Вирок № 38804812, 20.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18387/13-к

Провадження №11-кп/772/331/2014 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В.

Доповідач :Зайцев В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого - судді Зайцева В.А.,

суддів: Нагорняка Є.П., Ковальської І.А.,

при секретарі Діденко В.В.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Вінницької області Хоменчука О.А. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2014 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Умань, Черкаської області,

проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, громадянин України,

раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 2-х років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України, які зазначені у вироку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1899 грн. 72 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати та долю речових доказів.

Згідно вироку 19.03.2013 року біля 11.30 год. водій ОСОБА_3, керуючи технічно-справним легковим автомобілем марки «Dacia Logan», державний номер НОМЕР_1, рухаючись у м. Вінниці по вул. Папаніна, у напрямку по вул. Коцюбинського, мав намір виконати маневр повороту праворуч, тобто виїхати на вул. Коцюбинського. Перед перехрестям вказаних вулиць водій ОСОБА_3, не переконавшись в тому, що виконання маневру повороту праворуч буде безпечним для всіх учасників дорожнього руху, розпочав рух та в той час коли він виїхав на вул. Коцюбинського, правою передньою частиною автомобіля з необережності допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перетинала проїзну частину дороги вул. Коцюбинського справа-наліво по напрямку руху автомобіля поза розміткою пішохідного переходу. Вподальшому, після скоєння ДТП, водій ОСОБА_3 покинув місце пригоди. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньо-суглобового перелому латерального виростку лівої великогомілкової кістки без зміщення з гемартрозом (крововиливом у порожнину суглобу). Дані тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичного експерта № 1167/1303, відносяться до середнього ступеня тяжкості. Таким чином, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. п. 12.3 2.10 (а, б, в, г, д, е) ПДР України, що знаходиться в причинному зв'язку із наслідками.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області Хоменчук О.А. вважає вирок незаконним, який підлягає скасуванню у зв»язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та собі обвинуваченого внаслідок м'якості. Вказує, що суд, звільняючи від відбування покарання ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України, порушив вимоги п. 9 Постанови ПВСУ № 7 від 24.10.2003 року, оскільки звільнив останнього не лише від основного а й додаткового покарання. Крім того, всупереч вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання обвинуваченому суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, позицію потерпілої ОСОБА_4, а тому просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3-х років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. В решті просить вирок залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі вважає вирок незаконним в частині призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та вирішення цивільного позову, просить вирок в частині призначення такого покарання скасувати, а в частині вирішення цивільного позову змінити, зменшивши суму стягнення з нього моральної шкоди та відмовивши у стягненні матеріальної шкоди. При цьому, посилається на те, що всупереч вимог ч. 2 ст. 370 КПК України суд не обґрунтував, якими доказами підтверджується завдана шкода та не повністю їх дослідив, вказує на порушення норм кримінального процесуального закону, внаслідок чого не були дослідженні обставини, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, не враховано тієї обставини, що потерпіла здійснювала перехід вулиці Коцюбинського не по пішохідному переходу. Також зазначає що суд, призначаючи додаткове покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами, не звернув уваги на те, що обвинувачений є приватним підприємцем, діяльність якого пов'язана з автотранспортом. Наголошує на необхідності повторного дослідження обставин ДТП та розміру завданої потерпілій шкоди.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_4 просила апеляційний суду залишити його скаргу без задоволення, а вирок міського суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, виступи в дебатах обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника - адвоката ОСОБА_2, які апеляційну скаргу обвинуваченого підтримали і просили задовольнити, при цьому заперечували проти апеляційної скарги прокурора, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора області та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обсудивши доводи поданих скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягаю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані судом за ч.1 ст.286 КК України і в цій частині, а також в частині доведеності його вини, вирок ніким не оскаржується.

Згідно ст.75 КК України та роз»яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням суд, відповідно до ст. 77 КК України, може призначити додаткові покарання, які виконуються реально, про що судом зазначається в резолютивній частині вироку.

В порушення наведених вимог закону, суд у вироку звільнив ОСОБА_3 від відбування не лише основного, а й додаткового покарання, а тому в цій частині вирок підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

При призначенні винному покарання судом дотримані вимоги ст.65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення кримінального покарання», відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначивши засудженому покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України суд в повній мірі врахував особу винного, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, скоєний ним злочин є злочином невеликої тяжкості, вчинений з необережності, позитивні характеристики на обвинуваченого з місця роботи.

Разом з тим, враховуючи обставини провадження, суспільну небезпеку вчиненого, фактичне не визнання провини обвинуваченим, заподіяні наслідки здоров»ю потерпілої та байдуже ставлення до цього ОСОБА_3, що свідчить про відсутність з його боку каяття та співчуття, тобто неусвідомлення ним своєї провини, думку потерпілої ОСОБА_4 про суворе покарання винного, апеляційний суд переконаний в обґрунтованості призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення його права керування транспортними засобами строком на два роки, а призначене основне покарання у виді обмеження волі строком на два роки є для нього необхідним і достатнім та в повній мірі відповідає вимогам ст.65 КК України.

При вирішенні цивільного позову судом першої інстанції дотримані вимоги ст.ст. 128, 129 КПК України та положення ЦК України.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред»явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно ст. 23 ЦК України шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна), пов'язана з лікуванням потерпілого. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

При розгляді кримінального провадження достовірно встановлено, що потерпілій ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяна шкода здоров'ю, яка підлягає відшкодуванню в межах доведеності її розміру на підставі наданих доказів.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції вірно встановив її розмір, а тому вона обґрунтовано стягнута із засудженого на користь потерпілої і складається із понесених нею витрат на лікування, купівлю лікарських препаратів, діагностику, що підтверджується наданими останньою доказами (а.п. 21-28).

Що стосується відшкодування моральної шкоди то, на думку апеляційного суду, з урахуванням характеру та обсягу заподіяних потерпілої страждань, обумовлених спричиненням їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, тяжкістю вимушених змін у її житті, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану здоров»я, прийняте міським судом рішення є достатньо мотивованим і обґрунтованим, а її розмір у вироку відповідає принципам виваженості, розумності і справедливості.

Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 слід визнати безпідставними. Його прохання у скарзі про повторне дослідження обставин ДТП не підлягає задоволенню, оскільки ці обставини ніким не оспорюються. Оскільки, скаржником не наведено в чому саме полягає неповнота або неправильність дослідження судом розміру завданої потерпілої шкоди, а з матеріалів провадження цього не вбачається, тому і в цій частині підстав для задоволення прохання скаржника немає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 420 КПК України апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Хоменчука О.А. - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_3, в частині призначеного покарання, - скасувати.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов»язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В іншій частині - вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: