Вирок № 38813463, 22.05.2014, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/457/14-к

Номер провадження 1-кп/540/40/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2014 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Січиокно Т.О.

за участю: секретаря Мотріченко О.В.

прокурорів Бульбах Н.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка кримінальне провадження № 12014170250000070 від 20.02.2014 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Машівка Полтавської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1, офіційно не працює, в силу ст. 89 КК України раніше несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-

в с т а н о в и в :

згідно з обвинувальним актом від 19.04.2014 року, проведеним досудовим розслідування встановлено, що 19 лютого 2014 року приблизно о 20 годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, на ґрунті виниклих неприязнених відносин із своєю матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в ході сварки, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечних характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс останній один удар рукою, зжатою в кулак в область обличчя та декілька ударів ногою в область тулубу. Внаслідок нанесених ударів потерпілій ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 10 ребра по пахвовій лінії зліва із синцем, яке згідно висновку судово - медичної експертизи № 48 від 27.02.2014 року кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я та тілесні ушкодження у вигляді забитих ран на лівому передпліччі та лівій гомілці (по одній), синця на лівій щоці, які згідно висновку цієї ж експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за частиною 1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_1 у свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю та відмовився надати показання у судовому засіданні.

Не дивлячись на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, суд приходить до висновку про доведеність його винуватості достатніми доказами, дослідженими судом у судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що 19 лютого 2014 року приблизно о 20 годині за місцем її проживання прибув син ОСОБА_1, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння вчинив сварку, в ході якої наніс їй удар кулаком в область обличчя та декілька ударів ногою в область тулубу. Після цього вона вибігла на вулицю, де втратила свідомість. Прийшовши до тями, вона побачила поблизу себе чоловіка, який запропонував їй допомогу та на своєму автомобілі відвіз до центру смт. Машівка. Тут же, охоронники райдержадміністрації викликали швидку допомогу та її було госпіталізовано до лікарні. Її син ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями, внаслідок чого систематично вчиняє сварки в сімї, ображає її та погрожує.

Свідок ОСОБА_3 показала суду, що 19 лютого 2014 року приблизно о 22 годині прибула за місцем проживання своєї матері ОСОБА_2, однак остання за місцем проживання була відсутня. Від сусідів вона дізналася про те, що ту госпіталізовано до лікарні. В подальшому від останньої вона дізналася, що тілесні ушкодження тій спричинив її брат ОСОБА_1, який систематично зловживає алкогольними напоями, вчиняє сварки в сімї, ображає, погрожує матері.

Допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що працюють охоронниками Машівської райдержадміністрації. 19.02.2014 року вони перебували на роботі та приблизно о 22 годині в приміщення ввійшла престаріла ОСОБА_2, яка повідомила про її побиття сином ОСОБА_1, жалілася на стан здоров'я, а саме сильні болі в області живота. Внаслідок цього вони викликали швидку допомогу, яка госпітувала ОСОБА_2 до лікарні.

Свідок ОСОБА_6 показала, що працює фельдшером Машівської ЦРЛ. 19 лютого 2014 року приблизно о 22 годині вона прибула за викликом до приміщення Машівської райдержадміністрації. Оглянувши престарілу ОСОБА_2, яка скаржилася на погане самочуття та мала видимі тілесні ушкодження в області обличчя та гомілці, вона прийняла рішення про госпіталізацію тієї до Машівської ЦРЛ. В розмові ОСОБА_2 повідомила, що тілесні ушкодження спричинив їй син ОСОБА_1

Згідно висновку судово- медичної експертизи № 48 від 27.02.2014 року на тілі ОСОБА_2 виявлено ушкодження у вигляді закритого перелому 10-го ребра по пахвовій лінії зліва з синцем, забитих ран на лівому передпліччі та лівій гомілці (по одній), синця на лівій щоці, які утворилися від дії тупих предметів, не заперечують часу та обставин їх утворення. Ушкодження у вигляді закритого перелому лівого ребра по пахвовій лінії зліва кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Інші ушкодження у вигляді забитої рани на лівому передпліччі, забитої рани на лівій гомілці та синця на обличчі зліва разом кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. (а.с. 39-40 ).

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що останній систематично зловживає алкогольними напоями, протягом року двічі притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП. , а саме 12.03.2014 року та 12.05.2014 року.(а.с.59, 60).

23.04.2014 року за рішенням Машівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 порядку ст. 116 ЖК України виселений з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання ішного житлового приміщення. Підставою для прийняття даного рішення явилося систематичне порушення правил співжиття ОСОБА_1(а.с.61-62).

З показань допитаних у судовому засіданні свідків та потерпілої встановлено, що ОСОБА_1 постійно вчиняє сварки в сімї, зокрема принижує, ображає та погрожує своїй престарілій матері ОСОБА_2

Згідно медичного висновку ОСОБА_1 здоровий, працездатний, виявляє синдром залежності внаслідок вживання алкоголю, перебуває на «Д» обліку у лікаря - нарколога Машівської ЦРЛ із 1997 року. Мають місце психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. На даний час вживає алкоголь. (а.с.48).

