Ухвала суду № 38810595, 06.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Справа № 9104/135380/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника відповідача Павлюк Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Укрспецтехніка" до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Укрспецтехніка" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України від 03 травня 2012 року за №0001532320/3821 та №0001532320/3822.

Постановою від 05 липня 2012 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що господарські операції підприємства позивача з ПП ,,Егеста", ПП ,,Неомаркет" та ТзОВ ,,Верзас" у І та ІІ кварталі 2011 року носять характер операцій податкового ризику, які здійснені з метою мінімізації сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, або проведені з метою надання послуг третім особам в мінімізації (ухиленні) сплати податку на додану вартість. Під час перевірок контрагентів позивача встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Оскільки під час проведення дослідження фінансово-господарської діяльності позивача встановлена відсутність формування валового доходу по взаєморозрахунках із контрагентами, в результаті чого завищено валовий дохід, а також здійснене безпідставне формування податкового кредиту, податковий орган вважає правомірним нарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що у відповідності до приписів ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Укрспецтехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 рік, оформленого актом від 19.04.2012 року за №70/22-60/25230066, ДПІ у Личаківському районі м. Львова 03 травня 2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення: №0001532320/3821, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 178 019,95 грн.(178018,95 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій);

-№ 0001532320/3822, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161 873,50 грн. (161 872,59 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій).

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача порушило вимоги п.1.23, п.1.31 ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.14.1.13, п.п.14.1.202, п.14.1 ст.14, п.135.1, п.п.135.4.1, п.135.4 ст.135, п.187.1, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток на суму 178 018,95 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 85 096,00 грн..

Крім того, на порушення п.п.14.1.13, п.п.14.1.202, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України позивач допустив заниження податку на додану вартість на загальну суму 161 872,50 грн..

В акті перевірки зазначено, що підприємством позивача безпідставно віднесено до складу валових доходів та до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми отриманих коштів та ПДВ по господарських операціях з ПП ,,Егеста", ПП ,,Неомаркет" та ТзОВ ,,Верзас", оскільки вказані господарські операції, на думку ДПІ мають ознаки нікчемних правочинів, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Такі висновки податковий орган робить на підставі складених Алчевською ОДПІ актів документальних невиїзних (камеральних) перевірок ПП ,,Егеста" (акт від 14.11.2011 року №1815/236-37156841) та ПП ,,Неомаркет" (акт від 11.11.2011 року №1804/231-37156794), а також складеного ДПІ у Шевченківському районі м.Києва акту перевірки від 22.08.2011 року №1894/6307-36857480 ТзОВ ,,Верзас".

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем за І та ІІ квартали 2011 року податку на прибуток на суму 178018,95 грн. та податку на додану вартість по операціях з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним та фізичним особам.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з реалізації підприємством позивача зазначеним контрагентам товарів мали реальний характер, а тому позивач правомірно сформував свої податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по вказаних господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 14 Податкового кодексу (ПК) України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею (підпункт 14.1.3 пункту 14.1);

продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1).

Згідно пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Пунктом 137.1 статті 137 ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Аналогічні приписи містили п.1.23, п.1.31 ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним в і кварталі 2011 року.

Підпунктом ,,а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Таким чином, право на віднесення до складу валових доходів сум, отриманих від продажу товарів та сум ПДВ у вартості цих товарів - до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість обумовлюється наявністю факту реалізації платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З матеріалів справи, апеляційний суд вбачає, що 01 січня 2011 року ТзОВ ,,Укрспецтехніка" (продавець) та ПП ,,Неомаркет" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 1/01-Н, згідно якого продавець зобов'язався здійснити продаж та доставку товару, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Виконання умов договору оформлене видатковими накладними за № 542 від 24 січня 2011 року, № 544 від 24 січня 2011 року, № 705 від 27 січня 2011 року, № 708 від 31 січня 2011 року та податковими накладними за № 251 від 24 січня 2011 року, № 252 від 24 січня 2011 року, № 253 від 27 січня 2011 року, № 254 від 27 січня 2011 року на відпуск плит пінополістирольних та інших товарів на загальну суму 465000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 77500,00 грн..

Товар представник ПП ,,Неомаркет" отримував на підставі довіреності № 3 від 24 січня 2011 року.

01 січня 2011 року ТзОВ ,,Укрспецтехніка" (продавець) та ТзОВ ,,Заверс" (27.12.2011 року перейменоване на ТзОВ ,,Верзас") (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 142, згідно якого продавець зобов'язався здійснити продаж та доставку товару, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Виконання умов договору оформлене видатковими накладними за № 636 від 25 січня 2011 року, № Т 00002561 від 23 березня 2011 року, № Т 00002565 від 31 березня 2011 року, № Т 00003575 від 12 квітня 2011 року, № Т 00003580 від 13 квітня 2011 року та податковими накладними за № 280 від 25 січня 2011 року, № 50 від 23 березня 2011 року, № 89 від 30 березня 2011 року, № 79 від 12 квітня 2011 року, № 78 від 13 квітня 2011 року на відпуск сітки зі скловолокна, плит пінополістирольних та інших товарів на загальну суму 348450,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 58075,00 грн..

Товар представник ТзОВ ,,Заверс" отримував на підставі довіреностей № 4 від 25 січня 2011 року, № 5 від 25 березня 2011 року, № 6 від 31 березня 2011 року, № 7 від 12 квітня 2011 року.

01 березня 2011 року ТзОВ ,,Укрспецтехніка" (продавець) та ПП ,,Егеста" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 03-01, згідно якого продавець зобов'язався здійснити продаж та доставку товару, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Виконання умов договору оформлене видатковими накладними за № Т 00002567 від 16 березня 2011 року, № Т 00002570 від 18 березня 2011 року, № Т 00002571 від 22 березня 2011 року та податковими накладними за № 26 від 16 березня 2011 року, № 40 від 18 березня 2011 року, № 44 від 22 березня 2011 року на відпуск плит пінополістирольних та дюбелів для кріплення теплоізоляції на загальну суму 157785,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 26297,00 грн..

Товар представник ПП ,,Егеста" отримував на підставі довіреності № ЕГ-16/03 від 16.03.2011 року

Кошти за реалізований товар надійшли на рахунок підприємства позивача в повному обсязі, що підтверджується актом перевірки (т.1 а.с. 140-142) та банківськими виписками.

Отримані кошти відображені позивачем в податкових зобов'язаннях по податку на прибуток та податку на додану вартість, що підтверджується копіями податкових декларацій.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між підприємством позивача та зазначеними контрагентами, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, позивач на законних підставах відніс до валових доходів та відповідно до податкових зобов'язань з податку на прибуток суми коштів, отриманих від реалізації товарів та суми ПДВ - до податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Доводи податкового органу щодо реалізації вказаного у видаткових накладних товарів невстановленим особам базуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами, а тому апеляційний суд не приймає їх до уваги.

Крім того, постановами Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 року у справі №11079/11/1270 та від 31.01.2012 року у справі №2а-11265/11/1270, які набрали законної сили визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП ,,Егеста" та ПП ,,Неомаркет".

Наведені обставини свідчать про безпідставність посилань податкового органу на акти перевірок вказаних контрагентів позивача як на докази, що підтверджують нікчемність правочинів з придбання товарів у позивача.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі № 2а-4128/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 12 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим