою у відповідності до положень чинного законодавства.

Відповідачем, в підтвердження права користування земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 було надано копію рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №670-У від 28.05.2008р. та копію договору оренди від 01.09.2010р. укладеного між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС".

З копії рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №670-У від 28.05.2008р., вбачається, що даним рішенням вирішено: припинити з АТВТ "Овідіопольський завод продовольчих товарів" дію договору оренди земельної ділянки площею - 0,3299 га (забудовані землі) від 12 грудня 2003 року зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди земельної ділянки площею - 2,6313 га (забудовані землі) від 02 жовтня 2003 року зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди землі Великодолинської селищної ради за №89 та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" земельну ділянку площею 2,9612 га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - яка складається з ділянок - 0,3299 га та 2,6313 га) в довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд в смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 Овідіопольського району Одеської області та встановити орендну плату в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки, тобто 285 827,65 гри. в рік.

Також у вказаному рішенні вирішено доручити голові Великодолинської селищної ради Базеляну О.Л. укласти типовий договір оренди на земельну ділянку з ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" у письмовій формі строком до 1 липня 2008 року.

У відповідності до копії договору оренди від 01.09.2010р., наданої відповідачем, Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" прийняло в довгострокове, користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Леніна, 126, загальною площею 2,9612 га. Договір укладено строком на 49 років.

З копії договору від 01.09.2010р. оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Леніна, 126, укладеного між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС", наявного в матеріалах справи, вбачається, та як зазначено позивачем, даний договір у встановленому законом порядку не зареєстрований.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998р. (в редакції чинній на час укладення договору оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Також, у відповідності до ст. 20 вказаного Закону України, у редакції чинній на час укладення договору оренди, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що договір від 01.09.2010р. оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Леніна, 126, укладений між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" не пройшов державної реєстрації у встановленому законом порядку, а отже, не створює правових наслідків, суд не приймає до уваги вказаний договір оренди від 01.09.2010р. в якості належного доказу.

Суд, приймає до уваги, що у листі Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 24.02.2014р. за №07/1-158 зазначено, що відсутня, також, державна реєстрація у встановленому законом порядку договору оренди, укладеного 01.09.2012р. між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС".

Щодо посилань відповідача на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу Держкомзему у Овідопільському районі, то суд не приймає до уваги дану документацію у якості доказу, оскільки даний витяг не підтверджує факту наявності належно оформленого права користування земельною ділянкою, та окрім того, даний витяг датований 28.03.2011 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час укладення оспорюваного правочину), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

З огляду на вищевстановлені судом обставини, вбачається, що у позивача було відсутнє належним чином оформлене право користування земельною ділянкою, яка знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Леніна, 126, загальною площею 2,9612 га.

Враховуючи вищевикладене, на момент укладення оспорюваного Іпотечного договору, а також в подальшому, право власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться предмет іпотеки, позивачем, у відповідності до закону, оформлене не було.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору), предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Статтею 6 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору), визначено умови передачі нерухомого майна в іпотеку.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору), якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Таким чином, при передачі нерухомого майна в іпотеку, необхідним наявність належних прав на земельну ділянку (права власності чи права користування).

У разі якщо земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, що передане в іпотеку, належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), то після звернення стягнення на будівлі їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови користування цією земельною ділянкою.

Проте, на час укладення оспорюваного іпотечного договору, право користування іпотекодавця - ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" земельною ділянкою площею 2,9612 га, розташованою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 належним чином оформлене не було.

Зазначені обставини свідчать про невідповідність Іпотечного договору від 01.04.2010р., укладеного між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" вимогам ст. 6 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для визнання даного договору недійсним.

Щодо посилань позивача на те, що в Іпотечному договорі від 01.04.2010 року відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані та кадастровий номер земельної ділянки, у відповідності до статті 18 Закону України "Про іпотеку", то суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору) передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Суд, дослідивши іпотечний договір від 01.04.2010 року, встановив що спірний Іпотечний договір містить опис предмету іпотеки, достатній для його ідентифікації, а тому доводи позивача про невідповідність вказаного договору статті 18 Закону України "Про іпотеку", є безпідставними.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві позовної давності до вимог ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" про визнання недійсним Іпотечного договору, то суд зазначає наступне.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що до окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК).

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Позивачем, в додаткових поясненнях до позовної заяви зазначено, що ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" фактично дізналось про відсутність правових підстав користування земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 в жовтні 2013 року внаслідок перевірки податковою службою факту здійснення орендної плати. Отже, в цей же час, позивач дізнався, що Іпотечний договір від 01.04.2010р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства України.

У зв'язку з тим, що позивач довідався про порушення свого права у жовті 2013 року, то у відповідності до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності почався саме з цієї дати. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом про визнання недійсним Іпотечного договору, в межах строку позовної давності, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Іпотечний договір від 01.04.2010р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 за реєстровим № 152, укладений між Відкритим акціонерними товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (код ЄДРПОУ 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (код ЄДРПОУ 25040503).

3. В частині позовних вимог про визнання недійсним Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., укладеного між Відкритим акціонерними товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (код ЄДРПОУ 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (код ЄДРПОУ 25040503) відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дягтярівська, будинок, 27Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, код ЄДРПОУ 25040503) судовий збір у розмірі 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.05.2014р.

Суддя О.В. Гулевець