Рішення № 38814311, 12.05.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" травня 2014 р. Справа № 906/370/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тютюнник С.В. - довіреність №14/10 від 01.04.2014;

від відповідача: Борушевська А.А. - довіреність №2/16 від 08.01.2014

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 750729,78 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 750729,78 грн.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні подала клопотання, яке було задоволено судом, про долучення документів до матеріалів справи (а.с.57-71). Позовні вимоги заперечила, з викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 58-59) мотивів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (покупець, відповідач) укладено Договір №06/10-2970ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти від 27.12.2010р. з додатком №1 та додатковими угодами: №1 від 28.01.2011р., №2 від 31.03.2011р., №3 від 04.04.2011р., №4 від 11.07.2011р., №5 від 03.10.2011р. (а.с.26-38)), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору (п. 1.1. Договору).

Вказав, що на виконання умов договору, протягом січня-квітня 2011 передав відповідачу природний газ на загальну суму 58517491,75грн., однак останній свої зобов'язання виконував несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись із позовною заявою до суду.

Зазначає, що рішенням господарського суду Житомирської області від 02.02.2012 у справі №17/5007/133/11 з відповідача стягнуто 24220214,93грн. основного боргу, 1067037,10грн. пені, 682532,27грн. інфляційних та 599544,50грн. 3% річних.

З огляду на те, що відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу, що призвело до подальшого невиконання рішення суду, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 750729,78грн. 3% річних за період з 09.12.2011 по 21.02.2012.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 58-59) позов не визнає. Зокрема, вказує, що заборгованість по вищевказаному Договору відсутня. При цьому пояснює, що основною причиною прострочення розрахунків є невчасне погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. Вказує, що якби у відповідності до приписів ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" було своєчасно відшкодовано різницю в тарифах, на сьогоднішній день не було б предмету спору та підстав для нарахування штрафних санкцій. Зауважує, що підприємство має кредиторську заборгованість за поставлений природний газ по договірних зобов'язаннях з НАК "Нафтогаз України", а стягнення 3% річних погіршить ці розрахунки. Враховуючи складне матеріальне становище підприємства, а також те, що останнє не є кінцевим споживачем природного газу, а виробляє теплову енергію, яка подається в даному випадку населенню та релігійним організаціям м. Житомира, враховуючи судову практику, а саме Постанову ВГСУ від 01.07.2013, якою відмовлено газопостачальній компанії у задоволенні позовних в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки встановлено, що заборгованість відповідача за договором виникла як різниця у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування, на сплату яких державою перераховуються субвенції, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача стосовно заперечень відповідача зауважив, що відсутність вини виключає нарахування штрафних санкцій, а не річних.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, врахувавши пояснення представників сторін та приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 02.02.2012 у справі №17/5007/133/11 (а.с. 13-14), стягнуто з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України": 24220214,93грн. заборгованості, 1067037,10грн. пені, 682532,27грн. інфляційних нарахувань, 599544,50грн. 3% річних, 56460,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Слід зауважити, що річні вказаним рішенням стягнуто за період з 21.02.2011 по 08.12.2011.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вищенаведеним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ згідно Договору №06/10-2970ТЕ-10 від 27.12.2010.

За ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 3), щодо якого зауважень представник відповіда не мав, 3% річних нараховано за період з 09.12.2011 по 21.12.2012 на суму боргу у розмірі 24220214,93грн., що складає 750729,78грн.

Враховуючи заперечення відповідача стосовно нарахування позивачем 3% річних (а.с.62-65), слід зазначити, що за ч.ч. 1,2 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Н е в в а ж а є т ь с я в и п а д к о м, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник н е з в і л ь н я є т ь с я в і д в і д п о в і д а л ь н о с т і за неможливість виконання ним г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я.

За вказаного, складне матеріальне становище, несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, наявність заборгованості перед НАК "Нафтогаз України", на думку суду, не є підставою для відмови в позові в частині стягнення 3% річних.

Надана представником позивача Постанова Вищого господарського суду України по справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012 (а.с .62-65) також не спростовує обґрунтованості позовних вимог, оскільки підставою для відмови у нарахуванні 3% річних у вказаній справі стало укладення між сторонами Договору про організацію взаєморозрахунків, згідно якого сторони у справі відповідно до вимог ст. 604 ЦК України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору на купівлю-продажу природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 46.252.277,15 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача щодо нарахування 3% річних є безпідставним.

Перевіривши розрахунок 3% (а.с. 3) річних, суд дійшов висновку, що останні в сумі 750729,78грн. нараховані позивачем обґрунтовано та вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин. не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 750729,78грн. 3% річних відповідають приписам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради ( 10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 48, ід. код 35343771)

на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ід. код 31301827):

- 750729,78грн. 3% річних;

- 15014,60грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу (наручно).