Ухвала суду № 38803800, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6088/13-а( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лік Транс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.09.2013 року № 0004062205 за ф. «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 145 998,00 грн. та від 22.10.2013 року № 0005442202 за ф. «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 146 654,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства, оскільки пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України надає право платнику податків подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати надміру сплачені податкові зобов'язання у зв'язку з закінченням терміну давності. Окрім того, відповідачем не спростовано правомірності формування ТОВ «Фірма «Лік Транс» заявленої суми бюджетного відшкодування, натомість позивачем надано належним чином оформленні первинні документи та копії Акту перевірки останнього.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за період березень 2007 року по травень 2013 року та довідок про залишок сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень, серпень 2013 року, сформований залишок від'ємного значення за період з 2007 по 2013 рік в сумі 151411,00 грн. Посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс», задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 27.09.2013 року № 79/22-00/20620130 і камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 29.08.2013 року № 19/22-00/20620130 (далі - Акти перевірки від 29.08.2013 та від 27.09.2013).

Як вбачається з Акта перевірки від 29.08.2013 року за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення:

- пункту 102.1, пункту 102.4 статті 102, пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фірма «Лік-Транс» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2013 року на суму 145998,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки від 27.09.2013 року за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення:

- пункту 102.1, пункту 102.4 статті 102, пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фірма «Лік-Транс» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2013 року на суму 146654,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що при перевірці задекларованих показників ТОВ «Фірма «Лік-Транс, встановлено, що підприємством задекларовано рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», суму податку на додану вартість по довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до деклараціям з податку на додану вартість за червень та серпень 2013 року, включено позивачем суми за період березень 2007 року по травень 2013 року. У зв'язку із наведеним відповідачем зроблено висновок, що суб'єкт господарювання задекларував «штучний» податковий кредит та згідно податкових накладних, період виписки яких перевищив 365 календарних днів і минув строк давності 1095 календарних днів.

На підставі вказаних Актів перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від форми «В4» 19.09.2013 року № 0004062205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 145998,00 грн. та форми «В4» від 22.10.2013 року № 0005442202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 146654,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення, винесені контролюючим органом протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно підпунктів 4.6.4 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25 листопада 2011 року № 492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

Підпунктом 4.6.5 пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (ДЗ) (додаток 3).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 та в пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту Податкового кодексу України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.

Таким чином, сума, розрахована за правилами статті 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечене відповідачем правомірності формування позивачем суми бюджетного відшкодування, що була заявлена ТОВ «Фірма «Лік Транс» у графі 24 податкової декларації.

Варто також зазначити, що положеннями статті 200 Податкового кодексу України не передбачено застережень щодо участі фактичної сплати ПДВ постачальникам у розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ та напрямів його використання при складанні декларацій з ПДВ (для визначення від'ємного значення чи перекриття поточних податкових зобов'язань з ПДВ). Участь цієї сплати у розрахунку бюджетного відшкодування обмежується лише розміром від'ємного значення з ПДВ.

Відповідно до пункту 102.5 етапі 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту вищевикладеного слідує, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, неможна визнати правомірною.

Приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України визначають правовідносини, які складаються з приводу бюджетного відшкодування ПДВ, а спірні правовідносини склались з приводу формування суми від'ємного значення з ПДВ, а тому висновок контролюючого органу щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положення п. 102.5 ст. 102 ПК України є необґрунтованими.

Дана правова позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/21695/13 від 10.10.2013 року, № К/9991/47835/12 від 30.10.2012 року.

Колегія суддів вважає також необґрунтованим посилання відповідача в Акті перевірки про те, що позивач задекларував «штучний» податковий кредит, з огляду на те, що матеріали справи містять належним чином оформленні податкові накладні у період з 2007 по 2013 роки, окрім того, позивачем надано до суду копії Акта про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2010 від 16.03.2010 року № 467/15-219/16, в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підлягає сума податку на додану вартість у сумі 9644,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.