Рішення № 38804603, 14.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23792/13

14.05.14

За позовом Селянського фермерського господарства «Пролісок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Зіда»

про стягнення 49 164, 55 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське фермерське господарство «Пролісок» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Зіда» про стягнення заборгованості за договором поставки № 21 від 05.06.2012 р. у розмірі 43 670, 00 грн. пені з 09.07.2012 р. по 09.01.2013 р. у розмірі 3 311, 05 грн. та 2 183, 50 грн. – штрафу за прострочення платежу у розмірі 5 %. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/23792/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. справу № 910/23792/13 передано судді Морозову С.М. у зв’язку з відпусткою судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.04.2014 р.

Розпорядженням Виконуючого обов’язки Голови Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 р. справу № 910/23792/13 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

Судове засідання призначене на 14.04.2014 р. не відбулось у зв’язку з участю судді Пригунової А.Б. у загальних зборах суддів Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. (обрання нового керівництва суду).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2014 р.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника, відповідач про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачам на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адреси та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Жодних клопотань, в тому числі про витребування доказів суду не надано, а тому суд розглядає даний спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.05.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012 р. між Селянським фермерським господарством «Пролісок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КХП «Зіда» укладено договір № 21, за умовами якого позивач зобов’язався до 05.07.2012 р. передавати, а відповідач – приймати у власність та оплачувати продовольчу пшеницю.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за товар здійснюється на протязі 5-ти банківських днів після отримання товару.

Відповідно п. 5.5. договору відповідач несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості договору, сплачуючи пеню в розмірі 0, 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 5 % вказаної вартості за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 8.1., набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Відповідно до специфікацій від 05.06.2012 р. та від 07.06.2012 р. загальна вартість товару за договором становить 207 460, 00 грн.

Між тим, у специфікації № 2 від 07.06.2012 р. зазначається, що розрахунок за товар здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту фактичного постачання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 169 960, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.07.2012 р. № 209, засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

28.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 34 від 28.02.2013 р. про погашення заборгованості за договором № 21 від 05.06.2012 р. у розмірі 43 670, 00 грн.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вищевказаний лист або сплату коштів суду не надано.

При цьому, наявними у справі виписками з банківського рахунку Селянського фермерського господарства «Пролісок» та прибутковими касовими ордерами підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «КХП «Зіда» грошових коштів у сумі 163 790, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № 21 від 05.06.2012 р. в частині оплати поставленого Селянським фермерським господарством «Пролісок» товару, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 43 670, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

Виходячи з умов п. 4.5. договору № 21 від 05.06.2012 р. та враховуючи визначений специфікацією строк виконання грошового зобов’язання, відповідач зобов’язаний був оплатити отриманий ним товар не пізніше 06.07.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов’язковість виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 р. у даній справі позивача було зобов’язано надати суду первинні документи на підтвердження суми поставленого та оплаченого товару за договором № 21 від 05.06.2012 р. за період з 05.06.2012 р. та станом на січень 2014 р.

Разом з тим, позивач витребуваних судом документів в повному обсязі не надав, об’єктивних причин, що перешкоджали виконанню вимог суду не навів.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу за наявними доказами, оцінюючи їх за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Тож, наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується поставка позивачем товару за договором № 21 від 05.06.2012 р. на суму 169 960, 00 грн., в той час як оплата товару підтверджується на суму 163 790, 00 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується поставка позивачем товару за договором № 21 від 05.06.2012 р. на суму 169 960, 00 грн. та його оплата на суму 163 790, 00 грн., суд дійшов про обґрунтованість вимог Селянського фермерського господарства «Пролісок» в частині стягнення боргу на суму 6 170, 00 грн.

Решта сума боргу, заявлена Селянським фермерським господарством «Пролісок» до стягнення документально не підтверджена та позивачем не доведена.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 09.07.2012 р. до 09.01.2013 р. у розмірі 3 311, 05 грн. та 2 183, 50 грн. – штрафу за прострочення платежу у розмірі 5 %.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій та притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 09.07.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 09.01.2013 р. (граничний термін нарахування пені відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України) становить 3 311, 05 грн. та 2 183, 50 грн. – штрафу за прострочення платежу у розмірі 5 %.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та штрафу, судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені арифметично вірно та не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: 6 170, 00 грн. – основний борг, 3 311, 05 грн. – пені та 2 183, 50 грн. – штрафу.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Селянського фермерського господарства «Пролісок» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Зіда» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, код ЄДРПОУ 36258959), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Селянського фермерського господарства «Пролісок» (92650, Луганська обл., Сватівський район, с. Рудівка, код ЄДРПОУ 21781384) заборгованість у розмірі 6 170, 00 (шість тисяч сто сімдесят грн. 00 коп.) грн., 3 311, 05 (три тисячі триста одинадцять грн. 05 коп.) грн. – пені, 2 183, 50 (дві тисячі сто вісімдесят три грн. 50 коп.) грн. – штрафу та 408 20 (чотириста вісім грн. 20 коп.) грн. – судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.05.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.