Рішення № 38810322, 14.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3980/14 14.05.14

за позовом: Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, м.Київ, ЄДРПОУ 38039191

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс», м.Київ, ЄДРПОУ 34344528

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області, с.Щасливе, ЄДРПОУ 04527520

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, м.Київ, ЄДРПОУ 37955989

про стягнення 708 533,76 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

прокурор: Годлевська А.В. - по посв.

від позивача: Дацько Я.Л. - по дов.

від відповідача: Лихольот А.В. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, м.Київ звернувся з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс», м.Київ про стягнення збитків в сумі 708 533,76 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на здійснення відповідачем забору підземних вод з артезіанської свердловини, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Щасливе, вул.Бориспільська, 1а, без дозволу на спеціальне водокористування, що суперечить ст.ст.42, 44 Водного кодексу України, а відтак, на думку прокурора, є підставою для стягнення збитків, завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів, в розмірі 708 533,76 грн. за період з 08.2011р. до 01.07.2013р.

Позивач у судових засіданнях 26.03.2014р., 09.04.2014р, 23.04.2014р. та 14.05.2014р. вимоги прокурора підтримав повністю. У поясненнях, що надійшли на адресу господарського суду міста Києва 26.03.2014р., позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс», окрім води, яка постачалась відповідно до договору №54 від 29.07.2011р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення, самовільно використовувало з грудня 2012р. по червень 2013р. також і підземну воду зі свердловини, що розташована за адресою вказаного підприємства без дозволу на спеціальне водокористування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» у відзиві б/н від 25.03.2014р. проти задоволення позовних вимог заперечило з огляду на те, що прокурором документально не підтверджено самовільне використання без дозвільних документів води об'ємом 15 738,2 куб.м, а надані останнім податкові декларації збору за спеціальне водокористування, які були подані за 2011 рік, 2012 рік та І квартал та півріччя 2013 року підтверджують лише кількість законно отриманої води. Наявні обставини, на думку вказаного учасника судового процесу, свідчать про необґрунтованість вимог прокурора, а отже відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» збитків у сумі 708 533,76 грн.

Крім того, відповідач у поясненнях, що надійшли на адресу господарського суду міста Києва 08.04.2014р., зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» на підставі положень ст.23 Кодексу України про надра має право видобувати підземні води, використовуючи на своїй земельній ділянці артезіанську свердловину без спеціального дозволу, в розмірі, що не перевищує 300 куб.м на добу.

Ухвалою від 12.03.2014р. господарського суду міста Києва залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Щасливську сільську раду Бориспільського району Київської області та Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Третя особа 1 у заяві №334 від 25.03.2014р. зазначила, що сільська рада відповідно до чинного законодавства України не наділена повноваженнями надавати юридичним та фізичним особам дозвільні документи на використання води з підземних джерел, а отже представити свою правову позицію по суті спору не має можливості.

Третя особа 2 письмових пояснень по розглядуваному спору не надала, вимоги ухвал від 12.03.2014р., 26.03.2014р., 09.04.2014р., 23.04.2014р. господарського суду міста Києва не виконала.

У судові засідання 26.03.2014р., 09.04.2014р., 23.04.2014р, 14.05.2014р. Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області та Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області жодного разу не з'явились, повноважних представників не направили, проте, за висновками суду, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведених судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями: №0103028526303, №0103028384703, №0103028385920, №0103028387087 (третя особа 1), №0103028526265, №0103028384550, №0103028387044 (третя особа 2).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що треті особи 1 та 2 у процесі розгляду справи не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, а також дослідивши всі представлені докази, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків». При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

За змістом п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджено Указом №454/2011 від 13.04.2011р. Президента України, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності до п.4 зазначеного вище нормативно-правового акту Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до п.6 вказаного Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження, перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва). Вказані права також закріплені за Державною екологічною інспекцією у Київській області у п.6.4 Наказу №136 від 12.12.2011р. Державної екологічної інспекції України «Про затвердження Положень про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції».

