Ухвала суду № 38812241, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/366/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В. про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В. про визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного виконання виконавчого провадження з виконання виконавчих написів про стягнення боргу зі ОСОБА_5 на користь ТОВ «Траєкторія» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка Сергія Володимировича щодо неналежного виконання виконавчого провадження ВП № 38325149 щодо: ненадсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38325149 від 06 червня 2013 року; ненадсилання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 38325149 від 06 червня 2013 року органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1421, за яким пропонувалось стягнути зі ОСОБА_5 на користь ТОВ «Траєкторія» грошову суму в розмірі 17 096,20 грн.

03 червня 2013 року позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконавчого напису № 1421.

06 червня 2013 року відповідачем винесені: постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 38325149 по примусовому виконанню виконавчого напису № 1421, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 38325149.

23 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 10017, за яким пропонувалось стягнути зі ОСОБА_5 на користь ТОВ «Траєкторія» грошову суму в розмірі 71 222,12 грн.

25 грудня 2013 року позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконавчого напису № 10017.

30 грудня 2013 року відповідачем винесені: постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 41385876 по примусовому виконанню виконавчого напису № 10017, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41385876.

Згідно з постановами про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 30 грудня 2013 року, ВП № 38325149 та ВП № 41385876 приєднані до зведеного виконавчого провадження № 41805185.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неналежного виконання виконавчого провадження з виконання виконавчих написів про стягнення боргу зі ОСОБА_5 на користь ТОВ «Траєкторія» та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38325149 від 06 червня 2013 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 38325149 від 06 червня 2013 року допущені помилки: в прізвищі боржника (помилково зазначено «Свірдлова»), в даті вчинення виконавчого напису № 1421 (помилково зазначено « 28.03.2012 р.») та в назві стягувача (помилково зазначено «ТОВІ «Траєкторія»).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів надіслання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 38325149 від 06 червня 2013 року органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, а також надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38325149 від 06 червня 2013 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з ч. 1 ст. 33 вказаного Закону, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренко С.В. під час виконання виконавчого провадження ВП № 38325149 допустив протиправну бездіяльність щодо: ненадсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38325149 від 06 червня 2013 року; ненадсилання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 38325149 від 06 червня 2013 року органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, чим порушив наведені норми Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності бездіяльності у виконавчому провадженні ВП № 38325149, що підтверджується наявними матеріалами справи та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренка С.В.- залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.