Згідно повідомлення з Машівської ЦРЛ ОСОБА_1 жодного разу не проходив лікування від алкоголізму.(а.с.68).

Обставинами, що в силу ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає: вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обставин, що в силу ст. 66 КК України пом'якшували б покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

При призначенні покарання у відповідності до вимог ст.65 КК України суд враховує особу ОСОБА_1, а саме той факт, що він є схильним до вживання алкоголю. За час проживання в одному будинку з потерпілою ОСОБА_2 систематично чинить протиправні дії щодо останньої, а саме вчиняє сварки, погрожує, ображає її нецензурними словами. Після вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 двічі притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАп, продовжує зловживати алкогольними напоями. Таким чином, дані факти свідчать про небажання обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення даного кримінального правопорушення стати на шлях виправлення, оскільки він не припиняє чинити протиправні дії та систематично скоює протиправні діяння по відношенню до потерпілої ОСОБА_1

Особливу увагу слід приділити тому, що потерпіла ОСОБА_2, яка окрім того, що являється особою похилого віку, є ще й матір'ю обвинуваченого ОСОБА_1, а тому злочинні дії останнього по відношенню до неї з морально - етичних переконань викликають особливий резонанс та засудження в суспільстві.

Таким чином, суд, незважаючи на те, що ОСОБА_1 являється особою, яка в силу ст. 89 КК України вважається несудимою, з урахуванням обтяжуючих його вину обставин та характеризуючих даних, приходить до висновку, що перебуваючи на волі він зможе продовжити свою злочинну діяльність, оскільки схильний до вчинення правопорушень, на шлях виправлення не став, систематично зловживає алкогольними напоями.

На підставі таких даних суд не визнає обставиною, яка б могла пом'якшити вину обвинуваченого ОСОБА_1 як щире каття, запевнення стати на шлях виправлення.

Також суд вважає непереконливою обставиною, яка б впливала на призначення покарання ОСОБА_1 те, що його дружина ОСОБА_7 перебуває в даний час у стані вагітності, оскільки із дослідженого направлення на проведення УЗД діагноз про факт вагітності ОСОБА_7 остаточно не визначено та знаходиться під питанням. (а.с.63).

У відповідності до положень частини 1 ст.57 КК України, такий вид покарання як виправні роботи мають відбуватися за місцем роботи засудженого і із його суми заробітку засудженого проводяться відраховування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 відсотків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований та, як пояснив останній, в майбутньому реальних перспектив вирішити дане питання у нього немає. Таким чином, з урахуванням цього та інших обставин справи суд приходить до висновку про недоцільність призначення такого виду покарання як виправні роботи строком на 1 рік, на якому наполягає прокурор.

Оскільки покарання має на меті не лише кару, виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню ним нових злочинів, про що констатовано і у частині 2 ст. 65 КК України, суд, приймаючи до уваги тяжкість, характер, обставини вчинення даного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який систематично зловживає алкогольними напоями, схильний до вчинення правопорушень, з урахуванням обтяжуючих обставин справи приходить до висновку про призначення покарання ОСОБА_1 у вигляді обмеження волі в межах санкції статті, за якою він обвинувачується без звільнення від призначеного покарання з випробуванням.

Оскільки алкоголізм не належить до хвороб, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб, то примусове лікування від алкоголізму щодо ОСОБА_1, застосовано бути не може.

Прокурором в інтересах держави в особі Машівського районного фінансового управління до обвинуваченого ОСОБА_1 заявлено позов про стягнення з останнього на користь держави коштів в розмірі 1644, 11 грн., витрачених на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2

Частинами 1,3 ст. 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Із довідки центральної районної лікарні встановлено, що ОСОБА_2 19 лютого 2014 року о 22 годині була госпіталізована до даного медичного закладу та встановлено діагноз: закритий перелом 10-го ребра зліва, забій лівої поперекової ділянки, поверхневі забійні рани лівого передпліччя і лівої гомілки. Перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Машівської ЦРЛ з 19.02.2014 року по 04.03.2014 року. (13 койко-днів). Вартість лікування склала 1644, 11 грн. ( а.с.67).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявлені до нього позовні вимоги визнав повністю.

На підставі досліджених доказів суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

При винесенні вироку до набрання ним законної сили суд вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з накладенням на нього обов'язків, визначених п.п. 1, 2, 3 ч.5 ст.194 КПК України.

Суд вважає що ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим і знайшов підтвердження в судовому засіданні.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Машівського районного фінансового управління задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (р\р № 31416544700288 ГДУДК в Полтавській області, код 34698668, МФО 831019, одержувач МБ Машівський РФУ, код доходів 24060300) грошові кошти в розмірі 1644, 11 ( одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні.

До вступу вироку в законну силу застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обов'язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою: за письмовим або телефонним викликом;

2)не відлучатися із Машівського району Полтавської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області, з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд Полтавської області.

Суддя: