Рішення № 38811803, 14.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/551/14-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/2524/14 Доповідач у 2 інстанції ІвановаКатегорія 56 14.05.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 березня 2014 року у справі за позовом прокурора м.Ірпеня в інтересах держави в особі Бучанської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року прокурор м.Ірпеня в інтересах держави в особі Бучанської міської ради звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості зелених насаджень, посилаючись на те, що рішенням Бучанської міської ради від 27.12.2007 року «Про дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, площею 1000 кв.м. (за рахунок земель запасу) для будівництва та бслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. В подальшому 02.09.2008 року рішенням Бучанської міської ради було затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки ОСОБА_1 у власність. Відповідно до п.5 рішення ради, ОСОБА_1 зобов'язано провести сплату відновної вартості зелених насаджень в сумі 130032,43 грн., відповідно до затвердженого розрахунку.

На земельній ділянці, яка передана у власність відповідачці знаходилися зелені насадження відповідно акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 22.07.2008, а саме 48 дерев, з них: 36 сосен діаметром 28-34 см, віком 74 роки у задовільному стані та 12 сосен діаметром 28-34 см, віком 74 роки у незадовільному стані. Згідно розрахунку відновної вартості зелених насаджень відновна вартість зелених насаджень складає 130032,43 грн.

Вказана земельна ділянка передана відповідачці у власність із земель запасу Бучанської міської ради, а тому сума відновної вартості зелених насаджень повинна надходити до місцевого бюджету, тому поскільки відповідачка вказану суму не сплатила, то позивач просив стягнути з відповідачки на користь Бучанської міської ради відновну вартість зелених насаджень у сумі 130032, 43 грн. та судові витрати на користь держави.

Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала,просила у позові відмовити, посилаючись на пропуск строків позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Крім того,посилалась на положення Постанови Кабінету Міністрів України №1045 від 1 серпня 2006 року, якою визначено відносно яких саме дерев сплачується відновна вартість, тому враховуючи вік дерев,який зазначений у актах обстеження вважала, що не повинна була сплачувати зазначену відновну вартість.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 5 березня 2014 року позов прокурора задоволено.

Суд стягнув з відповідачки ОСОБА_1 на користь Бучанської міської ради відновну вартості зелених насаджень в сумі 130032 грн. 43 коп. та судовий збір в сумі 1300грн. 32 коп.

В апеляційній скарзі відповідачки з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, відповідачка посилається на те, що судом не враховано пропуск строків позовної давності прокурором для звернення до суду з даним позовом. Крім того, зазначила, що в акті обстеження зелених насаджень, які підлягають видаленню вказано, що сосна в кількості 48 дерев мають вік понад 74 роки, тобто досягли вікової межі, а тому за дані зелені насадження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1045 відновлення вартості не підлягає сплаті.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Бучанської міської ради від 27.12.2007 року «Про дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, площею 1000 кв.м. (за рахунок земель запасу) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

02.09.2008 року рішенням Бучанської міської ради було затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки ОСОБА_1 у власність.

Відповідно до п.5 вищевказаного рішення ради, ОСОБА_1 зобов'язано провести сплату відновної вартості зелених насаджень в сумі 130032,43 грн., відповідно до затвердженого розрахунку.

26.02.2009 року відповідачка на підставі вказаного рішення отримала державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.

Відповідно акту обстеження зелених насаджень № 421 від 22.07.2008 року, на земельній ділянці, яка передана у власність відповідачці знаходяться 48 дерев, з них: 36 сосен діаметром 28-34 см, віком 74 роки у задовільному стані та 12 сосен діаметром 28-34 см, віком 74 роки у незадовільному стані. Вказані земельні насадження залишаються на місці в межах відведеної під забудову земельної ділянки та передаються на збереження ОСОБА_1 Згідно розрахунку визначено відновну вартість зелених насаджень у сумі 130032,43 грн.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у разі набуття громадянином права власності на земельну ділянку необхідність сплати до бюджету відновної вартості багаторічних зелених насаджень, які розташовані на ній, виникає з самого лише факту переходу до громадянина права власності на земельну ділянку з розташованими на ній зеленими насадженнями, і не пов'язується з їх фактичним видаленням.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до п.2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105, відновна вартість зелених насаджень - це вартість, яка визначає їхню цінність, включає витрати на відновлення.

