Ухвала суду № 38801388, 14.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р.Справа № 818/8923/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представників позивача Клещенко О.М., Шамоніна Є.О.

представника відповідача Сіренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2014р. по справі № 818/8923/13-а

за позовом Комунального підприємства "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

27 січня 2014 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов комунального підприємства "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001102202 від 21.10.2013 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини у розмірі 2 828 001,14 грн.

У апеляційній скарзі Сумська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку заявника, порушення позивачем податкового законодавства при нарахуванні екологічного податку за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року підтверджено за даними проведених перевірок. КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради експлуатується полігон ТПВ, який являє собою потенційне стаціонарне неорганізоване джерело викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, документація щодо обсягів таких викидів та дозвіл на викиди на підприємстві відсутні. Фактично, об'єкти видалення відходів виробництва, які знаходяться на балансі КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради, не забезпечують повного виключення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що свідчить про наявність підстав для застосування коригуючого коефіцієнту у розмірі 3 для розрахунку суми екологічного податку у відповідності до п.246.4 ст. 246 Податкового кодексу України.

У запереченнях на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року залишити без змін, зважаючи на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Зазначає, що полігон ТПВ на території В.Бобринської сільської ради Краснопільського району, що перебуває у експлуатації позивача, відповідає вимогам чинного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, забезпечує повне виключення забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП "Сумижилкомсервіс" СМР щодо правильності нарахування екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах Великобобрицької сільської ради Краснопільського району за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт №60/22/34328815/56 від 02.10.2013 (а.с.8-29).

Перевіркою встановлено порушення КП "Сумижилкомсервіс" СМР п.246.4, п.246.5 статті 246 Податкового кодексу України, що призвело до заниження екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах Великобобрицької сільської ради Краснопільського району за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 на суму 2329886,87 грн., у т.ч.: за 1 квартал 2011 року на 153847,90 грн., 2 квартал 2011 року на суму 183589,90 грн., 3 квартал 2011 року на суму 225203,10 грн., 4 квартал 2011 року на суму 192598,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 177699,45 грн., 2 квартал 2012 року на суму 221948,30 грн., 3 квартал 2012 року на суму 254315,54 грн., 4 квартал 2012 року на суму 230828,88 грн., 1 квартал 2013 року на суму 300099,92 грн., 2 квартал 2013 року на суму 389755,88 грн.

На підставі вказаного акта перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001102202 від 21.10.2013 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини у розмірі 2 828 001,14 грн., у тому числі: за основним платежем 2 329 886,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 498 114,27 грн. (а.с.30).

Задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про необхідність застосування коригуючого коефіцієнту "3" у відповідності до вимог п.246.4 ст.246 Податкового кодексу України, а також безпідставного застосування до підприємства позивача норми п.246.5 ст.246 Податкового кодексу України в частині застосування коефіцієнту до ставки екологічного податку "3" відповідно до місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року, а також за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, для забезпечення екологічної безпеки, а також безпеки життя та здоров'я громадян

Згідно з п.п.240.1.3 п. 240.1 ст.240 ПК України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Як вбачається з норми п.п. 242.1.3 п.242.1 ст. 242 ПК України, об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Тобто, визначальним критерієм для сплати екологічного податку у даній справі є розміщення відходів.

Згідно статті 1 Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 року N 187/98-ВР, відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

В свою чергу, відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 33 цього Закону, зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах встановлені ст. 246 Податкового кодексу України.

Відповідно до норм п.246.4 ст. 246 Податкового кодексу України, за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 -246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 28 Закону України "Про відходи", з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Порядок ведення реєстру місць видалення відходів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1216, пунктом 5 якої визначено, що на кожне МВВ (місця видалення відходів) складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 січня 1999 р. N 12 затверджено Інструкцію про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, якою врегульовано вимоги до змісту і складання паспорта місця видалення відходів. Зокрема визначено порядок заповнення розділу VII "Відомості про забруднення навколишнього природного середовища в районі МВВ", а саме: вказується показник, що вимірювався (наприклад, вміст сухого залишку, вміст хлоридів, вміст фенолу тощо), гранично допустиме значення цього показника для підземних (ґрунтових) вод у відповідних одиницях із зазначенням (скорочено) нормативного документа, що його визначає, виміряне (фактичне) значення показника в тих же одиницях, що й у колонці 2, якщо виміряне значення перевищує нормативне, вказується ступінь перевищення, тобто кратне від ділення виміряного значення показника на його нормативне значення.

З наведеного вбачається, що відомості про викиди в атмосферне повітря та водні об'єкти та ступінь забруднення навколишнього природного середовища визначається відповідно до паспорту місця видалення відходів, на підставі якого ведеться Реєстр місць видалення відходів.

Судом першої інстанції встановлено, що КП "Сумижилкомсервіс" СМР для захоронення відходів використовує полігон, який має Паспорт видалення відходів "Полігон для складування твердих побутових відходів на території В. Бобрицької сільської ради Краснопільського району" № 123 від 19.02.2009 (а.с.105-115).

Відповідно до відомостей Розділу ІІІ "Природно-геологічна характеристика МВВ", якісна оцінка захищеності підземних (напірних) вод встановлена як "захищені" (а.с.107), у Розділі VІІ вміщені відомості про забруднення підземних (ґрунтових) вод та атмосферного повітря по показникам обсягу забруднюючих речовин відповідно до норм ГОСТу та ГДК за 2011-2013 роки. Граничні норми викидів не перевищено.

Сумською обласною санітарно-епідеміологічною станцією проведено екологічну експертизу та 12.08.2008 року надано висновок державної санітарно епідеміологічної експертизи за № 02-1/38 яким паспорт МВВ "Полігон для складування твердих побутових відходів на території В.Бобрицької ради Краснопільського району" КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради погоджено з огляду на його відповідність вимогам діючого санітарного законодавства України (а.с.80).

Відповідно до висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 30.06.2011 року №05.03.02-04/69351 (а.с.135-136), від 12.07.2012р. №05.03.02-04/69598 (а.с.132-133), від 06.06.2013 року №05.03.02-04-48583 (а.с.129-130), полігон твердих побутових відходів КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради на землях Великобобрицької сільської ради відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України.

Згідно інформації Державної установи "Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", № 02-3/162 від 21.01.2014 (а.с. 146), в 2012 - 2013 роках, в санітарно-захисній зоні проведено відбір та дослідження проб атмосферного повітря на предмет забруднення навколишнього природного середовища від розміщення ТПВ на полігоні по складуванню твердих побутових відходів Великобобрицької селищної ради Краснопільського району. Зразки проб атмосферного повітря відповідають вимогам ДСП - 201-97 "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними і біологічними речовинами".

Згідно інформації Державної екологічної інспекції у Сумській області, викладеній в листі від 16.01.2014 року № 119/07-20 (а.с. 147), якість підземної води із спостережувальних свердловин полігону ТПВ, відповідає вимогам нормативних документів, перевищень гранично-допустимих концентрацій вмісту забруднюючих речовин не виявлено.

З наведеного вбачається, що полігон ТПВ на території В. Бобрицької ради Краснопільського району, що експлуатується КП "Сумижилкомсервіс" СМР, забезпечує розміщення відходів за відсутності фактів перевищення гранично-допустимих норм викидів в атмосферне повітря та водні об'єкти.

У відповідності до статті 1 Водного кодексу України, гранично допустима концентрація речовини у воді - встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування.

Згідно Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Про затвердження Методичних рекомендацій з організації і проведення демеркуризації" від 08.07.2009 N 463, гранично допустима концентрація - максимально допустима концентрація речовини у ґрунті, воді, повітрі, продуктах харчування, харчовій сировині та кормах, яка безпосередньо чи опосередковано негативно не впливає на здоров'я людей і (або) на навколишнє природне середовище.

З урахуванням специфіки експлуатації місць видалення відходів, які здебільшого характеризується наявністю викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, враховуючи встановлені нормативи граничних обсягів викидів у атмосферне повітря та водні об'єкти, та зважаючи на те, що КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради при розміщенні відходів на полігоні ТПВ на території В.Бобрицької сільської ради Краснопільського району зазначені нормативи не перевищено, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що збільшення ставки екологічного податку у 3 рази відповідно до п.246.4 ст. 246 ПК України є безпідставним.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі про те, що полігон ТПВ, який знаходиться на балансі КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради, не забезпечує повного виключення попадання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, висновків суду не спростовують, оскільки позивач, експлуатуючи вказане місце захоронення побутових відходів, використовує засоби захисту навколишнього природного середовища від забруднення, дотримується нормативів гранично-допустимих викидів у атмосферне повітря та водні об'єкти, а отже забезпечує повне виключення їх забруднення.

Оцінюючи висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до обчисленого екологічного податку підприємства позивача коефіцієнту "3" на підставі п. 246.5. ст. 246 ПК України колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 246.5. ст. 246 ПК України передбачено, що коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі:

- в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж - 3.

- на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту - 1.

При цьому, у відповідності до Листа відділу Держземагентства у Тростянецькому районі Сумської області від 13.03.2013 за № 135 (а.с. 44), межі с. Братське в натурі (на місцевості) не встановлені.

Згідно інформації, викладеній в листі Тростянецької районної державної адміністрації від 29.01.2013 за № 358/02-09 (а.с. 41), встановлено, що межі населеного пункту села Братське Гребениківської сільської ради Тростянецького району не визначені в зв'язку з відсутністю містобудівної документації.

Крім того, КП "Сумижилкомсервіс" СМР звернулось з Листом від 11.10.2013 до Сумської філії ДРПІ "Дніпроводгосп" (розробника проекту "Полігон для складування твердих побутових відходів на території Великобобрицької ради Краснопільського району") з метою внесення змін до нього стосовно визначення відстані до меж населених пунктів. На вищевказаний Лист отримано відповідь від 23.10.2013 за № 198, в якому СФ "Дніпроводгосп" повідомляє, що відстань від полігону ТПВ до с. Братське (2,3 км не є точною). Відстань прийнята на підставі існуючої державної топографічної зйомки М 1:25000 від 1955 року. Відстань до меж населеного пункту с. Братське можливо визначити тільки після розробки містобудівної документації і прийняття відповідного рішення Сумської обласної ради.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не надано комплексної оцінки даним паспорта місця видалення відходів (МВВ) №123 від 19.02.2009 року. Посилання представника відповідача в суді апеляційної інстанції на висновки судово-економічної експертизи №323 від 11.04.2014 року Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса (а.с.243а-246) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана експертиза проведена не в межах даної справи, не була предметом дослідження в суді першої інстанції. Крім того, висновки судово-економічної експертизи від 11.04.2014 року та висновок спеціаліста від 05.05.2014 року №2128 відрізняються один від одного.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не мав достатніх підстав для застосування коефіцієнту "3" до діючої ставки екологічного податку для позивача, у зв'язку з тим, що межі населеного пункту с. Братське не встановлені.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2014р. по справі № 818/8923/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 19.05.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.