Рішення № 38808336, 14.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5748/14 14.05.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 20474912

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ, ЄДРПОУ 00034186

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, Київська обл., м.Вишневе, іпн НОМЕР_2

за участю третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, Київська обл., м.Вишневе

про стягнення 5 572 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Башинський В.Ю. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення 5 572 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування на підставі договору №12090Га/13кАС від 13.02.2013р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач в судові засідання 23.04.2014р., 14.05.2014р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався.

Проте, за висновками суду, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» визначено,що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Здолбунівська, буд.7-Д. Будь-яких інших адрес Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвали від 02.04.2014р., 23.04.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була вручена відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями №0103028385165, №0103028386773.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 02.04.2014р. господарського суду міста Києва залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі в якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також ОСОБА_4 - в якості третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Треті особи 1, 2, 3 у судові засідання 23.04.2014р., 14.05.2014р. не з'явились представників не направили, своїм правом на участь у розгляді справи не скористались, витребуваних судом доказів та письмових пояснень не надали.

Проте, судом встановлено, що третя особа 1, ОСОБА_2, третя особа 2, ОСОБА_3 та третя особа 3, ОСОБА_4 також були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

Враховуючи відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», поштове відправлення №0103028385203 вручено третій особі 1 особисто, а процесуальні документи, що були направлені третій особі 2 та третій особі 3 за адресами, що містяться в матеріалах справи, повернуті на адресу відправника з відмітками про закінчення встановленого терміну зберігання.

За таких обставин, приймаючи до уваги реєстри відправлення поштової кореспонденції господарського суду міста Києва, враховуючи відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», суд, керуючись п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», дійшов висновку про належне повідомлення третіх осіб 1, 2, 3 про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Одночасно, ст.27 вказаного Кодексу визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що з 07.04.2014р. (дати отримання відповідачем ухвали про порушення провадження по справі), а також з 08.04.2014р. (дати надходження ухвали про порушення провадження по справі на поштове відділення за адресою третіх осіб), у Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було достатньо часу для підготовки правових позицій по суті розглядуваного спору.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач та треті особи 1, 2, 3 в процесі розгляду справи не скористались всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи відсутність клопотань з боку зазначених учасників спору про відкладення розгляду справи, а також закінчення процесуальних строків розгляду справи, які передбачені чинним законодавством, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.16 «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір №12090Га/13кАС добровільного страхування наземного транспортного засобу:

марка/модель: Fiat Punto,

реєстраційний номер: НОМЕР_3,

рік випуску: 2010р.

Згідно з умовами вказаного договору вигодонабувачем є ОСОБА_3.

Відповідно до п.24 договору №12090Га/13кАС від 13.02.2013р. добровільного страхування наземного транспорту страховими випадками є, зокрема, збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Положеннями п.24.1 зазначеного договору передбачено, що страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідками настання певних подій за страховими ризиками, що наведені в п.24.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, в тому числі збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також зобов'язується коментувати понесені страхувальником додаткові витрати в результаті настання страхового випадку.

Вищезазначеним правочином встановлено франшизу у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспорної пригоди в розмірі 500 грн.

Строк дії вказаного договору встановлено з 14.02.2013р. до 13.02.2014р.

Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспорної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено повідомлення б/н від 20.08.2013р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

Виходячи зі змісту повідомлення б/н від 20.08.2013р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), 20.08.2013р. о 18 год. 30 хвил. по Великій кільцевій дорозі в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Fiat Punto, державний номер НОМЕР_3 (Б), що належить ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_2, 2. ЗАЗ, державний номер НОМЕР_4 (А), що належить ОСОБА_4, керування яким при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди здійснював ОСОБА_4.

З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 20.08.2013р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), складеному водіями транспортних засобів, вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.08.2013р., автомобілю Fiat Punto, державний номер НОМЕР_3 було заподіяно пошкодження заднього бамперу.

Відповідно до наданого в матеріали справи європротоколу, він є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми, а також відмітка про відсутність з боку зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення б/н від 20.08.2013р. як належний доказ вчинення 20.08.2013р. дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, який прийнятий на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування».

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного Кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справи України, розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України.

На підставі Розпорядження №698 від 17.11.2011р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України», Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 грн. потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 грн. потерпілому.

Як вбачається з п.27.4.1 договору №12090Га/13кАС від 13.02.2013р. добровільного страхування наземного транспорту, у випадку оформлення дорожньо-транспортної пригоди шляхом складання спільно з іншим учасником такої події повідомлення встановленого зразка (європротокол) без виклику Державної автомобільної інспекції, страхове відшкодування сплачується в розмірі збитку, за вирахуванням франшизи, але не більше ніж 25 000 грн.

Положеннями вищевказаного договору також визначено, що страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком.

Повідомленням №1.001.13.11781 від 21.08.2008р. ОСОБА_3 повідомила позивача про настання події, що має ознаки страхового випадку, а також заявила про виплату страхового відшкодування за договором №12090Га/13кАС від 13.02.2013р. на рахунок авторизованого СТО.

Крім того, за змістом дефектної відомості, яка була складена за наслідками огляду вищезазначеного автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди 20.08.2013р., у вказаному транспортному засобі було пошкоджено облицювання бампера заднього та панелі задньої.

Згідно рахунку-фактури №ИН-0006973 від 02.09.2013р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Італавто Центр», вартість відновлюваного ремонту складало 6 582 грн.

02.09.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Італавто Центр» на виконання відповідних ремонтних робіт було виписано заказ-наряд №ИН-0006973 на суму 6 082 грн.

Про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Італавто Центр» відновлюваних робіт з ремонту пошкоджень, завданих автомобілю марки Fiat Punto, державний номер НОМЕР_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.08.2013р., свідчать наявні письмові пояснення позивача, зі змісту яких вбачається, що застрахований у позивача транспортний засіб ставав учасником дорожньо-транспортної пригоди лише один раз, а саме 20.08.2013р., тобто, здійснення ремонтних робіт обумовлене пошкодженнями, що були завдані автомобілю саме під час розглядуваного страхового випадку. Відповідачем викладених обставин в порядку ст.4і, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

19.09.2013р. представниками позивача було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1.001.13.11781/VESKO33482. За змістом вказаних документів страхувальнику підлягає виплата страхового відшкодування в розмірі 6 082 грн.

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №59248 від 20.09.2013р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Італавто Центр» страхове відшкодування в розмірі 6 082 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно з положеннями, що містяться в п.13.16. Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право пред'явити позов до особи, відповідальної за заподіяні збитки, відповідно до законодавства.

Наразі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про наявність вини водія автомобіля ЗАЗ, державний номер НОМЕР_4 в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.08.2013р., з огляду на наступне:

Як вже зазначалось, у розглядуваному спорі сторонами було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка.

Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку.

Зі змісту вказаного повідомлення, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, що відбулась 20.08.2013р., сталась внаслідок зіткнення автомобіля ЗАЗ, державний номер НОМЕР_4 зі застрахованим у позивача автомобілем Fiat Punto, державний номер НОМЕР_3 при порушенні водієм транспортного засобу марки ЗАЗ п.13.1 Правил дорожнього руху України під час повороту праворуч, що призвело до пошкодженого заднього бамперу автомобіля Fiat Punto.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ухвалами від 02.04.2014р. та 23.04.2014р. господарського суду міста Києва, з метою повного та всебічного розгляду справи, витребувано у третіх осіб документально підтверджені письмові пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.08.2013р.

Проте, станом на час розгляду справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невірного зазначення будь-яких відомостей про дорожньо-транспортну пригоду 20.08.2013р., які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, складеному її учасниками, відповідачем та третіми особами до матеріалів справи не представлено, жодних заперечень с привиду наявності вини водія транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_4 не надано.

Таким чином, наявність вини водія автомобіля ЗАЗ, державний номер НОМЕР_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 20.08.2013р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Будь-яких доказів, що свідчили б про відсутність в діях водія транспортного засобу Fiat Punto, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 вини, відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Наразі, згідно з наявною в матеріалах справи довідкою №7/2-28/12283 від 30.04.2014р. Моторного (транспортного) страхового бюро України, судом встановлено, що автомобіль марки ЗАЗ, державний номер НОМЕР_4 прийнято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта». З відомостей, зазначених у вказаній довідці, вбачається франшиза в розмірі 510 грн.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №ЛВ 1687 від 17.12.2013р. з вимогою про виплату страхового відшкодування в сумі 6 082 грн., про фактичне отримання якої свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №03049031127090 з відміткою про вручення представнику одержувача 30.12.2013р.

Проте, за твердженням заявника, відповідачем не було здійснено страхового відшкодування всупереч вимогам, які зазначені в претензії №ЛВ 1687 від 17.12.2013р.

Отже, виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що оплата страхового відшкодування Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» здійснена не була, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення 5 572 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ до відповідача Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення 5 572 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Здолбунівська, буд.7-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Іллінська, буд.8, ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 5 572 грн., а також судовий збір в сумі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.05.2014р.

Суддя М.О. Любченко