Постанова № 38812911, 21.05.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/687/14 Головуючий у 1 інстанції Рябота В. І. Провадження № 33/795/101/2014 Категорія - ч. 3 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

судді апеляційного суду - Григор'євої В.Ф.,

з участю інспектора ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області - Рябко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, працюючий зварником в НГВУ, мешканець АДРЕСА_1, раніше притягувався до адміністративної відповідальності:

- 07 травня 2013 року постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено стягнення у виді 50 годин громадських робіт;

- 01 жовтня 2013 року постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 130 КУпАП накладено стягнення у виді 50 годин громадських робіт;

- притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 5 років з оплатним вилученням транспортного засобу.

Як встановив суд, 07 лютого 2014 року о 23 год. 45 хв. в м. Прилуки по вул. Гвардійській ОСОБА_2 керував автомобілем BA3-21043 н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), проходити медичний огляд на стан сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії АБ № 178407, який склав інспектор Рябко С.М., багато не вірної інформації, а саме: його прізвище ОСОБА_2 - а в протоколі ОСОБА_2, місце роботи вказане, що він не працює - але він офіційно працює зварником в НГВУ, також свідок ОСОБА_3 на суді пояснив, що другого свідка не було - а в протоколі вказано два свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказує, що на судове засідання не з'явився інспектор, який складав протокол, а саме Рябко С.М., що також є порушенням, адже саме суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність винесення протоколу про адміністративне правопорушення, але на ці та інші порушення суд не звернув увагу. Питання про вид та міру відповідальності у постанові не обміркував, своє рішення про призначення стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу жодним чином не обґрунтував. Вважає, що оскаржувана постанова суперечить фактичним обставинам справи, а ґрунтується лише на протоколі, складеному працівником ДАІ Рябко С.М., який діяв упереджено та не надав суду доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, незважаючи на неодноразове перенесення слухання по справі для дачі пояснення до суду так і не з'явився. Судом проігноровано те, що працівники Прилуцького ВДАІ порушили порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння та інструкцію «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», згідно якої не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо упередженості яких є сумніви. Пункти 1.6, 1.7 вказаної інструкції були порушені, тобто не було перевірено його на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Вважає, що адміністративне стягнення обране із порушенням вимог закону, суд не вказав жодного доводу, на підставі якого обрав адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.

Заслухавши доповідача по справі, оголосивши письмові пояснення ОСОБА_2, які надійшли до апеляційного суду, в яких він підтримав свою апеляційну скаргу з указаних у ній підстав і просив її задовольнити, постанову суду скасувати як незаконну, а провадження по справі закрити у зв'язку з закінченням встановлених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення і апеляційну скаргу розглядати без його участі, інспектора ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області Рябко С.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та просив постанову залишити без змін, оскільки вона обґрунтована, переглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені у апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із протоколу судового засідання, ОСОБА_2 вину свою не визнав та суду пояснив, що 07 лютого 2014 року пізно ввечері він дійсно перебував в транспортному засобі. Автомобіль, в якому він сидів, стояв поблизу проїжджої частини дороги. Автомобіль стояв і нікуди не їхав. До нього під'їхали працівники ВДАІ і попросили, щоб він показав документи. Він запитав у них про те, на якій підставі вони це вимагають, а вони сказали, що у них відпрацювання і тому вони перевіряють документи. Він надав документи і вони склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Він зазначив, що він нікуди не їхав, а лише сидів в транспортному засобі на узбіччі дороги.

Порушник ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився та надав письмові пояснення, в яких просив справу розглядати без його участі, апеляційну скаргу просив задовольнити з указаних у ній підстав, постанову суду скасувати як незаконну, а провадження по справі закрити у зв'язку з закінченням встановлених ст.38 КУпАП строків. Вказує, що інспектором ВДАІ Рябко С.М. було порушено Інструкцію „Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 06 жовтня 2009 року № 931/16947. Зазначає, що інспектор Рябко С.М. в нетактовній формі погрожував йому та неадекватно реагував на його пояснення.

Інспектор ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області Рябко С.М. в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що в міліції працює 4 роки, сам родом з Чернігова, у м. Прилуки перейшов на підвищення. Зазначив, що 7 лютого 2014 року о 23 годині 45 хвилин він був у групі швидкого реагування і разом з старшим сержантом Петрусенко О.П та дільничним інспектором. Вони рухались у автомобілі з центру м. Прилуки по вул. Гвардійській на виїзд з міста на смт. Варва. По дорозі невпевнено рухався автомобіль ВАЗ 21043, який виїздив на зустрічну смугу. Він зупинив автомобіль, представився, назвав причину зупинки. При цьому ОСОБА_2 був з явними ознаками алкогольного сп'яніння: ледве стояв на ногах, у нього був запах з ротової порожнини та червоні очі, він нецензурно лаявся. При собі він немав засобів, якими можно перевірити особу на стан сп'яніння, а тому запропонував ОСОБА_2 проїхати до медичного закладу та провести огляд на стан сп'яніння, проте останній відмовився у присутності двох свідків, яких вони зупинили з числа водіїв. Автомобіль належить ОСОБА_6, але зараз не потрібно мати право власності на автомобіль для того, щоб їм керувати. Вважає, що відповідні інструкції він не порушував, особисто ОСОБА_2 не знає, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Петрусенко О,П. у суді першої інстанції пояснив, що на ОСОБА_2 вже неодноразово було складено протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом в нетверезому стані. Він систематично порушує правила дорожнього руху, так як їздить нетверезий. На даний час це вже частина 3 ст. 130 КУпАП. 07 лютого 2014 року вночі він їхав на автомобілі з вулиці Гвардійської на Польову м. Прилуки і вони його зупинили. Він вийшов з автомобіля, пройшов 2 метри і впав, так як був сильно п'яний. Також даний чоловік, навіть, не пам'ятав, в якій кишені в нього документи на автомобіль.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, виконав всі вимоги закону щодо повного, всебічного дослідження обставин справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.

Ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення ді й особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

Вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 695834 від 07 лютого 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини) та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння ухилився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.2).

Вина ОСОБА_2 також підтверджена поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які вказали, що були присутні при складанні протоколу на громадянина ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1 та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків ( а.с. 3).

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що інспектор Рябко С.М. в грубому тоні і нетактовній формі погрожував йому та упереджено ставився до нього спростовуються рішенням слідчого від 07 березня 2014 року про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за заявою ОСОБА_2 щодо неправомірних дій відносно нього з боку працівників ДАІ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України та підстав для скасування прийнятого рішення не встановлено (а. с. 28).

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 двічі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення.

Так, постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 травня 2013 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді 50 годин громадських робіт.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді 50 годин громадських робіт.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та з врахуванням особи порушника і систематичності вчинення даного діяння, вірно призначив стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 5 років з оплатним вилученням транспортного засобу.

Порушень чинного законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 та його розгляду в суді, які б тягли за собою скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є обов'язковим і не пов'язане з правом власності на нього.

Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_2, як про це йдеться у апеляційній скарзі останнього, не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2014 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ф. Григорєва