Постанова № 38806874, 16.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/7413/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Шайді О.В.

за участю: представника позивача - Харченко С.В.

представника відповідача - Духневич Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ера» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агро-Ера» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 25.04.2012р. №0000312307 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 530'156грн.00коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, при розгляді справи, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Ера», зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26.04.2005р. та перебуває на обліку у державній податковій інспекції.

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють сплату податків в Україні.

Так, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська на підставі постанови начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області від 27 жовтня 2011 року по кримінальній справі №10800148 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Ера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Агро-Ера» занижено податок на прибуток на загальну суму 424'149грн. 00коп., у тому числі: у 4 кварталі 2009р. - на суму 54'923грн. 00коп., у 1 кварталі 2010р. - на суму 131'976грн. 00коп., у 3 кварталі 2010р. - на суму 184'170грн. 00коп., у 4 кварталі 2010р. - на суму 53'080грн. 00коп.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Агро-Ера» завищено податковий кредит на загальну суму 466'479грн. 82коп., у тому числі: у грудні 2009р. - на суму 74'351грн. 48коп., у лютому 2010р. - на суму 27'581грн. 46коп., у березні 2010р. - на суму 40'495грн. 93коп., у квітні 2010р. - на суму 73'520грн. 77коп., у травні 2010р. - на суму 28'197грн. 45коп., у червні 2010р. - на суму 47'887грн. 77коп., у липні 2010р. - на суму 51'162грн. 02коп., у вересні 2010р. - на суму 76'893грн. 13коп., у жовтні 2010р. - на суму 46'389грн. 81коп.;

- п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), абз. «а» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Агро-Ера» несвоєчасно надано звітність по податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р., за що передбачено штраф у розмірі 170грн. 00коп. за кожне таке несвоєчасне подання, а саме: 1020грн. (6 періодів х 170грн.).

За результатами позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Ера» (код ЄДРПОУ 33516760) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районні м.Дніпропетровська складений акт №140/237/33516760 від 24.01.2012р.

На підставі Акту №140/237/33516760 від 24.01.2012р. заступником начальника ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Гавриловою С.Г. 25.04.2012р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000312307 про збільшення ТОВ «Агро-Ера» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 424'119грн. 00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 106'037грн. 00коп.

Не погодившись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

ТОВ «Агро-Ера» протягом перевіряємого періоду (з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року) придбало транспортні послуги на підставі укладених відповідно норм чинного законодавства типових договорів від наступних підприємств:

- ТОВ «Д.О.В.» ( код ЄДРПОУ 34918944) договір № 01/01-Т від 01.01.2010р.;

- ТОВ «Візаві Інжинірінг» ( код ЄДРПОУ 36695868 ) договір № 01/02-ВИ від 01.02.2010р.;

- ТОВ «Пром-Груп» ( код ЄДРПОУ 36841512 ) договір № 01/5-10ПГ від 01.05.2010р.;

- ТОВ «Візаві Імпульс» ( код ЄДРПОУ 36512596 ) договір № 01/11-Т від 01.11.2009р.

Щодо дійсності здійснення транспортних перевезень позивач посилається на акт виконаних робіт, який наданий під час перевірки.

Також позивач не погоджується з висновками, зробленими працівниками ДПІ у Жовтневому районі, щодо невідповідності актів приймання-здачі робіт вимогам діючого законодавства у їх оформленні та посилається на те, що отримані підприємством ТОВ «Агро-Ера» акти здачі-прийому робіт від перевізників не визнані недійсними, тому факт здійснення операції між ТОВ «Агро-Ера» та ТОВ «Д.О.В.», ТОВ «Візаві Інжинірінг», ТОВ «Пром-Груп» та ТОВ «Візаві Імпульс» підтверджено відповідними первинними документами.

ТОВ «Агро-Ера» зазначає, що в акті перевірки було вказано, що до перевірки робітникам ДПІ ТОВ «Агро-Ера» не було надано товарно-транспортні накладні у зв'язку з втратою документів.

Позивач погоджується з наведеним та посилається на те, що 11.02.2011р. директором підприємства подана заява до Кіровського РВ ДМУ МВС України в Дніпропетровській області.

Але цей факт, як вважає позивач, не має відношення до вимог перевіряючих щодо обов'язкового існування товарно-транспортних накладних, оскільки дані документи взагалі не стосуються податкового та бухгалтерського обліку, посилаючись на п.4 ст.19 Господарського кодексу України, та взагалі посилання в акті перевірки на недотримання положень наказу Міністерства транспорту №363 від 14.10.1997р., яким затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, виходить поза межі прав органу ДПС, оскільки цей наказ видано не як підстава для бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач посилається на те, що наказ №488/346 від 29.12.1995р., яким встановлено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля не зареєстровано в Мін'юсті відповідно до ст.3 Указу Президента України від 03.10.92р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і других органів виконавчої влади», тому не має законної сили та не є нормативним актом.

Також позивач зазначає, що згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.2.1 наказу Міністерства транспорту №363 від 14.10.1997р., яким затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, чітко визначено сфера дії цих законодавчих актів, яка не поширюється на органи ДПС та ніяк не впливає на систему оподаткування.

Таким чином, позивач вважає вимоги перевіряючих щодо обов'язкового існування товарно-транспортних накладних необґрунтованими та безпідставними, тому на підставі вищезазначеного, перевіряючим безпідставно не прийнято до валових витрат понесені витрати по транспортуванню вантажів та як наслідок зроблено безпідставний висновок про заниження податку на прибуток підприємства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, обґрунтовуючи наступним.

Так, перевіркою ТОВ «Агро-Ера» встановлено, що останній придбавав транспортні послуги у наступних контрагентів: ТОВ «Д.О.В.» за договором від 01 січня 2010 року №01/01-Т; ТОВ «Візаві Інжиніринг» за договором від 01 лютого 2010 року №01/02-ВИ; ТОВ «Пром-Груп» за договором від 01 травня 2010 року №01/5-10 ПГ; ТОВ «Візаві Імпульс» за договором від 01 листопада 2009 року №01/11-Т.

За даними бухгалтерських рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» ТОВ «Агро-Ера» отримало транспортні послуги від вказаних підприємств на загальну суму 2'798'878грн. 96коп. (в т.ч. ПДВ - 466'479грн. 82коп.). До складу валових витрат (рядки 04.1 та 04 13 декларацій по податку на прибуток) підприємством віднесено 1'696'359,00 грн., до складу податкового кредиту - 466'479,82 грн.

Разом з цим, відповідно до вищевказаних договорів, як зазначає відповідач, неможливо визначити, яка форма оплати встановлена між ТОВ «Агро-Ера» та його контрагентами: відрядна, погодинна, покілометрова, бартер, прострочення, тощо, яким чином проводилось визначення ваги вантажів та якою стороною це виконувалось, оскільки в договорах відсутні будь-які посилання па таку інформацію.

Посилаючись на п.6. Правил № 363, відповідач зазначає, що визначення ваги вантажів, є необхідною умовою для заповнення товарно-транспортної накладної.

Крім цього, відповідач вважає, що надані до перевірки акти прийому-передачі транспортних послуг не відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, у зв'язку з тим, що в них не зазначено зміст господарської операції, відсутня інформація про підставу здійснення розрахунків за послуги, відсутня калькуляція витрат, не встановлений обсяг перевезень, протяжність маршруту у кілометражі, відсутня інформація щодо обліку замовлень послуг (заявки, графіки виконання перевезень, встановлені маршрути).

Також, вказані акти прийому-передачі не дають можливості визначити, яким саме чином здійснювалось завантаження-розвантаження товару, місце здійснення зазначених операцій та спосіб його безпосереднього перевезення транспортними засобами, оскільки до договорів транспортування не складено додаткових угод, які у випадку відсутності такої інформації в товарно-транспортній накладній, передбачають опис реквізитів вантажу, визначення якого наведено у п. 1. Правил №363.

Відповідач зазначає, що товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт надання транспортних послуг за вказаними договорами, підприємством до перевірки не надані та листом від 12 січня 2012 року №12/01 ТОВ «Агро-Ера» повідомило ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про неможливість надання товарно-транспортних накладних за 2010 рік, у зв'язку з їх викраденням, зазначивши, що 11 лютого 2011 року (наступний день після викрадення документів) директором підприємства було подано заяву про вказаний факт до Кіровського РВ ДМУ МВС України в Дніпропетровській області. У відповідь на заяву підприємства постановою Кіровського РВ ДМУ МВС України в Дніпропетровській області від 11 лютого 2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, передбаченого статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим станови щем або їх пошкодження) Кримінального кодексу України. Втрачені документи на момент проведення перевірки підприємством не відновлені.

Таким чином, посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідач дійшов висновку, що надані до перевірки акти прийому-передачі не відповідають вимогам чинного законодавства України до первинних документів та, при відсутності товарно-транспортних накладних, не підтверджують фактичне використання транспортних послуг у власній господарській діяльності та не можуть бути підставою для віднесення сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, суд виходить з наступного.

Згідно ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ч.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язані, і фінансових результатів. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проваляться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності с регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 ст.5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.139.1.9 ч.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДНА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, разом із податковою накладною платником податку, який поставляє товари (послуги), видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та (або) прийняття платежу із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

За умовою статті 47 Статуту автомобільного транспорту вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, які є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З вищенаведених норм законодавства вбачається, що товарно-транспортні накладні являються необхідними документами для підтвердження витрат з перевезення.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем доведене заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за перевіряємий період, а тому податковим органом правомірне винесене податкове повідомлення-рішення, яким збільшене грошове зобов'язання на загальну суму 530'156грн. 00коп.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, дії відповідача є правомірними, висновки знайшли підтвердження у судовому засіданні, а вимоги позивача спростовані матеріалами справи, а тому, не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158-163, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ера» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 21.01.2013р.

Суддя Г. В. Потолова