Постанова № 3880251, 18.06.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2009 р. Справа № 60/60-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Істоміна О. А. , Такмаков Ю.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Фісатіді Г.Д. - довіреність б/н від 03.03.2009 року

1-го відповідача –не з`явився

2-го відповідача - Маркелова О.П. - довіреність № 21 від 10.03.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вхідний № 1320Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року у справі № 60/60-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК", м. Харків

2. Відкрите акціонерне товариство "Волноваський комбінат хлібопродуктів", м. Волноваха

про стягнення 661120,26 грн.,

встановила:

25 березня 2009 року позивач - ТОВ "АПК "Веста", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з звідповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (1-й відповідач) та Відкритого акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" (2-й відповідач) заборгованості у сумі 661 120,26 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 502 231,00 грн., інфляційних - 22098,16 грн., 3% річних від простроченої суми –10 227,37 грн., 42 187,91 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 84 375,82 грн. - пені.

08 квітня 2009 року позивачем через канцелярію господарського суду Харківської області за вх. № 3332 було надано відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача, крім того, позивач просив суд припинити провадження в цій частині та стягнути існуючу заборгованість з 2-го відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року у справі № 60/60-09 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено у задоволенні клопотання 2-го відповідача про витребування документів та відкладення розгляду справи. Прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з ТОВ "Капітал Агро ТПК". В частині стягнення з ТОВ "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 661120,26 грн. провадження у справі припинено. Решту позову задоволено. Стягнуто з ВАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" на користь ТОВ "АПК "Веста" основної заборгованості 502231,00 грн., інфляційних 22098,16 грн., 3% річних від простроченої суми 10227,37 грн., 42187,91 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 84375,82 грн. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 6611,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

2-й відповідач - ВАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року у справі № 60/60-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "АПК "Веста" в позові повністю.

Вимоги апеляційної скарги 2-й відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, судом повністю не перевірено позовні вимоги ТОВ "АПК «Веста", не досліджені усі обставини, що мають суттєве значення для вирішення даної справи та не дано їм належної оцінки, наведені факти свідчать, про необ'єктивний розгляд справи та прийняття внаслідок цього судом незаконного та необґрунтованого рішення у справі. Зокрема, посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції взагалі не з'ясовано, з якого часу повинен рахуватись термін оплати за товар та термін прострочення оплати, якщо рахувати ці строки з дати виписування видаткової накладної.

Представник позивача у відзиві, а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства України та просить залишити його без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити 2-му відповідачу. У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що 2-м відповідачем порушені умови договору щодо своєчасної оплати за отриманий товар. Обов'язок 2-го відповідача погасити основну заборгованість в розмірі 502 231,00 грн. підтверджується матеріалами справи та повністю визнана другим відповідачем. Крім того проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються з початку користування чужими коштами - в даному випадку з моменту поставки товару. Поставки товару 2-му відповідачу підтверджується видатковими накладними на товар, актом звірки взаємних розрахунків та іншими матеріалами справи, дані докази не заперечувалися 2-им відповідачем при розгляді справи по суті. Тобто факт оплати основної заборгованості та процентів за користування чужими грошовими коштами 2-им відповідачем не спростований.

Повноважний представник 1-го відповідача у судове засідання не прибув, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства.

До суду повернувся конверт з копією ухвали суду від 20.05.2009 р., направленої на адресу 1-го відповідача, з поміткою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи належне повідомлення 1-го відповідача про час та місце засідання суду, те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ "Капітал Агро ТПК".

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, доповненні до апеляційної скарги та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 02 червня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АПК “Надія” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Волноваський комбінат хлібопродуктів" (покупець) було укладено договір поставки № 0206/1 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" зобов’язалося поставити, а 2-й відповідач прийняти та оплатити товар: пшеницю 6 класу врожаю 2007 року, кількості 4000,00 тон +/- 10% в розрізі: червень 2008 року - 2000,00 тон, липень 2008 року - 2000,00 тон на умовах, передбачених даним Договором

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що ціна тони товару без ПДВ складає 1150,00 грн., крім того, ПДВ - 230,00 грн., всього - 1380,00 грн., відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість товару за даним Договором без ПДВ складає 4 600 000,00 грн., ПДВ - 920 000,00 грн., загальна сума - 5 520 000,00 грн.

