Ухвала суду № 38805672, 19.05.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/13013/13 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/3897/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:79

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Глинський О.А.

з участю представника боржника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 28 жовтня 2013 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою задоволено подання державного виконавця Шевченківського відділу виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Захарківа Ю.М. та постановлено про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 без вилучення паспортного документа, до сплати заборгованості відповідно до виконавчого листа №2/1328/474/2012 виданого 27.03.2013 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 заборгованість в сумі 406 035,89 грн.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_3

В апеляційній скарзі зазначає, що постановлена ухвала порушує його права, а саме позбавляє права на виїзд за кордон. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що задоволення подання державного виконавця є можливим лише за умови доведення факту ухилення від виконання зобов'язання. Зазначає, що з врахуванням вимог ч.2 ст.377-1 ЦПК України, був позбавлений можливості довести суду, що ним вживались усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання. Судом не з'ясовувалось чи дійсно ним свідомо не виконуються належні до виконання зобов'язання. Жодних доказів на підтвердження факту ухилення від зобов'язань, відомостей про обізнаність з наявністю виконавчого провадження та строками його добровільного виконання матеріали справи не містять, ухвала про витребування в порядку ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження» документів виконавчого провадження для огляду судом не приймалась. Зазначає, що Законом України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну» не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника до виконання зобов'язань за рішенням суду. Судом не врахована та обставина, що державним виконавцем не обґрунтовано необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання боржником рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України. Обмеження у праві виїзду за кордон лише позбавить його можливості поїхати в іншу країну, отримати певні грошові кошти та виконувати вчасно свої зобов'язання.

Вказує на те, що разом із стягувачем по виконавчому провадженню ОСОБА_5 укладено мирову угоду, відповідно до якої добровільно повернуто частину грошових коштів на виконання рішень судів, і стягувач погодилась на отримання вказаної в мировій угоді сумі, не настоюючи на повному виконанні рішень, відмовившись при цьому від стягнення різниці між фактично отриманими коштами та рішеннями суду.

Представник апелянта при розгляді справи за апеляційною скаргою мотиви апеляції підтримала.

Державний виконавець в судове засідання не з»явився. Про розгляд справи за апеляційною скаргою повідомлений належно. Тому колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України наявні правові підстави для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до положень п.18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Аналіз зазначених норм свідчить проте, що обов»яковою передумовою звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є ухилення боржника від виконання зобов»язань.

Матеріалами справи встановлено, що на виконанні державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ знаходиться виконавчий лист №2/1328/474/2012, виданий 27.03.2013 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 269 477,26 грн., боргу за договором позики від 28.01.2011 року, 121 264,77 грн. відсотків, 13 473,86 грн. штрафу, 1 700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 406 035,89 грн.

Звертаючись в суд з поданням, яке погоджене начальником Шевченківського ВДВС, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець з посиланням на ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 6, 8 Закону України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України», ст. 19 Закону України «Про державну службу України» та ст. 377-1 ЦПК України просив винести рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. України ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов'язань.

До подання долучив копії матеріалів виконавчого провадження, а саме: виконавчого документа, постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанову про розшук майна боржника, повідомлення поштового зв'язку про одержання боржником кореспонденції, повідомлення УДАІ ГУМВСУ у Львівській області, інформаційну довідку на нерухоме майно, повідомлення ПАТ «Кредобанк», повідомлення ДПС України.

Тобто, з долучених до подання додаткових матеріалів вбачається, що державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» вчиняються виконавчі дії по виконанню виконавчого листа №2/1328/474/2012, виданого 27.03.2013 року Шевченківським районним судом м. Львова. Згідно наявних доказів, які свідчать про обізнаність боржника у виконавчому провадженні - ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження та строків його добровільного виконання, про виклик з'явитися до державного виконавця, про розшук майна боржника - автомобіля марки BMW 525 та відсутність даних про виконання своїх зобов'язань вбачається, що боржник свідомо ухиляється від виконання своїх боргових зобов'язань, оскільки діяння (дії чи бездіяльність) боржника ОСОБА_3 полягають у свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

З врахуванням наявного у боржника на праві приватної власності майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та транспортного засобу BMW 525, д.н.з. НОМЕР_1, який за постановою ВП №37834464 від 27.05.2013 року знаходиться у розшуку, останній може та має можливість виконати судове рішення повністю або частково, однак свідомо ухиляється від його виконання без поважних причин.

Колегія суддів враховує, що на момент звернення до суду з відповідним поданням факт ухилення від виконання зобов'язань ОСОБА_3, покладених на нього судовим рішенням був наявним та вбачався з долучених до подання копії матеріалів виконавчого провадження.

Тому колегія суддів вважає спростованим посилання апелянта на те, що судом не приймалась ухвала про витребування в порядку ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження» документів виконавчого провадження для огляду судом.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були всі правові підстави для задоволення подання старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ Захарків Ю.М. та обмеження тимчасово ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Мотиви апеляційної скарги про те, що з врахуванням вимог ч.2 ст.377-1 ЦПК України, апелянт був позбавлений можливості довести суду, що ним вживались усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання висновків суду не спростовують, оскільки не доводять протилежного і останній не був позбавлений можливості надати суду апеляційної інстанції докази, які б свідчили про виконання своїх зобов'язань.

Долучена до апеляційної скарги копія мирової угоди від 08.05.2013 року, а також представником апелянта копія розписки від 27.12.20013 року про отримання ОСОБА_5 певної суми від боржника у рахунок виконання рішень Шевченківського районного суду м. Львова від 16.05.2012 року та 12.04.2013 року та відсутність претензій матеріального характеру не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. Мирова угода сторонами не підписна, доказів відповідності такої оригіналу немає. Копія розписки від імені стягувача не дає підстав для висновку про безпідставність подання державного виконавця.

В разі добровільного виконання судового рішення та подачі про це даних державному виконавцю, останній вправі прийняти рішення у відповідності до закону та вирішити питання про закриття виконавчого провадження, що є підставою для скасування обмежень встановлених оскаржуваною ухвалою.

Судова колегія вважає, що мотиви подання державного виконавця були достатніми для прийняття судом рішення про його задоволення.

За таких обставин, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, 304 , п.1 ч.2 ст. 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді