Рішення № 38808363, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3663/14 20.05.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

про стягнення 46 258,62 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Тарапон С.С. - довіреність б/н від 08.01.2014 року;

від відповідача: Хіцевич О.Ю. - довіреність № 189/03 від 24.03.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі - Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (надалі - Публічне акціонерне товариство) про стягнення 37 819,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва № 296/767/11 від 01.02.2011 р. позивач передав у тимчасове користування місця для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість у розмірі 32 719,17 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 730,75 грн., 15% річних у розмірі 3 118,07 грн. індексу інфляції в розмірі 251,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02.04.2014 р.

02.04.2014 р. представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову у зв'язку з тим, що згідно ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У судовому засіданні 02.04.2014 р. оголошено перерву до 08.04.2014 р.

03.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача основний боргу у розмірі 41 158,34 грн. (з урахуванням заборгованості за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.), пеню у розмірі 1 730,75 грн., 15% річних у розмірі 3 118,07 грн. індекс інфляції в розмірі 251,46 грн.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Якименка М.М. у відпустці, справу передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою суду від 08.04.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Митрохіною А.В. та призначено її розгляд на 21.05.2014 р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р, у зв'язку з поверненням судді Якименка М.М. з відпустки, справу передано для розгляду судді Якименку М.М.

Ухвалою суду від 05.05.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 20.05.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. та між Підприємством та Публічним акціонерним товариством (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва № 296/767/11 (надалі - Договір), відповідно до умов якого робочий орган надає розповсюджувачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламного засобу на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення рекламного засобу, а розповсюджувач використовує надане місце відповідно до умов цього Договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

За змістом п. 3.2 Договору адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ.

Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РФ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 5.2.3 Договору розповсюджувач зобов'язується не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно п.п. 5.2.4, 5.2.5 Договору розповсюджувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування, сплачувати штрафи, пеню, скоригований розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього Договору.

На виконання умов Договору позивачем передано в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, передбачені Адресними програмами №1 від 01.02.2011 р., № 2 від 30.08.2012 р., № 2/1 від 31.08.2012 р., № 3 від 07.10.2011 р., № 5 від 16.07.2012 р., № 5/1 від 31.08.2012 р., № 6 від 07.07.2012 р. та погоджено розмір базової плати (без ПДВ) та плати за місяць (без ПДВ) за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Додатковою угодою № 296/767/11-2 від 10.07.2012 р. сторони розірвали Договір в частині місць наданих для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, за номерами дозволів № 28415-11, 28416-11, 28420-11, що відповідно до Додаткової угоди втрачають чинність з 19.12.2011 р.

Крім того, Додатковою угодою № 296/767/11-3 від 31.08.2012 р. сторонами погоджено зміну базової плати.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним місцями для розміщення рекламної площі за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.2.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджується факт виставлення позивачем рахунків на оплату відповідачем орендних платежів відповідно до умов Договору.

Доказів сплати орендних платежів за період з листопада 2011 р. по лютий 2014 р. відповідачем не надано, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що постановою правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» від 28.02.2014 р. Публічне акціонерне товариство віднесено до категорії неплатоспроможних і виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 9 від 28.02.2014 р. розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 03.03.2014 р. по 02.06.2014 р. У зв'язку із зазначеним відповідач вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, введення в банку тимчасової адміністрації не є підставою припинення зобов'язань банку перед кредиторами, а механізм реалізації заходів, передбачених ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначений, зокрема, пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого у разі здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або ліквідації банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавче провадження по примусовому стягненню коштів з банку підлягає обов'язковому зупиненню.

По-друге, суд відзначає, що заборгованість по сплаті орендних платежів у відповідача перед позивачем виникла за період до введення в банку тимчасової адміністрації, а саме з листопада 2011 р., що в свою чергу свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов'язань перед Комунальним підприємством за Договором.

Доказів сплати платежів за наведений період відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача з орендної плати у період з 12.10.2011 р. по 28.02.2014 р. згідно наявних у матеріалах справи рахунків, становить 41 158,34 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 730,75 грн., індексу інфляції в розмірі 251,46 грн. та 15% річних у розмірі 3 118,07 грн., нарахованих за загальний період з 06.12.2011 р. по 04.03.2014 р. по кожному платежу окремо.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору сторонами погоджено інший розмір процентів річних від простроченої суми (15%).

За перерахунком суду розмір 15% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 3 118,07 грн., а індекс інфляції - 251,46 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 Договору Комунальне підприємство має право застосувати до Розповсюджувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок суми пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 730,75 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 41, ідентифікаційний код 19357489) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, будинок 8, ідентифікаційний код 26199714) основний борг у розмірі 41 158 (сорок одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн. 34 коп., пеню в розмірі 1 730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 75 коп., 15 % річних у розмірі 3 118 (три тисячі сто вісімнадцять) грн. 07 коп., індекс інфляції в розмірі 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 46 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний рішення складено 21.05.2014 р.

Суддя М.М. Якименко