Рішення № 38804653, 13.05.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 Справа № 917/327/14

за позовом Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, майдан Незалежності, 1-Б, м. Полтава-003, 36003 в інтересах держави в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України у Полтавській області, вул. М.Бірюзова, 53, м. Полтава, 36007

до Багатопрофільного будівельного підприємства "Люкс - Інвестбуд", вул. Вільямса, 6, кв. 17, м. Полтава, 36009

про стягнення 3 225,40 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Вишня О.А., довіреність № 9 від 03.03.2014 р.;

від відповідача: не з'явилися;

від прокуратури: не з'явилися.

13.05.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України у Полтавській області про стягнення з Багатопрофільного будівельного підприємства "Люкс - Інвестбуд" 3 225,40 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.02.2012 р. між сторонами договору № 129 на надання послуг, з яких : 2 685,02 грн. основний борг, 151,61 грн. 3 % річних, 200,82 грн. пеня, 187,95 грн. штраф відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України.

Полтавський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері представництво у судове засідання не забезпечив, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідач представництво у судове засідання втретє не забезпечив, вимог суду не виконав, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Позивач надав суду заяву № 41-1305/46.03 від 12.05.2014 р. (вх. № 6071 від 13.05.2014 р.) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2 639,33 грн., з яких: 2 185,02 грн. основного боргу, 137,93 грн. 3 % річних, 163,43 грн. пені та 187,95 грн. штрафу відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України. В обґрунтування даної заяви позивач посилається на проведення відповідачем часткової оплати основного боргу в розмірі 500,00 грн.. На підтвердження даної обставини позивач надав суду копію банківської виписки по його рахунку від 17.03.2014 р..

За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.

Як вбачається з даної заяви, до останньої не залучено доказів її направлення іншим учасникам процесу.

Отже, суд не приймає вищезазначену заяву до розгляду в даному позовному провадженні, оскільки остання не відповідає чинним процесуальним нормам, з огляду на те, що при її поданні не дотримано встановлений процесуальний порядок. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеній у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури (у судовому засіданні, що відбулось 27.03.2014 р.), оцінивши надані докази, суд,

встановив :

06.02.2012 р. між Багатопрофільним будівельним підприємством "Люкс - Інвестбуд" (замовник) та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення УДСНС України у Полтавській області (виконавець) було укладено Договір про надання послуг 129 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався виконати роботи, що потребують застосування спеціального аварійно-рятувального оснащення і відповідної кваліфікації виконавців, та виконати завдання по доставці вантажів та спеціалістів відповідно до угоди, що пов'язані з наданням послуг автомобільної та інженерної техніки, а замовник зобов'язувався своєчасно розрахуватися за надані послуги згідно калькуляцій, приймально-здавальних актів, товарно-транспортних накладних ті інших документів, що засвідчують надання відповідних послуг (п. 1.1 та п. 3.2.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- вартість послуг визначається калькуляцією. У разі зміни вартості наданих виконавцем послуг, замовник проводить оплату відповідно до додатково наданих розрахунків, на протязі 5 банківських днів після надання рахунків (п. 2.1 та п. 2.2 Договору);

- замовник зобов'язаний прийняти надані послуги, підписати та повернути приймально-здавальні акти та товарно-транспортні накладні, за умови належного надання відповідних послуг виконавцем протягом 5 днів з дня одержання приймально-здавального акту та товарно-транспортної накладної (п. 3.2.8 Договору);

- у випадку порушення зобов'язань, що виникають з умов цього Договору, сторона несе відповідальність визначену чинним законодавством України. У разі виникнення заборгованості з оплати отриманих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення за кожен день прострочення платежу (п. 7.1 та п. 7.2 Договору);

- договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2012 р., а в питаннях оплати до повного розрахунку. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде надано пропозиції про припинення дії Договору (п. 7.6 Договору).

За даними позивача відповідно до п. 7.6 Договору останній не розривався і на даний час є діючим.

Позивачем були надані відповідачу послуги на суму 2 685,02 грн..

В дотримання умов Договору позивач супровідним листом № 732 від 29.03.2012 р. направив на адресу відповідача два примірника приймально-здавального акту № 4085-21, рахунок № 568 від 28.03.2012 р. та товарно-транспортні накладні № 981431, 981435, № 981444 та № 981449, в яких визначена калькуляція послуг (останні підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, копії наявні у матеріалах справи, а.с. 18-21). Вищезазначений супровідний лист був зареєстрований у журналі № 3 реєстрації вихідних документів позивача під порядковим номером 732 (копія витягу з журналу № 3 наявна у матеріалах справи).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату отриманих послуг, заборгованість останнього складала 2 685,40 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 225,40 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.02.2012 р. між сторонами договору № 129 на надання послуг, з яких : 2 685,02 грн. основний борг, 151,61 грн. 3 % річних, 200,82 грн. пеня, 187,95 грн. штраф відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг. Заборгованість останнього на момент подання позову складала 2 685,02 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Позивач повідомив суд, що в процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено погашення основного боргу за отримані ним послуги в сумі 500,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача від 17.03.2014 р..

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 500,00 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В частині стягнення з відповідача 2 185,02 грн. основного боргу вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню..

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 200,82 грн. пені за період з 05.04.2012 р. по 03.10.2012 р. включно.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в цій частині позовних вимог, суд прийшов до висновку, що останні підлягають частковому задоволенню, а саме : в розмірі 194,77 грн. за період з 10.04.2014 р. по 03.10.2012 р. (з огляду на невірне визначення позивачем дати порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості послуг, розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). Перерахунок здійснено в межах розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 151,61 грн. 3 % річних за період з 05.04.2012 р. по 20.02.2014 р., суд прийшов до висновку, що останні підлягають частковому задоволенню, а саме : в розмірі 150,51 грн. за період з 10.04.2014 р. по 20.02.2014 р. (з огляду на невірне визначення позивачем дати порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості послуг) (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 187,95 грн. штрафу відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах :

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 р. у справі № 3-1гс14, та приписи ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 185,02 грн. основний борг, 150,51 грн. 3 % річних, 194,77 грн. пені, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 500,00 грн., між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В частині стягнення з відповідача 6,05 грн. пені, 1,10 грн. 3% річних та 187,95 грн. штрафу відмовити.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Багатопрофільного будівельного підприємства "Люкс - Інвестбуд" (вул. Вільямса, 6, кв. 17, м. Полтава, 36009), ідентифікаційний код юридичної особи 35295545, р/р 2600432604523 в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" м. Київ, МФО 320854 на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України у Полтавській області (вул. М.Бірюзова, 53, м. Полтава, 36007), ідентифікаційний код юридичної особи 08804689, р/р 35222201008208 в ГУ ДКСУ у Полтавській області - 2 185,02 грн. основного боргу, 150,51 грн. 3 % річних та 194,77 грн. пені.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 500,00 грн..

4. В частині стягнення з відповідача 6,05 грн. пені, 1,10 грн. 3% річних та 187,95 грн. штрафу відмовити

Повне рішення складене 19.05.2014 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.