Пунктом 2.4.1. Договору, встановлено обов`язок 2-го відповідача здійснити оплату за отриманий товар на протязі 35 календарних днів з моменту надання залізничних накладних покупцю, завантаженого в залізничні вагони товару в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ “АПК “Надія” було поставлено 2-му відповідачу товар на загальну суму 1 081 023,00 гривень, що підтверджується видатковими накладними: РН-605 від 13.06.2008 року на суму 364113,00 грн., № РН-611 від 14.06.2008 року на суму 362181,00 грн., № РН-652 від 20.06.2008 року на суму 260475,00 грн., РН-679 від 24.06.2008 року на суму 94254,00 грн. та квитанціями про приймання вантажу № 43852198 від 13.06.2008 р., № 43852204 від 20.06.2008 р., № 44098575 від 24.06.2008 р.

26 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" право вимоги до Відкритого акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів", про що між сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов’язанні) № 2(0206/1). Даний договір про відступлення права вимоги було підписано в тому числі і Відкритим акціонерним товариством "Волноваський комбінат хлібопродуктів".

Пунктом 1.2. вказаного договору № 2(0206/1) від 26 серпня 2008 року сторони визначили, що позивач стає кредитором в зобов’язаннях, які виникли на підставі договору поставки № 0206/1 від 02.06.2008р., і в зобов’язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов’язань 2-го відповідача за таким договором поставки. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" перейшли права в повному обсязі і на умовах, що передбачені договором поставки № 0206/1 від 02.06.2008р. Зокрема, до відступленого права включені права на отримання 972 231 грн., які 2-ий відповідач повинен був сплатити за отриманий товар за зазначеним договором поставки № 0206/1 від 02.06.2008р.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на момент відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", кредиторська заборгованість 2-го відповідача складала 972 231,00 грн.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що поставка товару за вищепереліченими накладними здійснена була постачальником та отримана покупцем саме у межах укладеного між сторонами договору поставки № 0206/1 від 02 червня 2008 р.. Відповідний факт 2-им відповідачем не заперечується.

Проте ВАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" свою заборгованість погасив лише частково, сплативши: ТОВ "АПК "Надія" - 108 792,00 гривень, а після укладання договору відступлення права вимоги на поточний рахунок ТОВ "АПК "Веста" - 470 000,00 грн. (з зазначенням підстави оплати –за пшеницю згідно з договором № 2(0206/1) від 26.08.2008р.), тому загальна сума погашення заборгованості складає 578 792,00 грн., а непогашеною залишається заборгованість у розмірі 502 231,00 грн.

14 квітня 2009 року між позивачем та 2-им відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, підписаний повноважною особою ВАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" та скріплений печаткою Товариства, що підтверджує факт наявність заборгованості у 2-го відповідача перед позивачем у розмірі 502 231,00 грн., який не заперечувався і представником 2-го відповідача у судовому засіданні.

30 вересня 2008 року між ТОВ "АПК "Веста" та ТОВ "Капітал Агро ТПК" був укладений договір поруки б/н, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов’язань за договором поставки № 0206/1 від 02.06.2008 року.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи існуючу кредиторську заборгованість ВАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" та укладений договір поруки від 30 вересня 2008 року, ТОВ "АПК "Веста" звернулося з позовом до 1-го та 2-го відповідачів про стягнення солідарно заборгованості в сумі 661120,26 грн.

08 квітня 2009р. ТОВ "АПК "Веста", до прийняття оскаржуваного рішення, була подана відмова від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 661120,26 грн. та судом було прийнято відмову від позову в частині заявлених позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим, на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконанню її обов’язку.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов’язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із врахуванням приписів вищеназваних статей та досліджених матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що 2-й відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати товару за договором поставки № 0206/1 від 02.06.2008 року, тому задоволення позовних вимог у сумі 502 231,00 грн. (сума основного боргу), який визнається і самим 2-им відповідачем, є законним та обґрунтованим.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України передбачено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

На підставі вищевказаних норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договором поставки № 0206/1 від 02.06.2008 р., тому правомірно задовольнив вимогу позивача щодо процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 42187,91 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, п. 5.3 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі в розмірі 36% річних від вартості не оплаченого товару. Дані положення договору узгоджуються з приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та ст. 343 Господарського кодексу України.

Враховуючи зазначене, за прострочення внесення платежів за договором поставки позивач нарахував 2-му відповідачу пеню, яка за термін, встановлений Договором склала 84 375,82 грн., і була задоволена господарським судом Харківської області на законних підставах у повному обсязі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З урахуванням вимог вищеназваної статті, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, що становить 10 227,37 грн. та інфляційних - в сумі 22098,16 грн., що нараховані позивачем за весь період прострочення є правомірними та на законних підставах задоволені місцевим господарським судом. Обґрунтованість розрахунків перевірена колегією суддів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Твердження 2-го відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджені документально та спростовуються наявними у справі доказами.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу 2-го відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року у справі № 60/60-09 залишити без змін.

Головуючий суддя Погребняк В. Я.

Судді Істоміна О. А.

Такмаков Ю.В.