Згідно з п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом №464 від 10.09.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, під актом перевірки слід розуміти документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 4.13 зазначеного Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

У відповідності до п.4.19 вказаного нормативно-правого акта в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Наразі, як встановлено судом, на підставі наказу №117 від 01.04.2013р. та направлення на перевірку №000827 від 10.06.2013р., 21.06.2013р. державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Київській області Головачем А.Г. і Омельченком О.О. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс», яка оформлена актом від 21.06.2013р.

Вказаним актом встановлено факт здійснення відповідачем забору води з артезіанської свердловини, яка розташована на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» за адресою: Бориспільський район Київської області, с.Щасливе, вул.Бориспільска, 1а, без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.42, 44 Водного кодексу України. Зазначений акт з боку відповідача був підписаний головним інженером Філіпченко В.М. без жодних зауважень.

За результатами вказаної перевірки відповідачу видано припис б/н від 21.06.2013р. з вимогою усунути порушення природоохоронного законодавства, зокрема, отримати дозвіл на спеціальне водокористування у строк до 21.07.2013р. Вказаний припис було отримано головним інженером Філіпченко В.М.

Наразі, докази оспорювання відповідачем документів, що були складені за результатами планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс», в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з Постановою №827 від 12.12.1994р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 44 Водного кодексу України встановлено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

У ст.49 Водного кодексу України зазначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Пунктом 2 Постанови №321 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992р. №459» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями; місцевого значення: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями.

Отже, відповідно до норм природоохоронного законодавства використання підземних вод з артезіанських свердловин можливе лише у разі наявності у суб'єкта господарювання відповідного дозвільного документа.

З огляду на викладені обставини, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» за період з 08.2011р. по 01.07.2013р. використовувало воду зі свердловини без дозвільних документів, що є порушенням вимог передбаченого діючим законодавством порядку здійснення спеціального водокористуванням.

При цьому, відповідач, в порушення норм природоохоронного законодавства у строк, визначений у приписі №б/н від 21.06.2013р., тобто до 21.07.2013р. та до звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом, дозволу на здійснення спеціального водокористування не отримав, що фактично свідчить про наявність винних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс».

Стосовно наявності вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» у порушенні водоохоронного законодавства, суд зазначає таке.

Чинним законодавством встановлено презумпцію вини правопорушника, тобто, прокурор та позивач не повинні доводити наявність вини відповідача, а навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Як зазначено вище, актом від 21.06.2013р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, підтверджується, а відповідачем не заперечується, що в період з 08.2011р. по 01.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» здійснювало забір води з артезіанської свердловини, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільский район, с.Щасливе, вул.Бориспільська, 1а, без дозвільних документів, що є порушенням вимог Водного кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», внаслідок чого державі було заподіяно шкоду.

Наразі, судом встановлено, що з моменту проведення планової перевірки до звернення прокурора з розглядуваним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» жодних дій з метою усунення правопорушення не здійснило, дозволу на спеціальне водокористування не отримало. За висновками суду, вказані обставини свідчать про наявність вини у діях водокористувача.

Ухвалами від 26.03.2014р., 09.04.2014р., 23.04.2014р. господарського суду міста Києва було зобов'язано відповідача надати письмові пояснення стосовно обставин, які перешкоджали Товариству з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» отримати дозвіл на спеціальне водокористування під час використання спірної свердловини.

Доказів неможливості отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» відповідного дозволу, також наявності певних перешкод у вжитті таких дій, відповідачем належними та допустимими доказами, у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Слід також наголосити, що відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів, заявлено не було. Одночасно, відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Таким чином, за висновками суду, у відповідача було достатньо часу для надання всіх необхідних доказів для обґрунтування своєї правової позиції по суті спору.

