Постанова № 38808417, 19.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа№ 911/4760/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Капустін В.В.

від відповідача: Свинарьов О.В.

Поліщук А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Росава" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014 року (суддя - Лопатіна А. В.)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт"

до Приватного акціонерного товариства "Росава"

про стягнення 393296, 79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 12.02.2014 року у справі №911/4760/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" - 327 747, 08 грн. інфляційних втрат, 47422, 05 грн. 3 % річних та 7 503, 38 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач 27.02.2014 року звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 12.02.2014 року по справі № 911/4760/13 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ПАТ "Росава" про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин та відмовити в задоволенні позову про стягнення з апелянта 393 296, 79 грн. повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 28.04.2014 року.

В судовому засіданні 28.04.2014 року оголошено перерву до 19.05.2014 року.

19 травня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшли пояснення на апеляційну скаргу.

В судове засідання 19.05.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.06.2004 року по справі №119/7-04 за позовом ТОВ "Спліт" до ЗАТ "Росава" про стягнення 312284,45 грн. встановлено, що 25.11.2002 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено контракт №1086 (далі - Контракт).

Відповідно до умов Контакту позивач зобов'язався продати, а відповідач - купити електродвигуни відповідно до специфікацій, які є невід'ємною його частиною.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Контрактом виконав належним чином. Проте відповідач свої зобов'язання в частині оплати заборгованості не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.

Так, вищезазначеним рішенням стягнуто з ЗАТ"Росава" на користь ТОВ "Спліт" 303188,79 грн. - основного боргу та 2666,40 грн. - 3% річних за період з 31.12.2003 року по 15.04.2004 року.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року та Вищого господарського суду України від 17.05.2011 по справі № 199/7-04 рішення господарського суду Київської області від 29.06.2004 року залишено без змін.

03 червня 2011 року, господарським судом Київської області видано наказ на примусове виконання рішення по справі № 119/7-04.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення оплати товару за Контрактом, в зв'язку з чим просить стягнути 345874,74 грн. - інфляційних втрат та 47422,05 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Постановою Верховного Суду України від 20.01.2011 по справі №10/25 встановлено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги що розрахунки суду першої інстанції складено арифметично вірно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Твердження апелянта про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Місцевим господарським судом встановлено, що 15 квітня 2004 року, в зв'язку зі зверненням позивача до суду з позовом по справі №119/7-04, строк позовної давності перервано.

Оскільки, 15 березня 2011 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Київської області від 29 червня 2004 року залишено без змін, перебіг строку позовної давності почався знову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Росава" та скасування рішення Господарського Київської області від 12.02.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014 року по справі №911/4760/13 - без змін.

Матеріали справи №911/4760/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2014 року.