Постанова № 38812045, 15.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Миколаїв

15 травня 2014 року справа № 814/1027/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПрокурора Заводського району м. Миколаєва, вул. Бузника, 14, м. Миколаїв, 54021

в інтересах держави в особіЗаводського районного центру зайнятості, вул. 6-та Поперечна, 32, м. Миколаїв, 54010

доОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

простягнення допомоги по безробіттю в сумі 11 313,61 грнВСТАНОВИВ:

Прокурор Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Заводського районного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1, про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 11 313,61 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до центру зайнятості із заявою про надання йому допомоги у працевлаштуванні, внаслідок чого, йому надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю, однак, під час перебування на обліку у службі зайнятості відповідач вже був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, тому не мав законного права на одержання соціальної допомоги по безробіттю.

Відповідач подав заперечення проти позову, які мотивував пропуском звернення до суду з цим позовом, порушенням процедури перевірки відомостей необхідних для виплати матеріального забезпечення, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Прокурор та сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи та встановив наступне.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 1533-III) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Статтею 7 Закону N 1533-III встановлено, що видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до пунктів 5-6 частини 2 статті 12 Закону N 1533-III районні центри зайнятості контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності-шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; а також представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.

За змістом положень частини 2 статті 36 Закону N 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Так, 06.02.2009 до центру зайнятості звернувся відповідач з метою надання йому допомоги у працевлаштуванні (арк. справи 30).

13.02.2009 відповідач подав до центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, зокрема, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (акр. справи 31).

У серпні 2011 року позивач встановив, що відповідач, перебуваючи на обліку як безробітний та при отриманні допомоги по безробіттю, був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 07.03.1995, що підтверджується реєстраційною карткою (арк. справи 35).

При цьому, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (частина 3 статті 36 Закону N 1533-III).

Крім того, абзацом 1 пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (далі - Порядок 307), встановлено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

За змістом частини 1 статті 34 Закону N 1533-III Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до розрахунку за період з 15.02.2009 по 10.10.2009 відповідачу надміру нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 11 313, 61 грн (арк. справи 37).

У зв'язку із вказаними обставинами позивач прийняв наказ від 06.09.2011 № 24 "Про відшкодування коштів безробітним ОСОБА_1, виплачених, як допомога по безробіттю та занесення їх до дебіторської заборгованості" та надіслав на адресу відповідача претензію від 07.09.2011 № 06-1466/09 (арк. справи 36, 38-39).

Станом на час розгляду справи відповідач добровільно зазначені кошти не повернув.

Абзацом 2 пункту 6.14 Порядку 307 встановлено, що якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до положень статті 39 Закону N 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки позивач звернувся в межах 6-місячного строку звернення до суду, бо про наявність обставин для стягнення виплаченої допомоги він дізнався у серпні-вересні 2011 року, а 24 листопада 2011 року звернувся з відповідним позовом до суду. Крім того, Порядком № 307 і Законом N 1533-III прямо зазначено, що право стягувати кошти у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, виникає з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати. Суд звертає увагу, що відповідач не виконав всі вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо проведення процедури припинення підприємницької діяльності, тому на час перебування на обліку в центрі зайнятості останній знаходився в статусі фізичної особи-підприємця, тобто належав до зайнятого населення.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, станом на день розгляду справи доказів погашення боргу не подав.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Заводського районного центру зайнятості (вул. 6-та Поперечна, 32, м. Миколаїв, 54010, код за ЄДРПОУ 22440337) виплачену допомогу по безробіттю в сумі 11 313,61 грн (одинадцять тисяч триста тринадцять гривень 61 к.).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т. О. Гордієнко