Посилання відповідача на приписи ст.23 Кодексу України про надра суд не приймає, оскільки предметом спору у розглядуваній справі є стягнення збитків за забір води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, а не спеціального дозволу на користування надрами.

Твердження відповідача про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» відсутній обов'язок отримувати дозвіл на спеціальне водокористування, оскільки водокористувач здійснює забір води в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, судом не приймаються в силу наступного.

За приписами ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» у свою чергу було зазначено, що вода на підприємстві використовується, окрім виробничих потреб, ще на потреби працюючого персоналу, промивку системи опалювання, технічних робіт по відновленню обладнання хімічної обробки води, що передбачає собою збільшення споживання води.

Наразі, відповідачем, на виконання вимог суду до матеріалів справи було представлено копію паспорту свердловини №1, згідно якого призначенням свердловини №1 є виробниче водопостачання.

Крім того, з представлених суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» актів виконаних робіт з контрагентами за відповідний період слідує, що товариство надає послуги по пранню білизни, що у свою чергу, свідчить про використання води відповідачем у виробничих цілях та значному об'ємі.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вода використовувалась Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу.

За таких обставин, твердження відповідача про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» обов'язку отримувати спеціальний дозвіл є необґрунтованими та такими, що не виключають наявність у діяльності відповідача складу правопорушення.

Щодо заявленого прокуратурою розміру збитків, заподіяних Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» внаслідок забору води з артезіанської свердловини без дозвільних документів, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі, зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягають компенсації в повному обсязі.

Як вже зазначалось, ст.111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з ст.110 Водного Кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Як зазначалось вище, за змістом ст.ст.44, 49 Водного кодексу України водокористувачі повинні здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відтак, відповідач, здійснюючи забір води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування в порушення вимог ст.ст.44, 49 Водного кодексу України діяв неправомірно, а отже на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Тар - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об'єкти», встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Відповідно до ст.325 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виявлення порушення) ставка збору за спеціальне використання підземних вод у м.Києві складала 45, 02 грн. за 100 м3.

Разом з тим, у п.9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів визначено, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у відповідності до зазначеної Методики може здійснюватись на підставі первинних документів або довідки суб'єкта господарювання, який здійснює забір води.

Аналогічна позиція викладена у постанові від 29.04.2013р. Вищого господарського суду України по справі №13/333-38/463-2012.

Відповідно до п.1.2 Інструкції щодо заповнення форми №2-ТП (водогосп), затвердженої Наказом №230 від 30.09.1997р. Держкомстату України, зазначено, що державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод.

Суд зазначає, що форму вказаних звітів затверджено Наказом №230 від 30.09.1997р. Державного комітету статистики України. Звіт складається на основі первинної документації (журнали обліку по формах ПОД-11, ПОД-13), а також за даними відомчої форми звітності. Форма №2-ТП (водгосп) повинна бути заповнена чітко, розбірливо (заповнення олівцем неприпустимо). При відсутності окремих показників звіту ставляться прочерки. Звіт підписує керівник підприємства (організації), який несе відповідальність за правильність складання звіту, достовірність наведених в ньому даних і своєчасне подання його за встановленими адресами (п.п.1.1, 1.4, 1.5 Наказу №230 від 30.09.1997р. Державного комітету статистики України).

У ході проведення судового засідання 14.05.2014р. представник відповідача повідомив суд про те, що з моменту встановлення свердловини на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» звіти по формі №2-ТП (водогосп) про об'єм використаної води не складались та до Державного агентства водних ресурсів України не здавались. Доказів зворотного до матеріалів справи не представлено.

Приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи документів, на підставі яких у відповідності до п.9.2 вказаної вище Методики визначається об'єм самовільно використаної води, ухвалами від 26.03.2014р., 09.04.2014р., 23.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» було зобов'язано надати, в тому числі, довідку за підписом керівництва, скріплену печаткою товариства, стосовно фактичного об'єму води, що був використаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» у період з 01.08.2011р. по 01.07.2013р.

