Постанова № 38808441, 22.05.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.05.2014р. справа №905/593/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Дібрової Г.І., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Задорожній А.Г.за участю представників сторін: від позивача: не прибуввід відповідача:Зверева С.С. довіреність №301/20Д від 02.01.2014р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги1.Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м.Дніпропетровськ; 2. Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від03.04.2014р.по справі№905/593/14 (суддя Мирошниченко Я.С.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м.Дніпропетровськдо відповідача:Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької областіпростягнення заборгованості у розмірі 89906,11грн, з яких 88861,68грн. - сума основного боргу, 1044,43грн.-3%річних

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 89906,11грн, з яких 88861,68грн. - сума основного боргу, 1044,43грн.-3%річних.

24.02.2014р. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 88861,68грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 1537,80грн., судових витрат на правову допомогу адвоката у розмір 4000,00грн.

13.03.2014р. позивач, на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з погашенням відповідачем частини боргу у розмірі 14000,00 грн., та просив стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 73373,21 грн., 3% річних у розмірі 1537,80 грн. та судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4000,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2014р. у справі №905/593/14 (суддя Мирошниченко Я.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м.Дніпропетровськ суму основного боргу у розмірі 48495,54 грн., 3% річних в сумі 733,41 грн., судового збору в сумі 1200,66 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м. Дніпропетровськ, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2014р. по справі №905/593/14 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що позивачем було поставлено товару на загальну суму 395416,54грн., тому висновок суду щодо обсягу поставленого товару за видатковими накладними на суму 388495,54грн. не відповідає фактичним обставинам справи та, як наслідок, є помилковим висновок стосовно того, що сума основного боргу відповідача становить 48495,54грн. На думку скаржника, судом необґрунтовано відхилено надані позивачем до матеріалів справи листи відповідача про уточнення (зміну) призначення платежів. Посилається на те, що заборгованість, по якій заявлені позовні вимоги, заявлена по конкретних видаткових накладних, по оплаті яких обов'язок виник за правилами ст. 692 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач вважає, що внаслідок того, що суд першої інстанції не обґрунтував, чому він встановив загальну суму поставки товару за видатковими накладними в період з 03.04.2013р. по 20.08.2013р. менший, ніж сторони визнали за актом звірки та згідно видаткових накладних, то висновок суду про право нарахування позивачем 3% річних тільки з 20.08.2013р. є необґрунтованим, так само як і висновок суду про часткову відмову у стягненні судових витрат та витрат на правову допомогу адвоката в повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 493928,07грн., а відповідачем сплачено грошові кошти на загальну суму 544 000грн., що підтверджується актами звіряння розрахунків та платіжними дорученнями. Крім того, вважає, що господарським судом неправомірно не прийнято до уваги платіжні доручення №4862, №4093, №4272 на загальну суму 90 000грн., оскільки ці кошти згідно умов договору були передоплатою за постачання товару у квітні.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав заперечення на апеляційну скаргу ПрАТ «Азовелектросталь», в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача у судове засідання прибув. Проти розгляду справи за відсутністю представника позивача не заперечував. Заперечував проти доводів апеляційної скарги ТОВ «ТАКТ» та просив скасувати рішення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, оскільки сторін було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКТ", м. Дніпропетровськ (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Азовелектросталь", м.Маріуполь (покупець), було укладено договір поставки №275 АЭС сн (далі-Договір).

Сторонами укладено протокол розбіжностей від 29.12.2012р. до договору №275 АЭСсн від 29.12.2012р. відповідно до якого п.7.1 рахунок - фактуру замінено на рахунок на оплату.

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець прийняти та сплатити товар у асортименті, кількості відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW- м. Дніпропетровськ, відповідно до "Инкотермс 2000". Постачальник зобов'язаний надати Покупцю до початку прийому товару (партії Товару), але не пізніше 36-ти годин з моменту відвантаження оригінали документів: товаротранспортну накладну або декларацію зі служби доставки; сертифікат або паспорт якості виробника; оригінал рахунка - фактури; видаткову накладну; податкову накладну. (п.п. 4.1,4.2 договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що за згодою сторін допускається дострокова поставка товару, а також поставка погодженими партіями.

Відповідно до п. 6.2 договору загальна сума договору складає: 1310369,89 коп., у тому числі ПДВ 20% -218394,98 грн.

Оплата за товар проводиться у національній валюті України протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату. Умови оплати - 100% передплата. За згодою сторін можливі інші форми розрахунку, які не суперечать діючому законодавству (розділ 7 договору).

Договір вступає в силу з моменту укладення його обома сторонами та діє до 31.12.2013р. Договір може бути пролонгований на наступний строк за згодою сторін. (п.п. 12.1,12.2 договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013р. строк дії договору було пролонговано до 31.12.2014р.

Сторонами до договору було підписано специфікацію №1, якою визначено, що постачанню відповідачу підлягає круг ф70мм, ст..38 ХС, ГОСТ 2590-88, б/отж.,н/дл; круг ф90мм, ст..38 ХС, ГОСТ 2590-88, б/отж.,н/дл; круг ф110мм, ст.38 ХС, ГОСТ 2590-88, б/отж.,н/дл., сума специфікації 1310369,89 коп, у тому числі ПДВ 20% -218394,98 грн.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається що позивачем на виконання умов договору було сформовано рахунки на оплату товару, якими визначено його асортимент, кількість, вартість. В свою чергу, відповідач листами №301/18-988 від 03.04.2013р., №301/18-986 від 05.04.2013р., №301/18-1031 від 09.04.2013р., №301/18-1203 від 10.04.2013р., №301/18-1052 від 11.04.2013р., №301/18-1245 від 12.04.2013р., №301/18-1220 від 15.04.2013р., №301/18-256 від 13.05.2013р., №301/18-758 від 15.05.2013р., №301/18-289 від 21.05.2013р., №301/18-2547,- від 24.05.2013р., №301/18-2563 від 19.08.2013р., №301/18-1055 від 15.05.2013р., №301/18-1856 від 21.11.2013р. просив позивача здійснити відвантаження товару за відповідними рахунками. Одночасно, в зазначених листах відповідач вказав уповноважених представників на отримання товару.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов договору від 29.12.2012р. №275 АЭСсн було поставлено відповідачу товар на загальну суму 395 416,54грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-00446 від 03.04.2013р., №00447 від 03.04.2013р., №Рн-004604 від 05.04.2013р., №РН-004710 від 09.04.2013р., №РН-004757 від 09.04.2013р., №РН-004814 від 10.04.2013р., №РН-004898 від 11.04.2013р., №РН-004969 від 12.04.2013р., №РН-005097 від 16.04.2013р., №РН-006084 від 13.05.2013р., №РН-006238 від 15.05.2013р., №РН-006621 від 21.05.2013р., №РН-006843 від 24.05.2013р., №РН-011149 від 20.08.2013р., №РН-011201 від 20.08.2013р., які містяться в матеріалах справи. Натомість, на думку позивача, відповідачем зобов'язання за договором було виконано частково та заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 73373,21грн, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідно до наданих видаткових накладних товар зі сторони відповідача отримано представниками на підставі довірительних листів.

Колегія суддів, дослідивши зазначені первинні документи, встановила, що вони оформлені з недоліками.

Разом з тим, відповідач у судовому засіданні добровільно підтвердив факт отримання товару від позивача в повному обсязі за вищезазначеними видатковими накладними за договором поставки від 29.12.2012р. №275 АЭСсн, що є підставою позову. Таким чином, ці недоліки не впливають на факт поставки товару.

Крім того, відповідачем також підтверджується, що до подання позову ним було отримано товар від позивача за спірним договором на загальну суму 395416,54грн.

Господарським судом у рішенні від 03.04.2014р. по справі №905/593/14 було визначено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар нібито на загальну суму 3888495,54грн.

Натомість, аналізом наданих до матеріалів справи доказів колегію суддів встановлено, що за видатковими накладними на виконання умов договору від 29.12.2012р. №275 АЭСсн, які оформлені належним чином без недоліків, здійснена поставка товару всього на суму 379168,02грн.

В той же час матеріали справи містять первинні документи, в яких підставою передачі товарно-матеріальних цінностей вказаний інший договір поставки від 02.01.2013р.; товар, який не відноситься до специфікації №1 до спірного договору від 29.12.2012р. №275 АЭСсн; відповідач своїми конклюдентними діями з відображенням проведених з позивачем господарських операцій по отриманню товарно-матеріальних цінностей саме на підставі спірного договору на загальну суму 395416,54грн. підтвердив факт постачання та отримання товару від позивача, незважаючи на вади оформлення первинних документів при передачі товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки сторони в добровільному порядку визнали факт господарських правовідносин за договором поставки від 29.12.2012р. №275 АЭСсн на загальну суму 395416,54грн., суд апеляційної інстанції вважає доведеними ці обставини матеріалами справи.

