Ухвала суду № 38801944, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р.Справа № 818/6197/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 818/6197/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області

до ОСОБА_1

про стягнення надміру виплачених коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення надміру виплаченої пенсії в розмірі 39880,04 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі (42600, м. Тростянець, вул. Миру, 2, розрахунковий рахунок № 25600311339 ТВБВ № 10018/59 в філії Сумського обласного ВАТ "Ощадний банк України", МФО 337568, код 21129459) виплачену пенсію в розмірі 39880 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 04 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є правомірними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 13.05.1998 р. на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с. 5) та наданих нею документів (в т.ч. посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії серії НОМЕР_1) їй була призначена пенсія за віком зі скороченням пенсійного віку на 10 років, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС по Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

За період з 13.05.1998 р. по 05.07.2007 р. громадянці ОСОБА_1 було виплачено пенсію в сумі 34595,46 грн. За період 13.05.1998 р. по 31.03.2012 р. нарахована та виплачена додаткова пенсія в розмірі 15 % від прожиткового мінімуму в сумі 5284,58 грн. (а.с. 6-9).

Як вбачається з постанови Тростянецького районного суду від 26.03.2012 р. (а.с. 10-11), провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України було закрито та звільнено його від відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

При цьому, при розгляді кримінальної справи № 1818/875/2012 Тростянецьким районним судом було встановлено таке.

Унаслідок злочинних дій, які виразилися у підробленні посвідчення, ОСОБА_2 в салоні свого службового автомобіля знайшов посвідчення № 197 від 11.06.1986 р. на ім'я голови колгоспу ОСОБА_1 про відрядження до с. Кливини, Поліського району, Київської області, та маючи прямий умисел на підроблення посвідчення, яке видається та посвідчується підприємством, установою, організацією, і яке надає права, з метою подальшого використання, вніс зміни в посвідчення про відрядження № 197 від 11.06.1986 р. на ім'я ОСОБА_1, рік даних подій з 1996 року на 1986 рік, виправивши за допомогою кулькової ручки цифру " 9" на цифру " 8", що надало можливість ОСОБА_1 отримати посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії серії НОМЕР_1 від 22.04.1998 р., яке в подальшому було змінено на посвідчення 2 категорії серії НОМЕР_2.

Під час розгляду кримінальної справи допитаний в якості підсудного ОСОБА_2 вину свою визнав повністю та пояснив, що дійсно зробив виправлення в посвідченнях про відрядження на своє ім'я та на ім'я ОСОБА_1

Отже, в ході судового слідства вину підсудного доведено повністю, але відповідно до ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу по обвинуваченню за ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України - закрито (а.с.10-11).

В свою чергу, Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі, керуючись п. 1 ч. 1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначено, що виплата пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні дані, припинило виплату додаткової пенсії, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 15 % від прожиткового мінімуму ОСОБА_1

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та зауважує на таке.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 06.06.1996р. "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до Постанови КМУ від 20.01.1997р. №51 було затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Даний Порядок регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до даного Порядку, Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншими актами законодавства.

Необхідно зауважити на те, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є особи, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Пунктом 10 даного Порядку визначено, що "посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження, …".

Матеріалами справи підтверджується той факт, що ОСОБА_2 було внесено зміни в посвідчення про відрядження № 197 від 11.06.1986 р. на ім'я ОСОБА_1, а саме - виправлено рік перебування в с. Кливини, Поліського району, Київської області з " 1996" на "1986".

Після цього, ОСОБА_1 використала зазначене посвідчення та здала його до контори колгоспу для подальшого отримання відповідної довідки, яка згідно з Додатком №1 Постанови КМУ від 20.01.1997р. № 51 є підставою для видачі посвідчень особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями, і дає право на пільги, передбачені статтею 24 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, відповідні документи були в подальшому надані ОСОБА_1 до відповідних державних органів для розгляду питання надання їй статусу ліквідатора Чорнобильської катастрофи.

Так, в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 (а.с. 5), яка підписана особисто нею та надавалась до відповідної Комісії по призначенню пенсії, відповідно до якої вона просила призначити їй соціальну пенсію, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС по Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-ХІІ.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1, їй було надано статус ліквідатора Чорнобильської катастрофи, після чого вона отримала посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії серії НОМЕР_2.

Відповідно до п.12 вищезазначеного Порядку, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства, включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

В матеріалах справи міститься копія витягу з протоколу № 49 від 15.05.2012 р. засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 47), відповідно до якого Комісія вирішила: на підставі представлених документів визнати безпідставною видачу посвідчення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 ОСОБА_1 - не підтверджено факт виконання робіт в зоні відчуження.

В свою чергу, Пенсійним фондом було припинено виплату додаткової пенсії ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з урахуванням вимог ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні дані.

Згідно з ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Цією ж нормою передбачено, що відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 39 880 грн. 04 коп., що становить суму надміру отриманої пенсії відповідачем, є правомірними, обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

В свою чергу, 23.04.2014 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява від Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про відмову від позову у зв'язку з повною сплатою відповідачем надміру виплачених коштів у розмірі 39880,04 грн., а отже відсутністю предмету спору.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції клопотання позивача про відмову від позову підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу (ч. 2 ст. 194 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для відмови в задоволенні заяви про відмову від позову немає, оскільки це не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Статтею 203 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі (ч. 2 ст. 203 КАС України).

Згідно з п.2 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Підстав для не прийняття відмови від позову судом не встановлено.

Керуючись ст. 112, 157, 160, 167, 194, 196, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Прийняти заяву Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про відмову від позову.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 р. по справі № 818/6197/13-а визнати нечинною.

Провадження по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.