Рішення № 3880015, 15.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/292

15.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне науково-виробниче об’єднання «Біокон»

до Приватного підприємства «Дана, Я»

про стягнення 6 754,17 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Герман Г.В. –представник за довіреністю від 26.05.2009р.

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Дана, Я»заборгованості за Договором поставки № 28 від 01.01.2008р. в розмірі 6 754,17 грн., в тому числі 6 232,60 грн. –сума основного боргу, 302,96 грн. –пеня, 37,87 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами, 180,74 грн. –інфляційні витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/292, розгляд справи призначено на 01.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2009р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 180,74 грн. –збитки від інфляції, 37,87 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву № 74 від 01.06.2009р., в якому проти задоволення позовних вимог позивача заперечив.

В судовому засіданні в порядку ст.. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.06.2009р.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, позивач в судове засідання, призначене на 15.06.2009р. не з’явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2009р. надав пояснення по суті позовних вимог.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2009р. за згодою представника відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 28 відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов’язується систематично передавати (постачати) у зумовлені строки другій стороні покупцеві продукцію виробництва ТОВ МНВО «Біокон», та інші товари народного вжитку у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (специфікаціями), що є невід’ємними частинами цього договору, а Покупець (відповідач) зобов’язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору (п. 1.1 Договору № 28 від 01.01.2008р.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 6 232,60 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № КІЕ-0003155 від 22.12.2008р. та № КІЕ-0003288 від 24.12.2008р. та довіреності № 509 від 19.12.2008р. (оригінали оглянутий в судовому засіданні).

Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

П. 4.4 Договору № 28 від 01.01.2008р. передбачено, що Покупець зобов’язується оплатити товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 30 днів віддати поставки товару.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав в повному обсязі, але не в строки передбачені умовами Договору № 28 від 01.01.2008р., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 180,74 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач заявляє про стягнення з відповідача по справі процентів за користування чужими коштами в розмірі 36,52 грн. Свою вимогу позивач обґрунтував відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Як зазначено в ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізично особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З точки зору правової природи процентів, проценти розглядаються як борг, а не як відповідальність. Та обставина, що проценти за цією статтею є боргом, виражається, зокрема у відсутності зв’язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також в неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника. Позивач в свою чергу просить стягнути проценти за користування чужими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України як відповідальність за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами в розмірі 37,87 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Дана, Я»(03148, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3; ідентифікаційний код 24362995 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне науково-виробниче об’єднання «Біокон»(83009, м. Донецьк, просп. Партизанський, 43; ідентифікаційний код 13490613) збитки від інфляції в сумі 180 (сто вісімдесят) грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 18 (вісімнадцять) грн. 07 коп. та 8 (вісім) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А