На виконання вимог ухвал суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» було надано довідку б/н від 30.04.2014р. за підписом директора відповідача з відтиском печатки підприємства, з якої слідує, що фактичний об'єм води, використаної водокористувачем за період з грудня 2012 року по червень 2013 року включно, враховуючи всі потреби та допустимі втрати становить 6 184,4 куб.м.

За твердженнями відповідача, які у письмових поясненнях підтверджені позивачем, до грудня 2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» вода з артезіанської свердловини не використовувалась.

З огляду на викладені обставини, розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс», проводиться на підставі зазначеної вище довідки вказаного товариства, як документу, що відповідає приписам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Виходячи з фактичного об'єму забраної і використаної води відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування з грудня 2012р. по червень 2013р. у розмірі 6 184,4 куб.м, а також ставки збору за спеціальне використання підземних вод у розмірі 45,02 грн. (ст.325 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на момент перевірки), сума збитків розраховується за формулою № 23 Методики ((З сам = 100 х W х Тар), 100 Х 6184,4 куб.м. Х 0,4502 грн. = 278 421,69 грн.)) та становить 278 421,69 грн.

При цьому, розрахунок суми збитків, завданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» у розмірі 708 533,76 грн. на підставі представленої прокурором довідки №139 від 18.07.2013р. Комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат «Щасливський» Щасливської сільської ради, суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

Як зазначалось вище, у п.9.2 вказаної вище Методики визначено, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Тобто, враховуючи викладені вище положення господарського процесуального законодавства та приписи Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, суд дійшов висновку, що довідка №139 від 18.07.2013р. Комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат «Щасливський» Щасливської сільської ради не є допустимим доказом при визначенні об'єму самовільно використаної відповідачем з артезіанської свердловини води.

Наразі, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні два екземпляри довідки №139 від 18.07.2013р. Комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат «Щасливський» Щасливської сільської ради, представлені прокурором та позивачем, проте різного змісту, що дає суду підстави критично ставитися до даних, викладених у зазначеному документі.

Представлені прокурором до матеріалів справи податкові декларації суд до уваги не приймає, оскільки вказані документи також не відповідають приписам ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України та не містять підписів посадових осіб і печатки товариства.

Ухвалами від 12.03.2014р., 26.03.2014р., 09.04.2014р., 23.04.2014р. суд зобов'язував прокурора та позивача надати документи, на підставі яких було встановлено, що об'єм використаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» у період з 08.2011р. до 01.07.2013р. води становить 15 738,2 куб.м.

Проте, прокурором та позивачем вимоги ухвал суду не виконані, документи, на підставі яких відповідно до приписів Методики здійснюється розрахунок розміру збитків, до матеріалів справи не представлені.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» у порушенні умов здійснення спеціального водокористування, керуючись тим, що судом здійснено власний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області, м.Київ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області підлягають задоволенню у розмірі 278 421,69 грн.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п.«г» ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного нормативно-правового акту державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Згідно із п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Статтею 11 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, визначені ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, згідно п.7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

За таких обставин, враховуючи наведені положення законодавства, завдані навколишньому природному середовищу збитки у розмірі 278 421,69 грн. підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, бюджету Київської області та сільського бюджету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс», м.Київ про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі 708 533,76 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (04211, м.Київ, Оболонський район, вул.Лайоша Гавро, буд.6, ЄДРПОУ 34344528) на користь Державного бюджету України, бюджету Київської області та сільського бюджету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області завдані порушенням природоохоронного законодавства збитки в розмірі 278 421,69 грн., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м.Києві за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м.Київ, вул.Васильківська, 3, ЄДРПОУ 38039191) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 8 602,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (04211, м.Київ, Оболонський район, вул.Лайоша Гавро, буд.6, ЄДРПОУ 34344528) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 5 568,43 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 14.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.05.2014р.

Суддя М.О.Любченко