Рішення № 38807514, 21.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/525/2014(м)

221/168/14-ц

Головуючий у 1 інстанції: Гальченко І.В.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мироненко І.П., Попової С.А.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 05 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 04.03.2007р. між банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DOXRRX86310906, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 1668,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних від суми залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.03.2009р. У зв'язку з порушенням договірних зобов'язань станом на 08.01.2014р. відповідачка має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 31272,46грн., що складається з: 1192,71грн. - заборгованість за кредитом; 11593,37грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 16521,02грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500грн. - штраф (фіксована частина); 1465,36грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідачки та компенсувати понесені судові витрати.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 05 лютого 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DOXRRX86310906 від 04.03.2007р. в розмірі 12786,08грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 243,60грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення із відмовою в задоволенні позову банку.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення змінити в частині відмови у стягненні пені, штрафів і задовольнити позов в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи представника ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 під розписку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - відхиленню, з таких підстав.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 04.03.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DOXRRX86310906, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 1668,00грн. зі сплатою відсотків, з кінцевою датою повернення кредиту - 04.03.2009р. З умов надання споживчого кредиту фізичним особам вбачається, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми просроченого платежу, але не менше 1 гривні (п.п. 5.1). Відповідно до п.п. 5.5 термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Позичальником порушені умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, розрахована банком станом на 08.01.2014р. в загальній сумі 31272,46грн., з них: 1192,71грн. - заборгованість за кредитом; 11593,37грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 16521,02грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500грн. - штраф (фіксована частина); 1465,36грн. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведення заборгованості по основній сумі 1192,71грн. і заборгованості по процентам в сумі 11593,37грн., що підлягає стягненню на користь кредитора. При цьому суд відмовив в задоволенні позову в частині пені 16521,01грн., штрафів 500грн. і 1465,36грн., використовуючи положення закону про скорочену позовну давність по цій позиції, та суд не вбачив з розрахунків банку даних щодо пені за 1 рік.

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі ст. 530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважав доведеним і, беручи до уваги зібрані докази, колегія суддів з цим погоджується, факт порушення позичальником взятих на себе зобов"язань за кредитним договором, що потягло утворення заборгованості, яка обгрунтовано пред'явлена ПАТ «КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1, зокрема в частині суми заборгованості по основній сумі боргу - 1192,71грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 11593,37грн., і правильно стягнута за судовим рішенням за наявності до того підстав, визначених законом і умовами договору, для покладення на відповідача цивільно-матеріальної відповідальності у визначеному сумарному розмірі 12786,08грн.

За ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом установлено, що 04.03.2007р. сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит з кінцевим терміном повернення 04.03.2009р., однак свого зобов'язання за ним не виконав.

Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт). Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, неустойки - пені, штрафів сторонами встановлено тривалістю п'ять років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України. Тобто в даному випадку сторонами узгоджено строк позовної давності за грошовим зобов'язанням.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як кредитний договір в цілому, так і окремі його положення, в тому числі що містяться у складовій його частині - умовах надання споживчого кредиту фізичним особам, не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку, тому мають виконуватися належним чином відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України.

Відтак, колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги відповідачки про необхідність застосування до виниклих по справі відносин загального трьохрічного строку позовної давності по всіх заявлених банком позиціях.

Також є помилковим і висновок суду про сплив скороченого однорічного строку позовної давності до моменту звернення банку до суду із даним позовом, що не дозволяє задовольнити вимоги кредитора по позиції пені.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені і обумовлених кредитним договором штрафів підлягає скасуванню і ухваленню в цій частині нового рішення в порядку ст. 309 ЦПК України із частковим задоволенням позову ПАТ «КБ ПриватБанк» по даних позиціях.

У змісті своїх заперечень, поданих під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 не оспорювала свого зобов'язання сплатити заборгованість по основній сумі кредиту - 1192,71грн., але заявляла про застосування наслідків спливу строку позовної давності в частині стягнення заборгованості по процентам в сумі 11593,37грн., пені - 16521,01грн. і штрафів - 500грн. і 1465,36грн. Суд першої інстанції погодився із такою заявою відповідачки в частині вимоги банку про стягнення пені і штрафів.

Проте, висновки суду в даній частині не ґрунтуються на вимогах закону і встановлених обставинах справи.

Як з'ясовано з розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачкою здійснений 13.04.2009р.

А позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у січні 2014 року - в межах погодженої сторонами позовної давності, в тому числі і щодо перд'явлення вимог по неустойкам - штрафам, пені.

Разом з тим, в повній мірі з доводами апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про нарахування неустойки (пені) за 3 роки, як то визначено у п. 5.4. кредитного договору, колегія суддів погодитись не може.

Пунктом 5.1 Умов надання споживчого кредиту передбачена відповідальність позичальника у випадку порушення позичальником взятих зобов"язань у вигляді пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Розрахована банком пеня за весь період прострочення з листопада 2007 року і станом на 08.01.2014р., за мінусом списаної банком пені, становить 16521,02грн., що за періодом нарахування не відповідає положенням ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік по вимогах про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Незалежно від подання заяви про застосування позовної давності (п.п. 3, 4 ст. 267 ЦК України), вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України про строк позовної давності є обов'язковими для суду, нарахування пені не може перевищувати одного року.

Тому, ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову по позиції пені, колегія суддів керується вимогами закону, що імперативно регламентують однорічний строк, протягом якого може бути нарахована пеня.

Із урахуванням вищенаведених норм матеріального права, обчислений за річний період (08.01.2013р.-08.01.2014р.) розмір пені становить 4067,69грн., що суд першої інстанції мав можливість розрахувати з огляду на наданий розрахунок банку (15368,07грн., нарахованих у періоді 31.03.2010-08.01.2014р. : 1379 днів у цьому періоді х 365 днів із урахуванням ч. 2 ст. 258 ЦК).

Крім того, другим видом неустойки, обумовленим сторонами у кредитному договорі є штраф.

За своєю правовою природою штраф має разовий характер, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ч. 2 ЦК).

Відтак, відмова суду першої інстанції в задоволені вимог банку про стягнення штрафу з мотивів спливу строку позовної давності є необґрунтованою, з огляду на положення ст. 549 ЦК, п.п. 5.3, 5.5 умов кредитного договору.

У зв'язку із зменшенням розміру пені і, як наслідок - загальної суми боргу, підлягає перерахунку і розмір штрафу у процентному відношенні, що має бути розрахований у відповідності з положеннями п. 5.3 Умов кредитного договору, і складатиме до стягнення 842,69грн. ( (1192,71грн. основного боргу + 11593,37грн. боргу по процентам + 4067,69грн. пені) : 100 х 5%).

Рішення суду першої інстанції в решті позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення основної суми боргу 1192,71грн., заборгованості по процентам 11593,37грн., судового збору, як стягнутого в мінімальній ставці в розмірі 243,60грн., підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача йому підлягає компенсації понесені витрати з оплати судового збору за подачу цієї скарги за рахунок відповідача в частковому розмірі, що дорівнює мінімальній ставці за подачу апеляційної скарги згідно Закону України «Про судовий збір» в даній частині - в розмірі 121,80грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 05 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені і штрафів скасувати і в цій частині позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість по пені за кредитним договором № D0XRRX86310906 від 04.03.2007р. в сумі 4067 (чотири тисячі шістдесят сім) гривень 69 копійок, штрафи 500 (п"ятьсот) гривень і 842 (вісімсот сорок дві) гривні 69 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 121 (сто двадцять одна) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді