Вирок № 38802202, 21.05.2014, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.05.2014

Справа № 334/4158/14-к

Провадження № 1-кп/334/355/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Лисенко Л.І.,

при секретарі - Піка А.А.

за участю прокурора - Присяжнюк К.В.,

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження за №120140850001008 від 08.03.14р. про обвинувачення ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Балабине, Запорізького району, Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

встановив:

07.03.2014 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись приміщенні квартири АДРЕСА_1, безпричинно, раптово, наніс потерпілому ОСОБА_3 1 удар ножем, який знаходився в правій руці, в область живота, чим спричинив потерпілому, згідно висновку лікаря - судового медичного експерта № 1290 від 01.04.2014 року проникаюче поранення черевної порожнини, з наскрізним пораненням клубової кишки, кореня бризжейкі, поперечно - ободової кишки, дотичним пораненням спадного відділу дванадцятипалої кишки, з пораненням правої срамной вени, утворенням локальної заочеревної гематоми, зі скупченням крові в черевній порожнини, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю,пояснивши, що 7.03.2014 року вони разом з потерпілим ОСОБА_3 розпивали спиртні напої в квартирі їхньої спільної знайомої. Він зібрався уходити додому, знаходячись в коридорі наніс удар ножем потерпілому, чому це зробив не може пояснити.

З матеріалами справи обвинувачений, інші учасники судового розгляду, ознайомлені у повному обсязі, обвинувачений визнає усі докази, що є у справі, учасники судового розгляду не оспорюють кваліфікації дій обвинуваченого органом досудового розслідування, обвинувачений у скоєному щиро розкаюється.

Отримавши показання обвинуваченого, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з'ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується як його визнавальними показаннями, даними як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, а також тими доказами, що були зібрані органом досудового розслідування і які обвинувачений визнав в судовому засіданні відповідно до положень ст. 349 КПК України.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, суд зобов'язаний призначити покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд враховує що скоєне правопорушення відноситься до тяжких, також враховує, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире розкаяння у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання вини і її усвідомлення. Також враховує думку потерпілого, щодо не суворого покарання, часткове відшкодування шкоди.

Враховуючи викладені обставини справи і дані, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що необхідно призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Доля речових доказів вирішується на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на два роки, якщо він на протязі іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язки.

В порядку ст.76 КК України, зобов'язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід змінити на особисте зобов'язання, звільнити з під варти негайно.

Речовий доказ - ножики знищити, одяг - залишити потерпілому.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Лисенко Л. І.