Рішення № 38810448, 19.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.2014 Справа № 920/756/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/756/14

за позовом - Путивльської районної державної адміністрації, м. Путивль Сумської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд», с. Рев'якине Путивльського району Сумської області,

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

від позивача - Машир М.О., довіреність б/н від 15.05.2014 року,

від відповідача - Кравченко В.Б., довіреність б/н від 03.03.2014 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 13.06.2012 року, укладений між сторонами.

16.06.2014 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов № 282 від 15.05.2014 року, в якому проти позову заперечує, оскільки на його думку, незначні недоліки спірного договору, які позивач вважає порушенням істотних умов договору, жодним чином не порушують права позивача як орендодавця. Орендовані земельні ділянки використовуються відповідачем в межах загального земельного масиву з врахуванням довгострокового виробничого плану і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.06.2012 року призведе до грубого порушення прав відповідача на використання земельних ділянок в межах строків оренди.

Представником відповідача надано доповнення до відзиву № 258 від 19.05.2014 року, де останній зазначає, що йому в оренду надано земельні частки (паї) які являються умовною часткою земель, розмір яких визначений в умовних кадастрових гектарах і кадастрові номери таким земельним часткам (паям) не надаються/призначаються.

Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження голови Путивльської районної державної адміністрації «Про надання в оренду ТОВ «Агріпорт-Норд» земельних ділянок на території сільських рад Путивльського району» № 319-ОД від 08.06.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 13.06.2012 року, відповідно до умов якого, в оренду передано 115 нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області, місцезнаходження яких невідомо, розташовані за межами населених пунктів загальною площею 297,508 га ріллі, розташовані на схилі зо 30 переважно із темно сірими опідзоленими та чорноземами опідзоленими легкосуглинкованими ґрунтами, строком дії на п'ять років (до моменту звернення власників або спадкоємців) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що даний договір не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Зміст укладеного між сторонами договору оренди землі не містить даних щодо будь-яких додатків до нього, які мають бути, згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі», невід'ємною частиною договору оренди землі.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір оренди землі, укладений між сторонами, не містить істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, щодо об'єктів оренди (кадастрових номерів, місць розташування та розмірів 115 земельних ділянок); до договору не додано планів або схем земельних ділянок, які передаються в оренду; кадастрових планів; актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

13.07.2012 року сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки (арк. с. 16), в якому зазначено, що Путивльська районна державна адміністрація в особі голови Косовського Анатолія Івановича (надалі - орендодавець) передав, а відповідач (орендар) взяв в оренду земельну ділянку строком на п'ять років, у відповідності до її цільового призначення у задовільному стані. Площа земельної ділянки дорівнює 297,508 га. Земельна ділянка розташована за адресою: Сумська область, Стрільниківська сільська рада.

Як вбачається з матеріалів справи, 115 земельних ділянок за спірним договором фактично не передавались відповідачеві з визначенням меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), оскільки акт приймання-передачі земельної ділянки від 13.06.2012 року не містить відомостей про місця розташування 115 земельних ділянок, які надаються в оренду, їх кадастрові номери та розміри.

Зміст акту приймання-передачі земельної ділянки від 13.06.2012 року щодо передачі в натурі орендодавцем та прийняття у користування орендарем земельної ділянки площею 297,508 га, згідно договору оренди землі від 13.06.2012 року, суперечить змісту вищезгаданого договору, оскільки об'єктами оренди, за змістом пункту 2 договору оренди землі від 13.06.2012 року, є 115 земельних ділянок (115 нерозподілених (не витребуваних) земельних часток-паїв, місцезнаходження яких невідомо), загальний розмір яких складає 297,508 га, але це не є одна суцільна земельна ділянка такого розміру, яка має кадастровий номер, певне місце розташування, а тому й відсутні невід'ємні частини договору оренди землі, які мають бути, згідно частини четвертої статті 15 Закону України «Про оренду землі»: план або схема земельної ділянки площею 297,508 га, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки спірний договір оренди землі укладений між сторонами з порушенням вимог чинного законодавства України (статті 15 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 203 Цивільного кодексу України) та не містить у собі істотних умов договору оренди землі щодо об'єктів оренди та невід'ємних частин договору: планів або схем земельних ділянок; кадастрових планів земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів; актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вищевикладених обставин, недійсний правочин (договір) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

У даному випадку позивачем фактично не було здійснено передачі 115 земельних ділянок загальною площею 297,508 га відповідачеві в натурі (на місцевості), не складалися акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), не складалися плани або схеми земельних ділянок, які повинні були передаватись в оренду.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає у своєму відзиві на позов, зокрема, що законодавством не встановлено можливості визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у разі відсутності додатків, які згідно абзацу шостому частини четвертої статті 15 Закону України «Про оренду землі» є невід'ємною частиною договору оренди землі, а саме: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план або схема земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Проте відповідач не звертає уваги на те, що вищезгадані додатки мають бути невід'ємною частиною договору оренди землі, а відтак вони є обов'язковою складовою частиною змісту договору оренди землі. Відсутність цих обов'язкових складових частин змісту договору (правочину) суперечить статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки у даному випадку у змісті (складі) договору оренди землі від 13.06.2012 року, укладеного сторонами, відсутні вищезгадані обов'язкові його невід'ємні частини, то зміст цього договору суперечить статті 15 Закону України «Про оренду землі», а згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно ж частини першої статті 115 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Саме у зв'язку з відсутністю плану або схеми земельної ділянки (земельних ділянок), що передаються в оренду, кадастрового плану, акту визначення меж земельної ділянки (земельних ділянок) в натурі (на місцевості), невизначеним є об'єкт (об'єкти) оренди, який повинен мати кадастровий номер, місце розташування на плані або схемі, на кадастровому плані та в натурі (на місцевості). У свою чергу об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є, згідно частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі, а згідно частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

Щодо права позивача на звернення до суду з позовом про визнання недійсним вищезгаданого договору та щодо порушення цим договором прав та інтересів позивача слід зазначити, що згідно статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на свій розсуд.

Згідно статті 13 зазначеного Кодексу, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання недійсним правочину, припинення правовідношення тощо.

Згідно статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною третьою статті 215 зазначеного Кодексу визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Щодо істотності відсутніх умов договору та його невід'ємних частин, за допомогою яких визначаються ті істотні умови, слід зазначити, що у даному випадку це питання з'ясовано і істотність цих відсутніх умов договору та його невід'ємних частин беззаперечно підтверджується змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі», про що вже було зазначено вище.

За відсутності такої істотної умови договору оренди землі як об'єкт оренди (невизначеності місць розташування 115 земельних часток (паїв), щодо яких у пункті 2 договору зазначено, що їх місцезнаходження невідомо, які розташовані за межами населених пунктів (не зазначено навіть яких населених пунктів!), загальна умовна площа яких складає 297,508 га ріллі, але відсутні план або схема земельної ділянки, що складається з 115 земельних часток (паїв), кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), порушення прав та інтересів позивача як орендодавця є очевидним, оскільки орендар на власний розсуд користується землею (земельною ділянкою), межі якої, місце розташування та розмір як на плані або схемі та кадастровому плані, так і в натурі (на місцевості) не визначені, що дає можливість відповідачеві безконтрольно користуватися земельними ділянками, місце розташування та розмір яких невідомий орендодавцю, який не визначив при умовній передачі землі відповідачеві в оренду ні меж земельної ділянки (земельних ділянок) в натурі (на місцевості), ні на плані або схемі та уклав договір який завідомо суперечить вимогам Закону, з огляду, зокрема, на те, що у пункті 2 договору зазначено про передачу в оренду 115 земельних часток (паїв), місцезнаходження яких невідомо та розташованих за межами невідомо яких населених пунктів.

Зміст оспорюваного договору суперечить не лише вимогам Закону, а й моральним засадам суспільства, оскільки створює можливість для незаконного користування землею не визначеного як на плані, так і в натурі розміру, невідомо де розташованою, що порушує право власності Українського народу на землю, закріплене статтею 13 Конституції України.

Згідно статті 13 Конституції України, від імені Українського народу право власника землі здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки укладений сторонами договір суперечить закону України, внаслідок чого порушено права власності Українського народу на землю, які здійснює у тому числі й позивач як орган державної влади, то звернення його з позовом про визнання недійсним договору, який суперечить вимогам закону України та порушує право власності Українського народу на землю, є правомірним та обґрунтованим, оскільки саме позивач у даному разі здійснює від імені Українського народу захист його права власності на землю, згідно статті 13 Конституції України.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1218 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 13.06.2012 року, укладений між Путивльською районною державною адміністрацією (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Першотравнева, буд. 84, Ідентифікаційний код 04057853) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» (41521, Сумська область, Путивльський район, с. Рев'якине, вул. Молодіжна, буд. 8, Ідентифікаційний код 34996870).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» (41521, Сумська область, Путивльський район, с. Рев'якине, вул. Молодіжна, буд. 8, Ідентифікаційний код 34996870) на користь Путивльської районної державної адміністрації (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Першотравнева, буд. 84, Ідентифікаційний код 04057853) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.05.2014 року.

Суддя П.І. Левченко