За приписами ч.ч. 1-2 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкту благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Згідно з п.11 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 1 серпня 2006 року №1045, відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що відповідачка не оскаржувала рішення Бучанської міської ради від 02.09.2008 року, яким її зобов'язано провести сплату відновної вартості зелених насаджень, а також те, що земельна ділянка була надана у власність відповідачці із земель запасу Бучанської міської ради, і під час її передачі нею не була сплачена відновна вартість зелених насаджень, відповідно розрахунку, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в цій частині.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу, звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють.

Отже, норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення. Вимоги прокурора, якщо вони не суперечать вимогам чинного законодавства, відповідно до частини 1 статті 8 вищезазначеного Закону України, виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Виходячи з вищевказаного, вимоги прокурора щодо надання інформації, потрібної для здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, слід виконувати в строк, який зазначений в запиті (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами).

При цьому, з аналізу чинного законодавства вбачається, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів виконується в строк, передбачений законом для можливості прийняття заходів своєчасного реагування.

Так, у даному випадку можливість вчасного реагування обмежується строком загальної позовної давності встановленому тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується що 26.02.2009 року відповідачка ОСОБА_1 на підставі рішення Бучанської міської ради від 02.09.2008 року, відповідно до п.5 якого її зобов'язано провести сплату відновної вартості зелених насаджень в сумі 130032,43 грн., отримала державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, не сплативши зазначену суму.

Таким чином, у даному випадку перебіг позовної давності починається з 26.02.2009 року, оскільки відповідачка, під час отримання державного акту на право власності на земельну ділянку свої зобов'язання щодо сплати відновної вартості зелених насаджень не виконала, про що було відомо Бучанській міській раді і міг довідатись позивач з метою виконання своїх обов'язків про стан законності у строк передбачений законом для вчасного реагування на його порушення.

Таким чином, у даному випадку строк позовної давності закінчується 26.02.2012 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду майже через два роки, 22.01.2014 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

Висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки він довідався про наявність боргу під час перевірки в червні 2013 року, не можна вважати законним і обґрунтованим.

Так, позивач в якості доказу зазначених обставин, надав суду постанову про проведення перевірки від 06.06.2013 року (а.с.6).

Проте, з тексту даної постанови вбачається що вивчався стан погашення заборгованості починаючи з 2007 року, тобто матеріалами справи не спростовний той факт, що Бучанська міська рада своєчасно повідомляла прокуратуру про наявність заборгованості по сплаті відновної вартості зелених насаджень у конкретних випадках прийняття для виконання покладених на прокуратуру обов'язків щодо контролю додержання законодавства у даних правовідносинах та надходження коштів до місцевого бюджету.

Таким чином, невжиття прокуратурою своєчасних заходів щодо стягнення заборгованості у даному випадку, не може бути поважною причиною для поновлення строків та не можна вважати, що строк позовної давності не пропущений, враховуючи також, що Бучанська міська рада не була позбавлена можливості особисто звернутися з таким позовом до суду в межах строку позовної давності.

Отже, посилання позивача на те, що за наданою Бучанською міською радою інформацією щодо заборгованості по відновної вартості зелених насаджень, перевірка проведена лише у 2013 році не є тією обставиною, яка свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Інших доказів про поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, ні позивач, ні особа в інтересах якої він звернувся не надали й про поновлення строку не просили.

З огляду на встановлені обставини справи, рішення місцевого суду не може вважати законним і обґрунтованим у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора м.Ірпеня в інтересах держави в особі Бучанської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :