Ухвала суду № 38803783, 21.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №805/3156/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,

секретар судового засідання Святодух О.Б.,

за участю сторін: від позивача Беседа Г.В., від відповідача Булига В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 805/3156/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Позивач просив визнати протиправними дії податкового органу щодо корегування показників податкової звітності позивача за січень, лютий, березень 2013 року в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» на підставі акту від 17.02.2014 року № 137/05-69-22-0/35636733 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 805/3156/14 позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, відмовивши в задоволенні позову. Відповідач вказав на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, а також пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» зареєстровано як юридична особа та здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Укрпромтрейд» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Дніпротрейдсервіс» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс», за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року, ПП «Нікос» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, встановлені порушення та складено Акт перевірки № 137/05-69-22-0/35636733 від 17.02.2014 року. За висновками Акту перевірки, встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у вигляді завищення податкового кредиту на суму 88553 гривень, завищення податкових зобов'язань на суму 88588 гривень.

Суд першої інстанції встановив, що контролюючий орган, при здійсненні перевірки, надав перевагу даним Бази даних АІС, КРР, АІС «Податковий блок» підсистема «Податковий аудит» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», АРМ «Звіт», а також актам ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.04.13 № 1320/152/34734302, від 18.11.13 № 335/38113594, від 26.04.13 № 1427/224//36095448, акту Криворізької ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.10.13 № 32/22 - 01/32098089. Вказаними актами, встановлено відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, відсутність первинних документів, матеріальних ресурсів, основних фондів.

Таким чином, контролюючий орган, обґрунтовуючи висновки акту перевірки не взяв до уваги документи, витребувані ним у позивача, а виходив з суб'єктивних обставин відсутності контрагентів позивача за їх місцезнаходженням та обставин відсутності у них первинних документів, матеріальних ресурсів, основних фондів, тощо.

Суд першої та апеляційної інстанції констатують, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця (орендаря) товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дій порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків. До того ж податковим органом не наведено жодної правової норми, яка б передбачала встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Стосовно господарських операцій позивача, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів складених за перевіряємий період, підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області» та його контрагентами та спростовують висновки акту перевірки. Враховуючи обставини відсутності у акті перевірки відомостей щодо визнання в установленому законом порядку недійсними первинних документів, що стосуються предмету спору, необхідно зробити висновок про необґрунтованість акту перевірки. Зазначена правова позиція суду у згоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 21.10.2013 року у справі № К/800/11510/13.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення у відношенні позивача, на підставі довідки зустрічної звірки, контролюючим органом не приймались.

Згідно інформації, наданої до суду відповідачем, результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області», які оформлено актом перевірки, відображено в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» шляхом внесення корегування показників податкової звітності ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області».

Також встановлено, що до єдиної інформаційної бази органів доходів і зборів (контролюючих органів) вносяться всі показники щодо платника податків, як задекларовані ним самостійно, так і за результатами проведення контролюючими органами звірок, перевірок, а також будь-яка інша податкова інформація.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, зо законні інтереси позивача було порушено неправомірними діями відповідача, саме у вигляді внесення змін (коригування) до АІС на підставі акту перевірки.

Захист порушеного права в свою чергу має бути пов'язаний із встановленням конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці, тощо.

Основним завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам, тобто такий інтерес слід вважати законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Виходячи з цього, суд оцінив дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності порушення такими діями його прав та законних інтересів позивача. Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Згідно п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПКУ,- контролюючі органи, мають право зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Оскільки у даному випадку податкові повідомлення-рішення не приймались та відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, слід вважати дії податкового органу у вигляді внесення змін до інформаційних баз, неправомірними. Органи Державної податкової служби не можуть самостійно вносити зміни до АІС, оскільки, декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право на те, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності. Підставами для здійснення коригування посадовими особами податкового органу є встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності на паперових носіях; узгоджене податкове повідомлення-рішення та рішення суду, яким змінено суми ПДВ. При цьому акт перевірки сам по собі не є підставою для коригування в електронній базі даних податкової звітності задекларованих платником податків.

Таким чином, коригування показників податкової звітності позивача за ініціативою податкового органу призводить до розбіжностей в автоматизованих системах та відповідно стає підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, що негативно впливає на його господарську діяльність. Інформаційні бази (автоматизовані системи) створені не лише для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків порушує його права та інтереси, оскільки за положеннями статті 74 ПК України, ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Судова колегіє погоджує висновок суду першої інстанції, що дії відповідача по коригуванню задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб, ставить суб'єкт господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки довідки звірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові грошових зобов'язань у встановленому законом порядку. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому грошового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, слід зауважити, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо внесення до АІС коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача та не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки, тобто, діями відповідача у вигляді відображення в інформаційних базах контролюючих органів інформації про результати перевірки, яку оформлено актом перевірки, для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 805/3156/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 805/3156/14 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 21 травня 2014 року, повний текст буде виготовлений 26 травня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.