Рішення № 38810323, 20.05.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 рокуСправа № 912/1142/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Є.М. Наливайко розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1142/14

за позовом: комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок"

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 92 566,03 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мартинець О.В., довіреність №б/н від 07.04.14;

від відповідача - участі не приймав.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Комунальне підприємство "Олександрійський центральний ринок" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 38 від 10.04.2014 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 02-09-2013 від 20.09.2013 в сумі 92 566,03 грн., з яких: 86 558,00 грн. основний борг, 2596,74 грн. штраф, 2696,72 грн. інфляційні, 782,57 грн. 3% річних, 32,00 грн. помилково перераховані грошові кошти, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору № 20-09-2013 від 20.09.2013 з поставки товару та неповернення суми попередньої оплати, сплаченої за поставку такого товару.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника до суду не направив.

Господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про проведення судового засідання, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі від 16.04.2014 та ухвала про відкладення розгляду справи від 07.05.2014 надсилались на адресу відповідача, за якою фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та остання ухвала отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01157768 від 12.05.2014 (а.с. 47).

Приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Положення ст. 75 названого кодексу України встановлюють, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 між комунальним підприємством "Олександрійський центральний ринок" (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) був укладений договір № 20-09-2013 (далі - Договір) (а.с. 10-13), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору).

Предметом поставки є наступний товар: торгівельні модулі. Детальне найменування, асортимент, номенклатура, ціна та кількість товару кожного разу вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно пункту 1.3 Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (дата поставки).

Поставка товару здійснюється у строк, який становить 60 календарних днів з дати отримання передплати від покупця (п. 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна на товар визначена сторонами у Додатку № 1 до цього договору. Ціни на кожну окрему партію товару вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Будь - які зміни ціни оформлюються відповідними додатковими угодами до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за поставлений товар є дата перерахування відповідної суми на банківський рахунок постачальника (п. 4.5 Договору).

Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що по результатах кожного місяця постачальник буде готувати акти звіряння розрахунків та направляти їх покупцеві. Покупець повинен протягом одного тижня з моменту отримання акту звіряння розрахунків підписати його та надіслати постачальникові чи заявити письмові вмотивовані зауваження.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013. Якщо за місяць до закінчення терміну діючого договору, жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на один рік на таких самих умовах (п. 6.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі договору № 20-09-2013 для попередньої оплати товару було виставлено позивачу наступні рахунки - фактури: № 90 від 27.09.2013 на суму 32 000,00 грн., № 91 від 27.09.2013 на суму 42 000,00 грн., № 92 від 08.10.2013 на суму 32 000,00 грн., № 93 від 22.10.2013 на суму 160 000,00 грн., всього на загальну суму 266 000,00 грн. (а.с. 14-17).

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Нормами ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору Покупцем проведено попередню оплату продукції в розмірі 266 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 337 від 27.09.2013 на суму 32 000,00 грн., № 339 від 27.09.2013 на суму 42 000,00 грн., № 354 від 08.10.2013 на суму 32 000,00 грн., № 401 від 22.10.2013 на суму 160 000,00 грн. (а.с. 18-21).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у передбачений умовами Договору строк продукцію поставив на суму 179 442,00 грн.

17.03.2014 позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою про повернення отриманих коштів, сплачених Покупцем в якості попередньої оплати за товар (а.с. 23).

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач виконав свої зобов'язання належним чином та у повному обсязі, оскільки ним було сплачено за Товар 266 000,00 грн., а отримано Товар на суму 179 442,00 грн.

Проте, відповідач, порушуючи договірні зобов'язання, Товар у повному обсязі не поставив та не повернув позивачу суму попередньої оплати в частині недопоставленого Товару.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 86 558,00 грн. (266000,00 грн. - 179 442,00 грн).

Оскільки Постачальник відповіді на претензію не надав, грошові кошти в сумі 86558,00грн. не повернув, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (замовник за зобов'язанням) виконав повністю свої зобов'язання на виконання домовленості щодо попередньої оплати за товар.

Відповідач (постачальник за зобов'язанням) отримав попередню оплату в сумі 266000,00 грн., проте виконав свій обов'язок частково, на суму передоплати 86 558,00 грн. продукцію не поставив та вказану суму передплати не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - шляхом подачі відповідного позову.

Наданими у справі належними доказами, у розумінні приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доведено перерахування позивачем відповідачу 266 000,00 грн. попередньої оплати за товар. Натомість, відповідач доказів поставки залишку товару або повернення отриманої суми передплати до суду не подав.

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження матеріалами справи обставин невиконання відповідачем умов договору з поставки оплаченого товару та право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 86 558,00 грн. боргу та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.4. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної поставки товару або поставки товару неналежної якості на користь покупця постачальником сплачується штраф у розмірі 3% від суми непоставленого/недопоставленого товару.

За розрахунком позивача штраф у розмірі 3% від вартості непоставленого товару на суму 86 558,00 грн. становить 2 596,74 грн. (а.с. 4).

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд приймає до уваги ту обставину, що відповідно до вимог ст. 265 Господарського кодексу України, Покупець зобов'язаний не тільки сплатити, але й прийняти сплачений товар. Враховуючи, що згідно п.2.1. поставка товару здійснюється силами та за рахунок Покупця, саме позивач повинен був вчинити дії, направлені на поставку товару на суму передплати в розмірі 86 558,00 грн.

Крім того, позивач, звертаючись із даним позовом, фактично відмовився від виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Вказуючи, що застосування штрафних санкцій, передбачених умовами Договору, є можливим лише в разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань, а крім того, приймаючи до уваги недоведеність факту недопоставки товару саме відповідачем та ненадання доказів фактичної дати отримання ним передоплати, вимога про стягнення 2596,74 грн. штрафу є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2 596,72 грн. інфляційних витрат за період з січня 2014 по березень 2014 та 782,57 грн. 3% річних за період з 22.10.2013 по 21.12.2013.

Стосовно заявлених вимог господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В своїй постанові Верховний Суд України від 15.10.2013 у справі № 3-31гс13 зазначив, що застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, Верховний суд у названій постанові зробив однозначний висновок, що повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням.

Вказана позиція врахована ВГСУ та приймаючи постанову від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», пленум ВГСУ в пункті 5.2. зазначив, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії учиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Слід відмітити, що на відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу, який не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

Таким чином, господарський суд вважає, що позивачем неправомірно нараховані відповідачу інфляційні та 3 % річних, а тому позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до платіжного доручення № 336 від 26.09.2013 року позивачем на рахунок відповідача було помилково перераховано 32,00 грн. (а.с. 22).

Згідно з абз. 2 п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи викладене та той факт, що станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу коштів в сумі 32,00 грн., які були помилково перераховані 26.09.2013 року на рахунок відповідача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, позовні вимоги комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 92 566,03грн., з яких: 86 558,00 грн. основний борг, 2596,74 грн. штраф, 2696,72 грн. інфляційні, 782,57 грн. 3% річних, 32,00 грн. помилково перераховані грошові кошти підлягають частковому задоволенню на суму 88 186,74 грн., з яких: 86558,00грн. попередньої оплати за товар 32,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів. У задоволенні позову в частині стягнення штрафу, інфляційних витрат та 3% річних слід відмовити.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Олександрійський центральний ринок" (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Семашка, 57, ідентифікаційний код 23230033) заборгованість в сумі 86 590,00 грн., з яких: 86 558,00 грн. попередньої оплати за товар та 32,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів, а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 22.05.2014

Суддя Є. М. Наливайко