Постанова № 38808446, 19.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа№ 910/2804/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства

"Український страховий дім"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 18604,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 31.03.2014 року по справі №910/2804/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 18604,00 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу та 1827,00 - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3695,67 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.05.2014 року.

В судове засідання 19.05.2014 року представники сторін не з'явились.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідача та позивача повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 71-72), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20 грудня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного комплексного страхування №0207а/11д/шев/АС (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивачем застраховано майнові інтереси ОСОБА_2 пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням наземного транспортного засобу автомобіля «КІА OPTIMA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 20.02.2012 року, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля та автомобіля Нісан Кашкай, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Донецька від 16.03.2012 року у справі №3/532/986/12 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що спричинило вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі страхового акту №№2012/V/OMOD01463/VESK07477 від 03.04.2012 року та рахунку-фактури №СФ-0000516 від 03.04.2012 року, виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 19114,00 грн.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Твердження апелянта, щодо зменшення розміру виплати на суму франшизи, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 19114,00 грн., а позов заявлено про стягнення 18605,00 грн., тобто за мінусом франшизи в розмірі 510,00 грн., що передбачена полісом №АВ/0045107.

Щодо твердження апелянта про зменшення розміру страхової виплати на суму ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди в разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Сума ремонту автомобіля, з врахуванням ПДВ, виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Відповідно до рахунку фактури №СФ-0000516 від 03.04.2012 року (як доказ фактичного здійснення ремонту) сума відновлювального ремонту становить15928,33 грн. (без ПДВ) та 19114,00 (з ПДВ). Згідно з платіжним дорученням №13768 від 05.04.2012 року позивач сплатив ТОВ «АЛЕКС-МОТОРС» 19114,00 грн.

Так, з вищезазначених документів вбачається, що надавач послуг з ремонту автомобіля (ТОВ «АЛЕКС-МОТОРС» ) є платником ПДВ.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що у відповідача виник обов'язок відшкодування страхової суми з врахуванням 20% ПДВ за мінусом франшизи.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року по справі №910/2804/14 - без змін.

Матеріали справи №910/2804/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2014 року.