Рішення № 38806017, 20.05.2014, Кіцманський районний суд Чернівецької області

2-1365/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 року м. Кіцмань

Кіцманський районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

при секретарі - Пітак О.В.

з участю: представника позивача - Бацей Т.М.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно укладеного 20 грудня 2006 року Кредитного договору № CVVPGB00000009 відповідачу ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 29500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 18 грудня 2026 року. Відповідач ОСОБА_2 не виконує зобов`язання за кредитним договором і загальна сума заборгованості станом на 12 жовтня 2012 року становить 62 480,95 доларів США, в тому числі: 28570,44 доларів США заборгованість по кредиту, 14687,08 доларів США заборгованість по процентам, 2592,90 доларів США заборгованість по комісії, 16630,53 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, що в загальній сумі еквівалентно 499410,23 гривень, які просив стягнути з відповідача.

В ході розгляду справи представник позивача уточнювала та змінювала позовні вимоги, остаточно просила стягнути за період з 24.11.2009 року до 11.04.2014 року 33 760,59 доларів США, з яких: 430,69 доларів США - основний борг, 18107,25 доларів США - відсотки, 3127 доларів США - комісія, 12095,65 доларів США - пеня. Посилається на наявність заочного рішення суду від 12.01.2010 року про стягнення з відповідача боргу за вказаним кредитним договором, рішення суду від 02.12.2013 року та ухвали апеляційного суду від 15.01.2014 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору. Анкета-заява з підписом іншої особи не спростовує факту укладення кредитного договору, відповідач погодилась зі всіма умовами кредитного договору, в тому числі щодо права Банку в односторонньому порядку підвищувати відсоткову ставку; стосовно несправедливих умов кредитного договору доводи відповідача є необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник позову не визнали, заперечуючи тим, що у кредитному договорі відсутні такі істотні умови, як детальний розпис загальної вартості кредиту, тому кредитний договір не являється укладеним, грошових коштів відповідач не отримувала, відсутній факт фактичного передання грошових коштів, позивачем не надано належних і допустимих доказів про отримання ОСОБА_2 таких коштів, тому відсутні підстави для стягнення.

Надана позивачем заява про видачу готівки, згідно висновку почеркознавчої експертизи Анкету-заяву ОСОБА_2 не підписувала; розрахунок боргу та штрафних санкцій не відповідає вимогам законодавства, додаткових кредитних коштів в сумі 340,51 доларів США відповідач не отримувала, а сума основного боргу вже стягнута заочним рішенням суду від 12.01.2010 року; підвищення банком відсоткової ставки суперечить вимогам ст. 1056-1 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; сума пені нарахована позивачем за період з 24.11.2009 року по 29.03.2013 року, що суперечить вимогам ст. 267 ЦК України, тобто щодо застосування строків позовної давності; позивач умисно не вжив заходів щодо звернення до виконання заочного рішення суду від 12.02.2010 року, що є підставою для застосування ч.1 ст.616 ЦК України щодо зменшення розміру збитків та неустойки; умови кредитного договору є несправедливими, зокрема стосовно встановлення у п.п. 3.1, 3.2 та 4.1 кредитного договору одного й того самого виду відповідальності - пеню за одне і теж порушення та щодо непропорційно великої суми компенсації за невиконання зобов'язань, тому просили відмовити у позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.

При порушені зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статті 610,611,612 ЦК України передбачають правові наслідки порушення зобов`язання.

Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_2 20 грудня 2006 року укладений Кредитний договір № CVVPGB00000009 про надання кредиту у розмірі 29500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 18 грудня 2026 року.

За вказаним договором Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на оплату по договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 1 від 20.12.2006 року в сумі 29500 доларів США, а також у розмірі 5907,25 доларів США на оплату страхових платежів у сумі, у випадках та порядку, передбачених п.п.2.13, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати.

Також, 20.12.2006 року ОСОБА_2 із ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» укладено договір особистого страхування з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № CVVPGB00000009 від 20.12.2006 року.

Страхові платежі проводились ОСОБА_2 щорічно впродовж 2006-2012 років, про що свідчать надані позивачем копії меморіальних ордерів.

Згідно розрахунку за період з 25.11.2009 року по 11.04.2014 року існує заборгованість за кредитним договором № CVVPGB00000009 від 20.12.2006 року у розмірі 33 760,59 доларів США, з яких: 430,69 доларів США - основний борг, 18107,25 доларів США - відсотки, 3127 доларів США - комісія, 12095,65 доларів США - пеня, що в загальній сумі еквівалентно станом на день розгляду справи 396756, 38 гривень.

Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2010 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором № CVVPGB00000009 від 20.12.2006 року у розмірі 32585,49 доларів США, яка була визначена станом 24.11.2009 року. Зазначене рішення набрало законної сили.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.09.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору про участь у Фонді фінансування будівництва відмовлено.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.12.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 15.01.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору відмовлено.

Як вбачається із змісту ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 15.01.2014 року, неотримання позивачкою кредитних коштів спростовується наявними в матеріалах справи завою про видачу готівки № 1 від 21 грудня 2006 року та випискою по картковому рахунку ОСОБА_2 Анкета-заява не є документом, з підписанням якого виникають права і обов'язки за кредитним договором.

Наведене спростовує доводи відповідача стосовно того, що підроблення підписів у Анкеті-заяві та заяві на видачу готівки є підставою для визнання кредитного договору неукладеним.

Стосовно доводів відповідача щодо неправомірного нарахуванням позивачем відсотків у зв'язку з тим, що користування кредитом припинилось 12.01.2010 року у зв'язку з прийняттям заочного рішення суду, суд враховує те, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604- 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Пеню, згідно вказаного розрахунку, нараховано за період з 10.04.2013 року по 11.04.2014 року, тобто в межах річного строку, що спростовує доводи відповідача про порушення позивачем спеціального строку позовної давності.

Розглядаючи наведені відповідачем доводи того, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, суд виходить з наступного.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших підстав, які мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України, викладених у п.27 постанови № 5 від 30.03.2012 року, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Положення ч.3 ст.551 ЦК України є правом, а не обов'язком суду, однак, якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки. При цьому на виконання вимог ст. 215 ЦПК суд повинен в обов'язковому порядку мотивувати свій висновок.

Істотних обставин в розумінні ст. 551 ЦК (ступінь виконання зобов'язання боржником, як-то дострокове погашення кредиту та процентів, тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу, судом не встановлено.

Згідно п.2.3.1 кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом. При зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в України, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Відповідно до ч.1 ст.212 та ч.2 ст.632 ЦК України договір, укладений сторонами, містить умови, які надають банку право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки.

Відповідач ОСОБА_2 погодилась з умовами кредитного договору, визначеними у наведеному п.2.3.1.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.28 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, щовиникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641- 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Банком 15.08.2008 року за № 4716 було направлено відповідне повідомлення відповідачу про збільшення процентної ставки.

Зважаючи на вищенаведені та встановлені судом обставини, вимоги позивача являються обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати.

Враховуючи наведене, ст.ст. 212, 526, 527, 530, 533, 551, 559, 610, 611, 612, 614, 616, 625, 632, 1049, 1050, 1051, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 31, 60, 61, 74, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CVVРGB00000009 від 20.12.2006 року у розмірі 33 760,59 доларів США, що еквівалентно 396756, 38 гривень (з яких: 430,69 доларів США - основний борг, 18107,25 доларів США - відсотки, 3127 доларів США - комісія, 12095,65 доларів США - пеня), а також 3219 гривень у відшкодування понесених по справі витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: