Ухвала суду № 38804438, 19.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Справа № 876/15252/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Сапіги В.П.

суддів: Обрізка І.М., Левицької Н.Г.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та Тернопільської митниці Міндоходів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення оплати за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі, зобовязання здійснити перерахунок сум належних до виплати при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільської митниці та Державної митної служби України про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 25491,20 грн. та різниці в заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення суду в сумі 14816,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2013 задоволено його позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1207-к від 11.06.2012 про його звільнення з посади та поновлено з 12.06.2012 на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці, у зв'язку з чим позивач перебував у вимушеному прогулі з 12.06.2012 по 25.01.2013 що становить 160 днів, а отже відповідно до ст. 235 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також позивач вважає, що постанову суду в частині поновлення на роботі виконано, лише 12.06.2013, то відповідно до вимог ст.ст. 233, 236 КЗпП України на його користь підлягає також до стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 26.01.2013 року по 12.06.2013 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року адміністративний позов задоволено частково, а саме стягнуто з Тернопільської митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.06.2012 року по 25.01.2013 року в сумі 19720,58 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 26.01.2013 року по 12.06.2013 року в сумі 7388,48 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та Тернопільська митниця Міндоходів оскаржили його в апеляційному порядку та просять скасувати рішення суду та прийняти нову постанову за якою, відповідно ОСОБА_2 вважає, що позов необхідно задовольнити в повному об»ємі, а Тернопільська митниця Міндоходів вважає, що в позові необхідно відмовити.

При цьому, ОСОБА_2 вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Тернопільська митниця Міндоходів свої вимоги обґрунтовує тим, що судом при вирішенні даного спору безпідставно не застосовано строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України. Твердження суду, що на позови про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , після поновлення працівника на роботі, строк звернення до суду згідно ст.. 99 КАС України не поширюється вважає помилковим і наполягає на застосуванні місячного строку звернення до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних мотивів.

Наказом Державної митної служби України №1207-к від 11.06.2012 ОСОБА_2 припинено перебування на державній службі в митних органах України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця з 12.06.2012 та звільнено його із займаної посади.

Постановою Львіського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2013 року визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1207-к від 11.06.2012 року та поновлено ОСОБА_2 на державній службі в митних органах України на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді допущено до негайного виконання.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі позивач. перебував у вимушеному прогулі, що пов'язаний із його незаконним звільненням з 12.06.2012 по 25.01.2013, що в свою чергу складає 160 днів.

Враховуючи, що при зверненні ОСОБА_2 з позовом про поновлення на роботі не заявлялась позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а Львівським апеляційним адміністративним судом при поновленні ОСОБА_2 на роботі питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі незаконного звільнення працівника, відповідно до ст. 235 КЗпП України, є безумовною компенсацією втрати незаконно звільненим працівником заробітної плати внаслідок порушення його прав та охоронюваних інтересів, - то позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.06.2012 по 25.01.2013 є підставними та підлягають до задоволення.

Згідно наказу Тернопільської митниці №200-к від 13.06.2013 року ОСОБА_2 вважається таким, що фактично приступив до виконання обов'язків на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці з 13.06.2013 року.

Статтею 236 КЗпП України передбачено оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.

Так, даною статтею визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, на думку колегії суддів, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Враховуючи, що відповідачами з 26.01.2013 по 13.06.2013 фактично не було виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2013 про поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці, колегія суддів дійшла всиновку, що внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 перебував у вимушеному прогулі в період з 26.01.2013 року по 12.06.2013 року, що становить 93 дні, що порушує його охоронювані законом права, зокрема право на працю та оплату праці, а отже позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Заробітна плата за час вимушеного прогулу, який мав місце до постановлення рішення про поновлення на роботі, стягується з роботодавця з розрахунку середнього заробітку працівника, який визначається відповідно до ст.27 Закону «Про оплату праці» і «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачу належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.06.2012 року по 25.01.2013 року в сумі 19720,58 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 26.01.2013 року по 12.06.2013 року.

Стосовно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди та відповідного помилкового висновку суду першої інстанції, то необхідно погодитись з судом першої інстанції, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди, не доведено наявність причинного зв'язку між заподіяною на думку позивача шкодою та виною відповідача в її заподіянні.

Так, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Також суд апеляційної інстанції на спростування вимоги апелянта, звертає увагу на те, що позив на виконання постанови Львіського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2013 року про поновлення на роботі 18.02.2013 року звертався з заявою до відповідача щодо поновлення на роботі та відповідно виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Проте, з отриманої відповіді Тернопільської митниці від 06.03.2013 року йому стало відомо про вімову щодо заявленої вимоги.

Зважаючи на зазначене, необхідно вказати, що строк звернення до суду (12.03.2013 року) пропущено з поважних причин і такий підлягає до поновлення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Тернопільської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі № 819/608/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 20.05.2014р.