Постанова № 38801829, 06.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року 810/2195/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"

до Миронівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" (далі - позивач) з позовом до Миронівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Предметом спору в даній справі є правомірність податкового повідомлення рішення відповідача від 29.11.2013 №0003862201 про застосування пені за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) та № 0003852201 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн. (далі - оскаржувані рішення).

Позивач просить суд визнати протипраними та скасувати оскаржувані рішення. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що оскаржувані рішення були винесені за висновками акта перевірки, які позивач вважає неналежними і такими які суперечать нормам чинного податкового законодавства України, а також такими, - які супроваджувались порушенням процедури самої податкової перевірки.

Відповідач заперечив проти позову в повному обсязі, подав до суду письмові заперечення, з яких слідує, що відповідач вважає висновки акта перевірки, і зокрема щодо порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, - належними та такими, що підтверджуються господарськими документами позивача, дослідженими при перевірці, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

В листопаді 2013 відповідечем по справі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2012 по 20.11.2013. З наслідками цієї перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 25.11.2013 №189/22-011/32967502 (далі - Акт перевірки).

З Акта перевірки слідує, що відповідідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- строків розрахунків в іноземній валюті, визначених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні позивачем розрахунків за експортним контрактом від 10.06.2013 №05/ГР, укладеного грузинською компанією ООО «G-M 2013» та за контрактом від 22.03.2011 №07/Н, укладеного з російською компанією ООО «Торговый дом Си Эн Ай бейкерс»;

- порядку декларування суми простроченої дебіторської заборгованості на звітну дату - 01.04.2013 та 01.07.2013 в сумі 786,30 російських рублів по експортному контракту від 22.03.2011 №07/Н, передбаченого нормою п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.2013 №15-93 «Про систему валютного декларування і валютного контролю».

Щодо обставин за яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті, суд встановив наступне.

Позивач уклав з компанією ООО «G-M 2013» (Грузія) зовнішньоекономічний експортний контракт від 10.06.2013 №05/ГР (далі - Контракт-1), що є за своїм змістом договором купівлі-продажу. Об'єктом цього контракту є кондитерські вироби в асортименті та відповідно до специфікацій щодо кожної партії товару.

З пояснень відповідача слідує, що на виконання умов Контракту-1 позивач експортував за межі України на користь нерезидента - компанії ООО «G-M 2013» товар (кондитерські вироби) на загальну суму 54 225, 57 доларів США або 433 424,98 грн. згідно ввізних митних декларацій від 27.06.2013 №201350 на суму 27 204,30 доларів США та №201324 на суму 27 021,27 доларів США.

В періоді з 01.10.2012 по 20.11.2013 від компанії ООО «G-M 2013» надійшла валютна виручка у сумі 27 189,30 доларів США на розподільчий валютний рахунок №26038010003120 з подальшим зарахуванням 10.09.2013 на поточний валютний рахунок №26005010003120 в ПАТ "УніКредитБанк".

Також 15 доларів США склала комісійна винагорода утримана банком-нерезидентом коштів, які надійшли позивачу.

На вимогу Постанови правління Національного банку України (далі - НБУ) від 14.05.2013 №164 щодо обов?язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами - 50% валютних надходжень було своєчасно перераховано на такий продаж.

Враховуючи вартість товару за умовами Контракту-1 та перераховану покупцем суму, у позивача виникла дебіторська заборгованість в сумі 27 021, 27 доларів США, що було позивачем відображено у бухгалтерській звітності по рахунку 36.2 - "Розрахунки з іноземними покупцями".

З письмових пояснень відповідача слідує, що уповноважений банк, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України та НБУ від 12.12.1998 №1968 "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями", а саме банк ПАТ "УніКредітБанк", - інформував відповідача листом-повідомленням від 7.10.2013 №5948/ІІІ про факт ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки по Контракту-1 за експортною операцією, здійсненою 27.06.2013.

З пояснень відповідача слідує, що позивачем вже 25.10.2013, тобто на 90 день після подачі експортних митних декларацій 27.06.2013 було подано до господарського суду позовну заяву про стягнення з компанії ООО «G-M 2013» заборгованості по Контракту-1 в розмірі 27 021, 27 доларів США. За даним позовом було відкрито провадження у справі 31.10.2013. Цю обставину позивач не спростовує, чим підтверджеує наявність заборгованості грузинської компанії перед позивачем за Конрактом-1.

31.10.2013 Господарським судом м. Києва було винесено ухвалу про порушення провадження у справі №910/20886/13 за вищезазначеним позовом. Дана обставина також не спростовувалась позивачем.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", - у разі прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до пояснень відповідача, враховуючи вищезазначену норму, нарахування пені за порушення строків розрахунків за Контрактом-1 було зупинено 31.10.2013 - тобто з моменту порушення провадження у господарській справі за позовом ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" до ООО «G-M 2013».

Станом на кінець перевірки відповідачем позивача, 20.11.2013 року, згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, по Контракту-1, рахується дебіторська заборгованість у сумі 27021,27 доларів США.

Позивач подав до відповідачу Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на звітну дату - 01.10.2013 року, реєстраційний номер 9068147059 від 25.10.2013 року, в якій задекларував, в розділі III "Майно та товари за кордоном", суму простроченої дебіторської заборгованості - 27021,27 доларів США.

Також з пояснень відповідача слідує, що позивач уклав зовнішньоекономічний експортний контракт від 22.03.2011 № 07/Н з нерезидентом ООО "Торговый дом Си Эн Ай бейкерс"(Росія) (далі - Контракт-2), що є за своїм змістом договором купівлі-продажу. Об'єктом цього контракту є кондитерські вироби в асортименті та відповідно до специфікацій щодо кожної партії товару. Загальна вартість контракту складає 200000000,00 рос. рублів. Валютний рахунок резидента через який здійснюються розрахунки по договору: № 26005010003120 в ВАТ "УніКредит Банк" (04210, пр. Героїв Сталінграда, 24, МФО 300744).

В періоді з 01.10.2012 по 20.11.2013 позивач відповідно до умов Контракту-2 експортував за межі України на користь ООО "Торговый дом Си Эн Ай бейкерс", кондитерські вироби на загальну суму 608617,81 російських рублів згідно з вивізною вантажно-митною декларацією від 31.01.2013 року № 197577.

В періоді з 01.10.2012 по 20.11.2013 від ООО "Торговый дом Си Эн Ай бейкерс" до позивача надійшла валютна виручка у сумі 1225119,77 російських рублів на розподільчий валютний рахунок №26038010003120 з подальшим зарахуванням на поточний валютний рахунок № 26005010003120 в ПАТ "УніКредитБанк", МФО 300744, згідно банківських виписок: 26.11.2012 у сумі - 100 000,00 рос. рублів; 14.01.2013 у сумі - 380 000,00 рос. рублів; 15.01.2013 у сумі - 136 501,96 рос. рублів; 11.04.2013 у сумі - 786,30 рос. рублів; 11.04.2013 у сумі 607831,51 рос. рублів.

Враховуючи вартість товару за умовами Контракту-2 та перераховану покупцем суму, у позивача виникла дебіторська заборгованість в сумі 617 288,26 рос. рублів, що було позивачем відображено у бухгалтерській звітності по рахунку 36.2 - "Розрахунки з іноземними покупцями" за відвантажені на експорт кондитерські вироби згідно вивізних вантажно-митних декларацій: від 16.08.2012 року №196470 на суму 100 000,00 російських рублів та від 28.09.2012 року №197264 на суму 517288,26 російських рублів.

З матеріалів справи слідує, що валютна виручка по експортній операції від 28.09.2012 за митною декларацією №197264, надійшла на поточний рахунок підприємства в повному обсязі, але з порушення вимог ст. 1 Закону України від 23.09.1994 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Так, сума заборгованості на яку нараховується пеня становить - 786,30 рос. рублів, а 180-денний строк зарахування валютної виручки у сумі 786,30 російських рублів на рахунок підприємства закінчився - 27.03.2013 року.

Валютна виручка по експортній операції від 31.01.2013 за митною декларацією №197577, надійшла на поточний рахунок підприємства не в повному обсязі, в результаті чого порушено вимоги статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" п.3 Постанови правління НБУ від 16.11.2012 №475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті". Так, сума заборгованості на яку нараховується пеня становить - 786,30 рос. рублів. 90-денний строк зарахування валютної виручки у сумі 786,30 рос. рублів на рахунок підприємства закінчився - 01.05.2013.

Позивач подав до Кагарлицького відділення Миронівської ОДПІ декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на звітну дату - 01.10.2013 року, реєстраційний номер 9068147059 від 25.10.2013 року, в якій задекларував в розділі III "Майно та товари за кордоном" суму простроченої дебіторської заборгованості 786,30 рос. рублів по Контракту-1 за здійсненою експортною операцією 31.01.2013 вивізна МД №197577.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України та НБУ від 12.12.1998 №1968 "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями" та Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 №136, уповноважений банк ПАТ "УніКредитБанк" інформував Миронівську МДПІ, листом-повідомленням від 08.04.2013 №1983/111 про факт ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки по Контракту-2 за експортною операцією, здійсненою 28.09.2012 року та згідно листом-повідомленням від 06.06.2013 №3179/111 - про факт ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки по Контракту-2 за експортною операцією, здійсненою 31.01.2013 року.

З пояснень відповідача слідує, що позивач під час проведення перевірки не надавав відповідачу документи, що свідчать про звернення до судових органів з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за Контрактом-2, чи документи, що свідчать про отримання висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо перевищення законодавчо встановленого терміну розрахунків по Контракту-2.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР, - порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1, 2 цього Закону або встановлених НБУ відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки(вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Щодо порядку декларування суми простроченої дебіторської заборгованості на звітну дату - 01.04.2013 та 01.07.2013 в сумі 786,30 російських рублів по Контракту-2, передбаченого нормою п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.2013 №15-93 «Про систему валютного декларування і валютного контролю» суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", - валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов?язковому декларуванню.

Ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" встановлено обов'язковість щоквартального декларування суб'єктами підприємницької діяльності України незалежно від форм власності наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Декларування здійснюється за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 № 207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами".

На думку відповідача позивач в порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не задекларував валютні цінності, що незаконно перебували за межами України, при поданні до ДПІ Декларації про валютні цінності на звітні дати:

- 01.04.2013 щодо 786,30 рос. рублів по Контракту-2 за експортною операцією від 28.09.2012 за митною декларацією №197264. Така сума заборгованості, як і наступна, підлягала, на думку відповідача, декларуванню при заповненні рядка 5 розділу III Декларації "Майно та товари за кордоном".

- 01.07.2013 щодо 786.30 рос. рублів по експортному Контракту-2 від 22.03.2011 № 07/Н, укладений з нерезидентом ООО "Торговый дом Си Эн Ай бейкерс" (Росія), за експортною операцією від 31.01.2013 за вивізною митною декларацією №197577.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочиства передбачено принцип диспозитивності адміністративного судочинства України. Застосовуючи зазначений принцип та враховуючи предмет позову, суд не приймає до уваги обгрунтування позивача щодо неналежності дій відповідача при проведенні податкової перевірки, оскільки такі дії не входять до предмету позову, і їх дослідження означало б вихід судом за межі позову.

Щодо решти обгрунтувань сторін щодо заявленого позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), - виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При цьому статтею 1 зазначеного Закону також передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На момент отримання позивачем виручки в іноземній валюті, а саме в періоді з 20.05.2013 по 19.11.2013 була чинною Постанова Правління НБУ від 14.05.2013 №163, відповідно до ч.1 якої, - установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки(вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Доводи позивача щодо безпідставності податкового повідомлення рішення відповідача від 29.11.2013 №0003862201 про застосування пені за порушення термінів у сфері ЗЕД мають формальний характер заперечення та за своїм змістом не містять спросутвань висновків Акта перевірки, що стали підставою для винесення відповідачем зазначеного рішення. Натомність доводи відповідача про порушення строків розрахунків за операціями з експорту підставерджуються навними матеріалами справи.

Зважаючи на зазначене та застосовуючи принцип змагальності при оцінці доказів, передбачений статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині вимоги скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 29.11.2013 №0003862201 про застосування пені за порушення термінів у сфері ЗЕД.

Щодо обставин застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. за недекларування валютних цінностей, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207.

Інформація про проведені поточні операції у сфері ЗЕД, по яких не порушено законодавчо встановлені строки розрахунків, так і інформація про валютні цінності, доходи та товари, повернуті з порушенням законодавчо встановлених термінів відображаються у розділі V Декларації, який має інформаційний характер.

Відповідно до п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою правління НБУ від 08.02.2000 № 49, - невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідачем з врахуванням цієї норми було застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 340 грн.

Однак відповідачем не враховано, що порушення порядку декларування - є за своїм змістом іншим правопорушенням, ніж дії вчинені позивачем, а саме - поданням недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Відповідачем не вказано і не доведено, що дії позивача свідчать про приховування валютних цінностей за межами митного кордону України.

Зважаючи на зазначене та застосовуючи принцип змагальності при оцінці доказів, передбачений статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині вимоги скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 29.11.2013 № 0003852201 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн.

Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено 10% належного до сплати судового збору, а також те, що судом задовольняються лише 1,5% всіх майнових вимог, - то при повній оплаті судового збору позивачу належало б повернути 27,4 грн. Однак, враховувуючи вимоги статті 4 Закону України "Про судовий збір" та статті 94 Кодексу адміністративного судочинства", якими передбачено обов?язковість сплати повного розміру судового збору, і, враховуючи частку такого збору, яка була сплачена при подачі позовної заяви та яка б мала бути повернута позивачеві у зв?язку з задоволенням позовної вимоги, - суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1617,47

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "У" від 29.11.2013 № 0003852201 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

4. Стягнути з позивача судовий збір у розмірі 1617,47 (одна тисяча шістсот сімнадцять) гривень 47 копійок.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.