У зв'язку з вищевикладеним є безпідставним висновок господарського суду щодо поставки позивачем на виконання умов договору відповідачу товару нібито на суму 388495,54грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідачем як у відзиві до позовної заяви так і у апеляційній скарзі зазначено, що відповідачем до подання позову поставлений товар було сплачено в повному обсязі та перераховано кошти у загальній сумі 430000грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №4862 від 20.03.2013р. на суму 30000грн., №5991 від 12.04.2013р. на суму 30000грн., №12815 від 20.08.2013р. на суму 80000грн., №5867 від 10.04.2013р. 120000грн., №5716 від 05.04.2013р. на суму 50000грн., №6174 від 15.04.2013р. на суму 20000грн. №4093 від 06.03.2013р. на суму 20000грн., №7250 від 15.05.2013р. на суму 40000грн., №4272 від 11.03.2013р. на суму 40000грн.

Дослідивши зазначені платіжні доручення, судовою колегією встановлено, що до подання позовної заяви позивачем за поставлений товар було дійсно перераховано позивачу кошти у розмірі 430 000грн.

Крім того, після подання позовної заяви відповідачем за додатково поставлений товар сплачено грошові кошти позивачу платіжним дорученням від 25.02.2014р. №1311 на суму 14000грн. та платіжним дорученням від 05.03.2014р. №1157 на суму 100 000грн., які містяться в матеріалах справи.

З огляду на наведене, позивачем до подання позовної заяви та під час розгляду справи було поставлено відповідачу товар на загальну суму 493928,07грн., а відповідачем за договором від 29.12.2012р. №275 АЭСсн сплачені грошові кошти на загальну суму 544000грн., що підтверджено належними засобами доказування за нормами ст.ст. 33,34,36 Господарського процесуального кодексу України.

Тому судова колегія вважає неправомірним висновок місцевого суду відносно того, що судом не прийнято до уваги платіжні доручення №4862 від 20.03.2013р., №4093 від 06.03.2013р., №4272 від 11.03.2013р. на загальну суму 90 000грн., оскільки оплата за ними фактично здійснювалась за інший період поставок за договором поставки від 29.12.2012р. №275 АЭСсн, ніж заявлений період за позовною заявою, як такий, що спростовується матеріалами справи.

Господарський суд не навів, яким чином співвідноситься вищезазначений висновок із статтями 631 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України та умовами укладеного договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Зазначене кореспондується з приписами ст. 631 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що умови оплати - 100% передоплата.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що договір набрав чинності 29.12.2012р. та досі є діючим, оскільки додатковою угодою було пролонговано строк його дії до 21.12.2014р., грошові кошти за платіжними дорученнями №4862 від 20.03.2013р., №4093 від 06.03.2013р., №4272 від 11.03.2013р. на загальну суму 90 000грн. були перераховані відповідачем у березні 2013р., постачання товару за договором розпочато у квітні. Зазначені платіжні доручення необґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки це була передоплата за поставлений товар у квітні. У зв'язку з чим суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача грошові кошти в якості заборгованості за договором 29.12.2012р. №275 АЭСсн від 29.12.2012р., при тому що в бухгалтерському обліку відповідача така заборгованість відсутня.

Крім того, позивач не довів суду належними засобами доказування факт наявності у відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення судом першої інстанції боргу саме у розмірі 73373,21 грн.

З огляду на наведене господарським судом також безпідставно стягнуто з відповідача 3% річних та витрати на оплату послуг адвоката.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м.Дніпропетровськ про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області заборгованість у сумі 73373,21 грн., 3% річних у розмірі 1537,80 грн. та судові витрати на правову допомогу адвоката у розмір 4000,00грн.

Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2014р. у справі №905/593/14 - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені цієї частини позову з залишенням без змін рішення суду в іншій частині.

Враховуючи, що позивач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі та позовній заяві, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м.Дніпропетровськ не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2014р. у справі №905/593/14 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2014р. у справі №905/593/14 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2014р. у справі №905/593/14 скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ», м.Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області про стягнення основної заборгованості у розмірі 48495,54грн., 3% річних в сумі 733,41 грн., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00грн. та судового збору в сумі 1200,66 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Фурманова, будинок 16-А, код ЄДРПОУ 21858879) на користь Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл. Машинобудівельників,1, ЄДРПОУ 25605170) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 913,50грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Г.І.Діброва

Н.М.Принцевська

Надруковано 6 прим.:

2прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО