Рішення № 3881179, 09.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2009 р. Справа № 29/233-09 вх. № 4099/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Череватенко О.М. за довіреністю б/н від 26.03.2009р.;

відповідача - 1 - Тарасов А.Г. за довіреністю №08-11/3683/2-08 від 25.12.2008р.;

відповідача 2 - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Української Державної академії залізничного транспорту, м. Харків

до Харківської міської ради Харківської області, м. Харків

та до Статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця", м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області 27.05.2009р. надійшла позовна заява Української державної академії залізничного транспорту про визнання права власності на реконструйований об’єкт нерухомості - квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №1 по вулиці Привокзальній у м. Харків літ. «Ж-2» площею 891,7 кв.м.

Представник позивача 09.06.2009р. надав через канцелярію суду уточнення до позовної заяви, в яких просить суд визнати за Державою Україна право власності на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №1, вул. Привокзальна, м. Харків, літ. "Ж-2", загальною площею 891,7кв.м.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Оскільки заява про уточнення позовних вимог надана з дотриманням вимог чинного законодавства та не порушує охоронюваних законом прав та інтересів сторін, суд приймає заяву позивача та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник відповідача першого, Харківської міської ради, проти позовних вимог заперечував, з посиланням на те, що позивачем був порушений порядок здійснення будівництва, а саме, відсутність відповідних дозволів та погоджень міської ради на проведення реконструкції об’єкту нерухомості.

Другий відповідач, Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця», у судове засідання не з'явився, надав до суду листа (вих. №НКМ-02/717 від 09.06.2009р.), відповідно до якого не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, просить розглянути справу за його відсутності, та повідомляє, що реконструйований позивачем об’єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні залізниці, проти чого не заперечує.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

До 2006 року у позивача на праві оперативного управління, як обмеженого речового права, перебувала нежитлова будівля літ. «Ж-2» загальною площею 836,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків вул. Привокзальна буд №1 . Власником даного об’єкту нерухомості є Держава Україна, як самостійний та рівноправний суб’єкт цивільно-правових відносин, а право володіння передано Позивачу, засновником якого є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Протягом всього часу вказана будівля використовувалася у нежитлових цілях. Станом на 2006 рік внаслідок давності побудови вона почала набувати непридатного до використання стану. Водночас, у зв’язку з чергою співробітників Академії на житло, було прийнято рішення про реконструкцію вказаної нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок.

Реконструкція зазначеної будівлі літ. «Ж-2» здійснювалося підрядником позивача, ТОВ фірма «Констракшн Груп Інтернешнл», яке здійснювало реконструкцію споруди, і яке має відповідну ліцензію на здійснення будівельної діяльності. Реконструкція будівлі здійснювалася за індивідуальною проектно-кошторисною документацією.

У зв’язку з відсутністю належного фінансування, вся проектно-кошторисна документація на реконструкцію споруди у встановленому порядку в органах архітектури та ДАБК не була погоджена. Внаслідок цього, реконструкція споруди відбулася самочинно, тобто без належно затвердженого дозволу чи погодження, проте з обов’язковим фактичним дотриманням для даного виду будівництва будівельних, архітектурних, санітарно-гігієнічних, екологічних, пожежно-технічних норм, стандартів та правил та без самовільного захоплення земельної ділянки.

Для підтвердження цілісності та придатності реконструйованої будівлі вищезазначеним нормам та стандартам станом на травень 2009 року було замовлено та виготовлено ТЕХНІЧНИЙ ВИСНОВОК «Про стан будівельних конструкцій 2-поверхового житлового будинку, по вул.. Привокзальна, 1 у м. Харків» здійсненим ТОВ фірма "Констракшн груп інтернешнл" і затв. 26.04.2009р.

Зокрема, відповідно до п. 3 Висновку «Висновки та рекомендації», зазначено, що "на підставі проведених робіт … встановлено, що Технічний стан конструкцій споруди оцінюється як нормальний, відноситься до І-го стану конструкцій і придатний до подальшої експлуатації"

КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №1 Літ. «Ж-2» по вулиці Привокзальній у м. Харків, площею 891,7 кв.м., копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до вказаного технічного паспорту, об’єкт був визначений як об’єкт завершеної реконструкції, як квартирний (багатоквартирний) будинок, і зауважень представників БТІ щодо його конструктивних особливостей не виникало.

Багатоквартирний будинок знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Держава Україна в особі користувача - Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця», яке, в свою чергу, є постійним користувачем вказаної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що другий відповідач проти позовних вимог не заперечує. Таким чином, всі вищезазначені обставини підтверджують, що самовільна реконструкція Позивачем за зазначеною адресою приналежного йому об’єкту нерухомості не порушує ні особистих, ні майнових прав інших осіб, самовільно реконструйований об’єкт нерухомості відповідає санітарним, екологічним, технічним і пожежним нормам та стандартам, що дозволяє його безпечно використовувати за призначенням, права власника та користувача земельної ділянки, на якій розташований самовільно реконструйований об’єкт нерухомості, не порушені, оскільки реконструкція споруди не супроводжувалася збільшенням площі земельної ділянки, на якій вона розташована, представниками КП «Харківське МБТІ» здійснено ідентифікацію та технічну інвентаризацію будівлі, що дозволяє говорити про її цілісність як об’єкту житлової нерухомості.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідачів у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (самочинна реконструкція спірного нерухомого майна). З урахуванням цього, суд залишає державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 3000 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень за позивачем. Окрім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ" було змінено розмір витрат на на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом господарських справ, становитиме з 27.04.2009р. по 30.06.2009р. 312,50грн. Вказана сума витрат до сплати обраховується на момент подачі позовної заяви. Враховуючи вищевикладене, та те, що позовна заява надійшла до суду 27.05.2009р. (вх. №4099), з позивача підлягають стягненню 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення до позовної заяви.

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Державою Україна право власності на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №1, вул. Привокзальна, м. Харків, літ. «Ж-2» заг. площею 891,7 кв.м.

Стягнути з Української державної академії залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 01116472, 61050, м. Харків, площа Фейербаха, б.7) 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя