Ухвала суду № 38807054, 22.05.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2018/14 Головуючий у 1-й інстанції: Нікітенко Н.П.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

при секретарі: Буримі В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на рішення та дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни, -

ВСТАНОВИЛА:

22 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на дії та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С.

Зазначав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-170/11, виданого 12 березня 2013 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постанова ВП № 37511698 про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С винесена 09 квітня 2013 року, однак її копія не була надіслана йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В результаті цього про надання йому строку для добровільного виконання судового рішення він повідомленим не був. До того ж судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з реалізацією нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів не могло бути виконано ним добровільно.

Незважаючи на вказане, 13 травня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову ВП №37511698 про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 2 578 072 грн. 40 коп.

Постановою від 13 січня 2014 року виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки було закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження. Постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.

13 січня 2014 року державним виконавцем винесено постанову № 41464955 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

Посилаючись на те, що за вказаних обставин пов'язані з відкриттям 13 січня 2014 року виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни були незаконними, просив суд визнати такі дії незаконними, визнати неправомірною постанову ВП № 41464955 від 13 січня 2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2014 року скаргу задоволено.

Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 41464955 від 13 січня 2014 року - незаконними.

Визнано постанову ВП № 41464955 про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 2 578 072 грн. 40 коп. - неправомірною.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2014 року скасувати, постановити нову ухвалу про відмову ОСОБА_3 в задоволенні скарги.

Всі учасники процесу про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно частин 2,3 статті 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3, в якій ним одночасно оскаржувались як дії, так і рішення державного виконавця з приводу стягнення з боржника виконавчого збору, суд дійшов висновку, що така скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

За змістом статей 25,27,28 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Примусове виконання рішення, стягнення виконавчого збору можливе у разі ненадання боржником у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-170/11, виданого 12 березня 2013 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на суму 25 780 724 грн. 03 коп. за договором не відновлювальної кредитної лінії, на нерухоме майно з реалізацією предмета іпотеки, визначеною на стадії виконання рішення суду на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна ( а. с. 46-54 ).

09 квітня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С була винесена постанова ВП№ 37511698 про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом. У пунктах 2,3 постанови зазначено, що боржнику самостійно виконати рішення суду протягом 7 днів з моменту винесення ( отримання ) постанови. При невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій ( а. с. 54 ).

13 травня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову ВП №37511698 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 2 578 072 грн. 40 коп. ( а. с. 58 ).

Постановою ВП № 37511698 від 13 січня 2014 року виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки було закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження. Постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження ( а. с. 98-116 ).

13 січня 2014 року державним виконавцем винесено постанову № 41464955 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у сумі 2 578 072 грн. 40 коп., арештовано майно боржника ( а. с. 119-130 ).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 і визнаючи незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни, пов'язані з відкриттям 13 січня 2014 року виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, а також визнаючи неправомірною постанову ВП № 4146955 від 13 січня 2014 року про відкриття провадження про стягнення виконавчого збору, суд помилково розглянув зазначені вимоги в порядку, передбаченому розділом УІІ ЦПК України.

Зазначеним порядком встановлюється форма судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень.

У зв'язку з цим скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто судом, що видав виконавчий документ.

Оскільки провадження у цивільній справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень, скарги боржника у виконавчому провадженні на рішення і дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а належать до юрисдикції адміністративного суду, бо у даному разі об'єктом виконання є не рішення суду першої інстанції, що виконується, а постанова державного виконавця, як виконавчий документ.

Як роз'яснено у пункті 6 постанови Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року у редакції від 30 вересня 2013 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладання штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладання штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладанням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, який орган, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов держаного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Таким чином, скарга ОСОБА_3 щодо оскарження дій державного виконавця по винесенню постанови державного виконавця від 13 січня 2014 року про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору, а також оскарження постанови ВП № 41464955 від 13 січня 2014 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни про відкриття виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_3 виконавчого збору не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин ухвалу суду першої інстанції по даній справі необхідно скасувати, провадження у справі слід закрити з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.307,310,314,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2014 року скасувати, провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 з приводу рішень та дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни, прийнятих ( вчинених, допущених ) 13 січня 2014 року під час примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: