Постанова № 38804304, 15.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року (14 год. 30 хв.)Справа № 2а-0870/5169/11 Провадження № СН/808/7/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С.,

за участю:

представника позивача - не з'явився;

представника відповідача - Лактіонової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до : Запорізької митниці Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ВАТ «Запоріжсталь», декларант, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі -митниця, відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару №112000006/2011/000315/1 від 21.02.2011 та визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом № 07-02-09-24/3507 від 16.05.2011.

У своєму позові позивач зазначає, що надав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом оцінки №1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) з урахуванням статті 267 Митного Кодексу України та переліком, передбаченим пунктами 5, 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Вважає, що подані для митного оформлення документи є достатніми для застосування методу визначення митної вартості №1, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, однак митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач своїми листами, а також відповідним записом на ДМВ -1 №112030000/2011/004807 повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів з поясненням причин такої неможливості їх подання. Враховуючи вищезазначене, вважає, що визначення Запорізькою митницею митної вартості було здійснено протиправно, оскільки необґрунтовано було застосовано метод №3 без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. З огляду на викладене, зазначає, що висновок митниці про неможливість застосування митної вартості товару за ціною контракту є неправомірним та таким, що суперечить нормам діючого законодавства.

Відповідач позов не визнав, у своїх запереченнях до позову та письмових поясненнях до заперечень зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень статті 265 Митного кодексу України, вимог пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №3, відповідно до статті 269 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості подібного товару. З огляду на викладене, вважає, що рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару прийняте на законних підставах. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача з митної оцінки товару №112000006/2011/000315/1 від 21.02.2011. В задовленні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями, Запорізька митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. Ухвалою від 18.02.2014 Вищим адміністративним судом України касаційна скарга Запорізької митниці задоволена частково, скасована постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2011 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції звернув увагу, що під час нового розгляду справи слід дослідити питання проведення консультацій між декларантом та митницею, що передбачено статтею 266 Митного кодексу України з урахуванням наданих позивачем та відповідачем доказів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2014 справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду на 08.04.2014.

З урахуванням клопотання відповідача, 08.04.2014 судом було допущено заміну первинного відповідача по справі Запорізької митниці на його правонаступника - Запорізьку митницю Міндоходів.

Ухвалою суду від 08.04.2014 було витребувано від Запорізької митниці Міндоходів наступні документи: 1.) ВМД №112030000/1/966 від 12.01.2011, № 112030000/1/4429 від 14.02.2011; 2.) Рішення про визначення митної вартості, винесені за ВМД №112030000/1/966 від 12.01.2011, №112030000/1/4429 від 14.02.2011; 3.) інформацію щодо оскарження винесених Рішень за ВМД № 112030000/1/966 від 12.01.2011, 112030000/1/4429 від 14.02.2011, включаючи, але не обмежуючись, результат такого судового розгляду; - та зупинено провадження у справі до 15.04.2014.

У судове засідання представник позивача не з'явився, 15.04.2014 надав через канцелярію до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання з'явився представник відповідача Лактіонова О.М. В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позов та додаткові пояснення до заперечень. У додаткових поясненнях до заперечень від 08.04.2014 представник відповідача зазначає, що про послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів та про проведення процедури консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів свідчать відповідні відмітки в графі 33 Рішення про визначення митної вартості товарів, на зворотньому боці ДМВ-1, графи 8-9 декларацій митної вартості форми ДМВ-2 та проставлено підпис декларанта. Враховуючи, що на вимогу митниці додаткові документи надані не були, вважає, що митницею правомірно винесено рішення про визначення митної вартості товару. З урахуванням вищезазначеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи зазначеної вище норми, відсутності в судовому засіданні позивача, який подав заяву про розгляд справи без участі представника, відстуності потреби заслуховування свідків або експертів про яких сторонами не заявлялось, наявність достатніх матеріалів та відсутність перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних у справі доказів, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

З урахуванням приписів статті 41 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

01 січня 2011 року між ВАТ «Запоріжсталь» (Покупець) та компанією «Veraco Intertrading Ltd» (Великобританія) було укладено контракт №ВП.1323.37515.11.06И (далі - Контракт), відповідно до якого компанія «Veraco Intertrading Ltd» взяла на себе зобов'язання продати та поставити на умовах DAF - кордон Польщі/України прикордонні станції Ізов/Хрубешов (згідно «Інкотермс - 2000»), а Покупець - прийняти та оплатити кокс доменний (далі - Товар), кількість, скорочений технічний опис та позначення якого перелічені в специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємними частинами.

На виконання умов Контракту, в лютому 2011 року компанія «Veraco Intertrading Ltd» поставила кокс грубий кам'яновугільний доменний кількістю 902 139 кг у сухій вазі за ціною 325 дол. США за тонну.

При митному оформленні товару, який був поставлений Покупцю на умовах DAF - кордон Польщі/України, прикордонні станції Ізов/Хрубешов (згідно Інкотермс - 2000) компанією «Veraco Intertrading Ltd», комбінатом на Запорізьку митницю була подана ВМД №112030000/2011/004807 від 17.02.2011 для митного оформлення вантажу у режимі «Імпорт».

Митна вартість Товару була визначена декларантом відповідно до статей 266, 267 Митного кодексу України (далі - МК України) в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1): кокс грубий кам'яновугільний доменний кількістю 917 740 кг за ціною 325 дол. США за тонну, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті (специфікація №1 до Контракту) на умовах поставки - DAF - кордон Польщі - України (згідно «Інкотермс - 2000)» .

Для підтвердження заявленої митної вартості товару ВАТ «Запоріжсталь» надало документи, за переліком, передбаченим пунктами 5, 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006, а саме:

1) контракт № ВП.1323.37515.11.06И від 01.01.2011 зі специфікацією № 1;

2) ВМД заявлена по контрактній вартості №112030000/2011/004807 від 17.02.2011;

3) рахунок - фактура № 17 від 09.02.2011 з вартістю коксу грубого кам'яновугільного доменного 325 дол. США за тону;

4) фактура № Р-043/12/2011 від 11.02.2011;

5) експортна декларація країни відправлення;

6) висновок з контролю якості №PGL/TC/DEW/45A/11 від 15.02.2011 на кокс грубий кам'яновугільний доменний для ВАТ «Запоріжсталь»;

7) ДМВ-1 (декларація митної вартості) до ВМД №112030000/2011/004807 від 17.02.2011;

8) комерційний акт №1148/2011 від 11.02.2011;

9) лист технічного відділу ВАТ «Запоріжсталь» №9-41/1094950 від 15.10.2010 з роз'ясненнями, що кокс не є ливарним, а також з описом технічного принципу використання коксу;

10) технічна специфікація виробника.

На підставі пункту 11 Порядку декларування митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, та подання вiдомостей для її пiдтвердження, який затверджено Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006, Запорізька митниця запросила ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме витребувала: інформацію зовнішньоторгівельних організацій про вартість товару; відповідну бухгалтерську документацію, згідно якої товар було знято з обліку зі складу відправника товару; договір з третіми особами, пов'язаний з договором (контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

ВАТ «Запоріжсталь» було додатково надано договір з третіми особами, пов'язаний з договором (контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається, а саме - контракт № POLBIL/VERITG/2011 від 01.01.2011. Інші додатково запитувані документи ВАТ «Запоріжсталь» не подало, як пояснив позивач та як встановлено судом, у зв'язку з тим, що вимога щодо їх подачі була висунута без врахування фактичних обставин та правовідносин, що склалися між ВАТ «Запоріжсталь» та компанією «Veraco Intertrading Ltd» (Великобритания), про що уповноваженою особою ВАТ «Запоріжсталь» було зроблено відповідний напис на звороті ДМВ-1.

Враховуючи те, що позивачем не були надані додаткові документи в повному обсязі, на підставі положень статті 265 МК України, вимог пункту 14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766, Запорізькою митницею було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод № 3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів), про що винесено відповідне Рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2011/000315/1 від 21.02.2011.

Як вбачається з прийнятого рішення, обставиною його прийняття та джерелом інформації, що використовувалась митним органом, стала «наявна у митного органу інформація про вартість операцій з подібними (аналогічними) товарами, які експортуються в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього».

У зв'язку із необхідністю отримання відповідного товару у виробництво, ВАТ «Запоріжсталь» 23.02.2011 звернулось з листом №95/2014914 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом, на що митниця надала відповідну згоду.

Керуючись приписами чинного законодавства, відповідно до положень Порядку №230, декларантом була оформлена ВМД№112030000/2011/005675 від 25.02.2011 та ДМВ-2. Також були сплачені до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

12.05.2011 листом №95/2036597 ВАТ «Запоріжсталь» просило Запорізьку митницю переглянути рішення про здійснення митної оцінки товару із застосуванням методу №3 та застосувати митну вартість за методом №1, а також, у разі прийняття рішення про застосування митної вартості, визначеної декларантом, повернути надмірно сплачені податки та збори. З метою підтвердження заявленої митної вартості позивачем (декларантом), разом з листом ВАТ «Запоріжсталь» додатково були надані: ВМД №112030000/2011/004807 від 17.02.2011; ДМВ-1 №112030000/2011/004807 від 17.02.2011; Рішення про визначення митної вартості №112000006/2011/000315/1 від 21.02.2011; ВМД №112030000/2011/005675 від 25.02.2011; контракт третьої особи «POLBIL/VERITG/2011» від 01.01.2011; Додатки №3, №4 до контракту № POLBIL/VERITG/2011 від 01.01.2011.

Матеріалами справи встановлено, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв позивачу будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві (як це передбачено приписами Порядку №230 та Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України»). Так, пунктами 13,14 Порядку №230 передбачено, що в межах даної перевірки митний орган має право вжити додаткових форм контролю, передбачених статті 41 МК України, в тому числі витребувати від декларанта необхідні відомості, які декларант зобов'язаний подати.

Однак, в подальшому, Запорізька митниця листом №07-02-09-24/3507 від 16.05.2011 повідомила підприємство про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, визначаючи єдиною підставою для прийняття такого рішення той факт, що ВАТ «Запоріжсталь» не надало жодних додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Згідно зі статтею 86 МК України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до статті 259 МК України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 1 статті 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Матеріали справи містять: копію ДМВ-1, аркуш №2, оформленої за №112030000/2011, на зворотній стороні якої зазначено, що з особою, уповноваженою на роботу з митницею, проведено процедуру консультацій, за результатами якої винесено рішення про коригування митної вартості товару за методом №3 (а.с.14, зворот); ВМД№ 112030000/2011/005675 від 25.02.2011 року, на якій вказана відмітка щодо проведення з декларантом консультацій (а.с.17).

Слід зазначити, що проведення консультацій митницею із декларантом при оформленні ВМД не свідчить про беззаперечну згоду і правомірність запитування переліку документів.

Оформлення за ціною, визначеною митним органом, а потім оскарження рішення (дій) не суперечить закону. При цьому право підприємства на оскарження не залежить від того, чи сам він помилково зазначив метод визначення митної вартості, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах, встановлених законом.

Митний орган як контролюючий орган мав діяти у спосіб, встановлений законом, тобто, застосовувати по черзі можливі методи визначення митної вартості. У митниці були наявні усі документи для визначення митної вартості товару за першим методом, однак, необгрунтовано його не застосувала, внаслідок чого митна вартість товару суттєво збільшена, що призвело до надмірної сплати митних платежів.

Така правова позиція підтримується також Вищим адміністративним судом: Ухвала від 07 вересня 2011 року (справа № К/9991/30660/11, № К9991/30979/11), Ухвала від 12.06.2012 по справі № К-33038/09, Ухвала від 31.07.2012 по справі № К/9991/84461/11, Ухвала від 27.09.2012 по справі №К9991/53589/11, а також Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), від 6 лютого 2012 року (справа № 21 -418а11 ).

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України згідно якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформленні товару застосував саме метод №1 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію. При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту, специфікацій, рахунків-фактур, виставлених інвойсів та інших документів постачальника, що не суперечить вимогам законодавства та ґрунтується на досліджених судом матеріалах.

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано всі наявні у нього та необхідні додаткові документи. Однак, у спірному випадку Запорізька митниця відразу застосувала метод № 3, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. Окрім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обов'язково повинна бути відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказано декларантом.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, та подання вiдомостей для її пiдтвердження, який затверджено Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та /або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Слід зазначити, що визначаючи митну вартість товарів, які поставляються на митну територію України необхідно враховувати умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість зв'язків контрагентів, а також інші умови, які виступають підставами для формування ціни на продукцію.

Так, судом встановлено, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод оцінки №1).

Із змісту пункту 11 Порядку декларування митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, та подання вiдомостей для її пiдтвердження, який затверджено Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006, вбачається, що обов'язок декларанта надати весь перелік документів. При цьому саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися» - вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів.

Разом з тим, витребувавши весь перелік документів, передбачений пунктом 11 вищезазначеного порядку, митний орган навіть не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Таким чином, з дій митного органу та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у митного органу даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих відомостей про митну вартість товару. Також, абсолютно не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих ВАТ «Запоріжсталь», та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за методом №3. Рішення митного органу взагалі не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано, якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, та невідомо, чи було внесено до вказаної бази рішення, що скасовано в судовому порядку та наразі оскаржується.

Відповідачем також не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних документів у зв'язку з їх відсутністю у комбінату, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Згідно з частиною третьою статті 264 МК України щодо права декларанта на звернення до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, позивачем правомірно було застосовано «Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України», затверджений наказом Держмитслужби України №230 від 17.03.2008 р.

Порядком №230 передбачено, що випуск у вільний обіг товарів може бути здійснено на підставі письмового звернення декларанта, яке розглядається митним органом у дводенний термін. При наданні згоди, митний орган обов'язково повідомляє декларанта про право митного органу здійснити контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку.

Після завершення процедури з митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон, митний орган, у разі необхідності, повідомляє декларанта про терміни здійснення контролю на підставі статті 60 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 N 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», інших нормативно-правових актів (пункт 12 Порядку №230).

В межах даної перевірки митний орган має право вжити додаткових форм контролю, передбачених статті 41 МК України, в тому числі витребувати від декларанта необхідні відомості, які декларант зобов'язаний подати (пункти 13-14 Порядку №230).

За результатами перевірки, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством, а до оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.

24.02.2011 Запорізька митниця прийняла рішення щодо можливості випуску товарів, які імпортовані по контракту під гарантійні зобов'язання - сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових) платежів, згідно з митною вартістю товарів, визначених за рішенням №112000006/2011/000315/1 від 21.02.2011. Однак, 16.05.2011 Запорізька митниця листом №07-02-09-24/3507 остаточно надала відповідь, що, враховуючи вимоги ст. 264 МКУ та результати проведеної перевірки наданих декларантом відомостей, застосування заявленої декларантом митної вартості не є можливим.

Внаслідок винесення вказаних рішень, а також неправомірних дій митного органу ВАТ «Запоріжсталь» вимушено було здійснити надмірну сплату до бюджету митних та інших платежів, контроль за якими покладається на митні органи України, загальна сума якої складає 175 465, 74 грн. податків та зборів. Відповідні кошти були сплачені у безготівкову порядку до державного бюджету.

Отже, враховуючи вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення щодо визначення митної вартості товару за методом № 3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів).

Щодо вимоги визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, №07-02-09-24/3507 від 16.05.2011, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядком №230 передбачено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а у разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів д митного органу вищого рівня та до суду.

У разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством. До оригіналу та електронної копії ВМД, згідно якої було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, вносяться відповідні зміни.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу було надано відповідь на звернення суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, оформлену листом від 16.05.2011 №07-02-09-24/3507 про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Порядком №230 прямо передбачено, що митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Отже, цей лист від 16.05.2011 №07-02-09-24/3507 є повідомленням про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, а не рішенням, як зазначає позивач. Тобто, відповідач повідомив про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, тим самим підтвердив, що оскаржуване Рішення з митної оцінки товару №112000006/2011/000315/1 від 21.02.2011 залишається без змін. Крім того, приписами Порядку №230 не передбачено форми такого рішення, тому не має підстав вважати його рішенням. Таким чином, лист від 16.05.2011 №07-02-09-24/3507, який просить скасувати позивач, не тягне за собою ніяких правових наслідків для позивача.

З наведених підстав, дана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару №112000006/2011/000315/1 від 21.02.2011.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230) судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко