Ухвала суду № 38813962, 19.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р. Справа № 54764/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

з участю представника позивача: Демко Л.М.

та відповідача: Джогалика Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

24.01.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення за №0002692302 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов`язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 345844, 00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача є безпідставними, оскільки за результатами 2009 року одержаний прибуток з дотриманням вимог законодавства, не спрямовувався на виплату дивідендів, а був направлений на розвиток підприємства, а тому в нього не виник обов`язок щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0002692302 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов`язання публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 345844, 00 гривень.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення прийняте правомірно, а позивач був зобов`язаний в силу ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» виплатити дивіденди з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків та сплатити авансовий внесок до бюджету.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Джогалик Ю.В. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Демко Л.М. уході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що 27.04.2010 року, тобто на момент прийняття загальними зборами акціонерів позивача рішення не здійснювати виплату дивідендів право позивача на прийняття такого рішення не було обмежено дією частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та на позивача не покладалося обов'язку виплати дивідендів в розмірі не менше 30 відсотків з чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку, що є об'єктом оподаткування податком на прибуток.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем в період з 16.09.2011 року до 13.10.2011 року проведена планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року до 30.06.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт за №91145/23-2/00382102 від 20.10.2011 року (а.с.41-94).

Відповідачем висновками вказаного Акту визначено порушення позивачем пункту 7.8 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 15 Закону України «Про господарські товариства» та статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» у результаті чого позивачем не нараховано та не сплачено до 30.06.2010 року до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 276 675 гривень.

Вказаний висновок в Акті перевірки обґрунтовується тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» змінено порядок виплати дивідендів, а з 30.04.2010 року до 31 грудня 2010 року, у відповідності до частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30%.

Згідно висновків перевірки позивач у 2010 році мав нарахувати та виплатити дивіденди за результатами роботи за 2009 рік у розмірі 1 106 700 гривень, тобто 30% від чистого та нерозподіленого прибутку в розмірі 3 689 000 гривень, однак вказаних дій не вчинив. У відповідності до пункту 7.8 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач був зобов'язаний здійснити нарахування та сплатити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 276 675 гривень.

За наслідками розгляду вказаного Акту та його висновків відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0002692302 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 345844, 00 гривень, в тому числі 276675 гривень за основним платежем та 69169 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Згідно матеріалів справи, позивач зареєстрований рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради. Свідоцтво про державну реєстрацію від 29.07.1997 року за №111911200000000390, перереєстровано 21.12.2010 року - в зв'язку зі вступом в дію Закону України «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» створене як відкрите акціонерне товариство та продовжує свою діяльність як публічне акціонерне товариство у зв'язку із перейменуванням згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 26.10.2010 року та приведенням у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства».

Позивач перебуває на обліку, як платник податків у Державній податковій інспекції в м. Івано-Франківську.

За результатами господарської діяльності у 2009 році позивачем задекларовано нерозподілений прибуток станом на 31.12.2009 року в сумі 3689000 гривень, вказана обставина підтверджується відповідними даними коду рядка 350 Балансу підприємства станом на 31 грудня 2009 року (а.с. 104).

У відповідності до звіту про фінансові результати за 2009 рік визначено суму чистого прибутку у розмірі 1379000 гривень (а.с. 105).

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

З огляду на зазначене вбачається, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів.

Пунктами 12, 15 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що право затвердження розподілу прибутку і збитків товариства, затвердження розміру річних дивідендів, належить виключно до компетенції загальних зборів товариства.

Відповідно до протоколу № 7 чергових загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» від 27.04.2010 року, на загальних зборах було прийнято рішення про затвердження річного звіту та балансу товариства за 2009 рік та розподілу прибутку за 2009 рік, шляхом направлення прибутку на оновлення і розширення виробництва з метою забезпечення необхідного обсягу інвестицій для виробничого розвитку. Прийнято рішення дивіденди не виплачувати (а.с.18-19).

Виходячи із змісту пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положень Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку позивача) можуть бути нараховані та сплачені, виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що висновки відповідача про наявність в платника податку безумовного обов'язку щодо нарахування та сплати авансового внеску протягом 6 місяців після закінчення звітного річного періоду без прийняття рішення про виплату дивідендів не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства»(у редакції пункту 11 розділу VII Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Згідно пункту 1 розділу VII Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8-13 розділу VII «Прикінцеві положення», які застосовуються з дня його опублікування.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»був опублікований 30.04.2010 року в газеті «Голос України» № 80-81, тобто, зміни до Закону України «Про акціонерні товариства» набрали чинності з 30 квітня 2010 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 року N 22-рп/2010 положення пункту 1 розділу VII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Колегія суддів зазначає, що на час набрання чинності зазначеним Законом 30.04.2010 року у позивача не було чистого прибутку та нерозподіленого прибутку минулих років, що підтверджено, як зазначалось раніше, протоколом №7 від 27.04.2010 року, оскільки, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів позивача від 27.04.2010 року, вказані кошти були направлені на оновлення і розширення виробництва товариства.

27.04.2010 року, тобто на момент прийняття загальними зборами акціонерів позивача рішення не здійснювати виплату дивідендів право позивача на прийняття такого рішення не було обмежено дією частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та на позивача не покладалося обов'язку виплати дивідендів в розмірі не менше 30 відсотків з чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку, що є об'єктом оподаткування податком на прибуток.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі №2а-257/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний