Рішення № 38808379, 16.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2014 р.Справа № 916/894/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря с/з Галюк Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Гінгер-Одеса" (с. Мізікевича, Овідіопольського району, Одеської обл.);

до відповідача: Приватного підприємства "Інно-Трейдінг" (м. Одеса);

про стягнення 47466,70грн.

Представники:

від позивача: Смаровоз В.М. директор згідно виписки з ЄДР та паспорту;

від відповідача: не з'явився.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

12.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Віса-Гінгер-Одеса" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Інно-Трейдінг" про стягнення з останнього 47466,70грн., з яких 45623,40грн. основного боргу, 329,86грн. інфляційних втрат та 1513,44грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 13 березня 2014р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/894/14.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив закінчувати розгляд справи за наявними матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віса-Гінгер-Одеса" (надалі позивач, продавець) та Приватним підприємством "Інно-Трейдінг" (надалі відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу №160003.

Предметом договору є зобов'язання позивача передати покупцеві товар, у кількості, в асортименті та по цінам, що узгоджуються у видаткових накладних, а відповідача своєчасно прийняти товар та сплатити за нього договірну вартість.

Згідно п. 1.3 договору найменування, одиниці вимірювання, кількість, ціна одиниці та загальна сума товару, його асортимент визначається у рахунках-фактурах, специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 2.2 договору сторони домовились, що передача товару від продавця покупцю здійснюватиметься після отримання 100% попередньої оплати за товар.

Розділом 3 договору передбачено, що базисними умовами продажу товару є продаж товару зі складу продавця за адресою: м. Одеса, вул. І.Петрова, 20. Передача проданого товару оформлюється підписанням видаткових накладних.

Відповідно п. 5.2.2 договору покупець зобов'язується сплатити в обумовлений договором термін вартість товару.

Згідно п. 9.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, між сторонами виникли правовідносини за договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Позивач належно виконав зобов'язання за договором №160003 від 03.01.2012р., бо продав відповідачу продукцію на загальну суму 45623,40грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №0000814 від 22.11.2012р. на суму 13197,55грн., №0000877 від 07.12.12. на суму 2527,40грн., №0000934 від 21.12.12. на суму 4033,75грн., №0000013 від 11.01.13. на суму 15983,45грн., №0000048 від 23.01.13. на суму 9881,25грн.

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 45623,40грн.

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу в сумі 45623,40грн.

Позивач просить стягнути з відповідача Приватного підприємства "Інно-Трейдінг" 3% річних в сумі 1513,44рн. та інфляційні витрати в сумі 329,86грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов, і в частині стягнення 3% річних в сумі 1513,44рн. та інфляційнійних витрат в сумі 329,86грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Приватне підприємство "Інно-Трейдінг", оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Приватного підприємства "Інно-Трейдінг" (65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 23, кв. 2 та м. Одеса, Приморський бульвар, 7, код ЄДРПОУ 33215803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Гінгер-Одеса" (вул. М. Жукова, 20, кв. 64, м. Одеса, 65121 та с. Мізікевича, вул. Молодіжна, 32, Овідіопольський р-н, Одеська область, 65037, код ЄДРПОУ 35406910):

- 45623,40грн. - основного боргу,

- 329,86грн. - інфляційних витрат,

- 1513,44грн. - 3% річних,

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 21 травня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.