Постанова № 38799547, 12.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2014 р. № 820/1063/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

суддів - Волкової Л.М., Бадюкова Ю.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників відповідачів - Бойко К.В., Хіміча Д.О., Бережної О.В., Котляр Н.С., Колотілової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної виконавчої служби України, Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся доХарківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив суд:

- визнати бездіяльність відповідачів щодо невиконання стосовно позивача рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі «Нечепоренко та інші проти України» (заява № 72631/10 та 249 інших заявників) у встановлений цим судовим рішенням тримісячний строк незаконною;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України відділ примусового виконання рішень виконати стосовно позивача рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі «Нечепоренко та інші проти України» у повному обсязі шляхом перерахування на банківській рахунок позивача еквіваленту 2000 євро та заборгованості за виплатою пенсії за період з 09.05.2011 року по день виплати такої заборгованості;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України відділ примусового виконання рішень до спонукання ним Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова до виплати позивачу пенсії згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі № 2-а-6788/2011 з дня, наступного за днем по який позивачу буде виплачена заборгованість за виплатою пенсії за період з 09.05.2011 року по день виплати такої заборгованості з Державного бюджету України за рішенням Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі «Нечепоренко та інші проти України» заява № 72631/10, розмір якої надати до Державної казначейської служби України для виплати;

- зобов'язати Державну казначейську службу України виконати стосовно позивача рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі «Нечепоренко та інші проти України» заява № 72631/10 шляхом перерахування на банківській рахунок позивача коштів від справедливої сатисфакції у еквіваленті 2000 євро та коштів на виплату заборгованості за виплатою пенсії за період з 09.05.2013 року по день такої виплати, розмір якої буде встановлений та наданий до виплати Державною виконавчою службою України, а також коштів на сплату пені за невиконання вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини у тримісячний термін за період з 24.01.2014 року по день виплати як справедливої сатисфакції, так і всього розміру заборгованості за виплатою пенсії за період з 09.05.2011року по день такої виплати;

- зобов'язати Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини взяти під особистий контроль виконання передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.10.2014 року по справі «Нечепоренко та інші проти України» виконання Державною виконавчою службою України стосовно позивача заходів індивідуального характеру, а саме: виконання у повному обсязі постанови Московського районного суду м.Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі № 2-а-6788/2011 шляхом нарахування заборгованості за виплатою пенсії за період з 09.05.2011 року по день виплати такої заборгованості та спонукання Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова до нарахування та виплаті позивачу пенсії у розмірі згідно постанови Московського районного суду м.Харкова від 11.05.2011 року;

- визнати дії Кабінету Міністрів України по направленню до Пенсійного фонду України протокольного доручення Кабінету Міністрів України № 63 від 05.09.2011 року з вимогою невиконання судових рішень Пенсійним фондом України незаконними;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України відкликати з Пенсійного фонду України протокольне доручення Кабінету Міністрів України № 63 від 05.09.2011 року;

- зобов'язати відповідачів виконати стосовно позивача рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі "Нечепоренко та інші проти України» (заява № 72631/10 та 249 інших заяв) негайно;

- визнати бездіяльність Пенсійного фонду України та Міністерства юстиції України по невиконанню ними щодо позивача рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року у справі «Нечепоренко та інші проти України», заява № 72631/10 (заява позивача № 44587/120), незаконною;

- стягнути з Державного бюджету України 873358,84 гривні (вісімсот сімдесят три тисячі триста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят чотири копійки) у якості відшкодування позивачу недоплаченої суми пенсії за період з 09.05.2011 року по 30.04.2014 року;

- зобов'язати Пенсійний фонд України спонукати Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова до перерахунку та виплаті позивачу пенсії з 01.05.2014 року відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі № 2-а-6788/2011;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 50000 (п'ятдесят тисяч гривень) у якості відшкодування моральної шкоди;

- встановити судовий контроль за виконанням прийнятого судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що постановою Московського районного суду м.Харкова від 11.05.2011 р. у адміністративній справі № 2-а-6788/2011 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова здійснити з 09.05.2011 р. підвищення розміру державної пенсії позивача, виходячи із розміру 8 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12 на 12% та у 3,5 рази, а також підвищити увесь розмір пенсії з 09.05.2011 р. на коефіцієнт 1,011, виходячи при цьому із розміру додаткової пенсії за шкоду здоров'ю згідно ст.50 Закону № 796, а саме із розміру 75% мінімальної пенсії за віком. Однак, з 01.11.2011 року УПФУ протиправно перестало платити позивачу пенсію відповідно до ст.50 та ч.4ст.54 Закону № 796, яку платило з червня 2009 р. згідно рішень судів та припису прокуратури Московського району м.Харкова, що призвело до зниження розміру пенсії позивача майже у 4 рази, посилаючись при цьому на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491 та постанову КМУ від 06.07.2011 року № 745. 28.11.2011 року за наслідками апеляційного розгляду вказана постанова Московського районного суду м.Харкова набула законної сили. Але, не дивлячись на постанову суду від 11.05.2011 р. УПФУ з 01.01.2012 р. і до теперішнього часу виплачує позивачу пенсію згідно постанови КМУ від 23.11.2011р. № 1210, стверджуючи при цьому, що пенсія виплачується у належних розмірах і згідно чинного законодавства, і що заборгованості за виплатою пенсії не має.

Вважаючи, що позивач не добився справедливості у національних судах по захисту своїх прав на отримання пенсії, останній звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на державу Україна. 24.10.2013р. Європейський суд з прав людини прийняв остаточне рішення по справі «Нечепоренко та інші проти України» (заява № 72631/10 та 249 інших заявників), серед яких є і заява позивача за № 44587/12. Своїм рішенням Європейський суд з прав людини зобов'язав державу Україна, зокрема стосовно позивача, виконати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 р. Як зазначено у резолютивній частині рішення Європейський суд, Україна повинна виконати вищевказану постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011р. та виплатити позивачу у якості справедливої сатисфакції еквівалент 2000 євро у тримісячний термін.

24.01.2014р. закінчився тримісячний строк, наданий Європейським судом з прав людини для виконання рішення Європейський суд, але дане рішення так і залишилося невиконаним, а саме: на банківській рахунок позивача не поступили кошти від справедливої сатисфакції у еквіваленті 2000 євро, кошти на погашення заборгованості за виплатою пенсії за період з 09.05.2011 р. по теперішній час та не відновлена виплата пенсії хоча б у розмірі станом до 01.11.2011 р.

21.11.2013 р. старшим державним виконавцем примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 40885335 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 р. № 72631/10, де позивача визнано стягувачем. На виконання вимог державного виконавця позивачем надано до Відділу усі підтверджуючи документи стосовно виконання рішень національного суду, винесеного на користь позивача та передбаченого до виконання згідно рішення Європейського суду з прав людини, а також необхідну для пошуку інформацію. Таким чином позивач стверджує, що Державна виконавча служба мала всі необхідні документи для повного та своєчасного виконання рішення Європейського суду, однак внаслідок допущенної бездіяльності, рішення Європейського суду з прав людини стосовно позивача не виконала. За судженням позивача, державним виконавцем не вжито передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606 зі змінами та доповненнями» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV заходів щодо виконання рішення Суду.

Позивач також стверджує, що всупереч вимогам Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477 в.о.Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Коваль 1.0. у своєму листі на ім'я позивача від 05.12.2013 року № К-175 37 та № 17729 від себе та від Міністерства юстиції України самоусунувся від покладеного на нього обов'язку за здійсненням контролю за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, повністю поклавши обов'язок виконання рішення Європейського суду від 24.10.2013р. та постанови суду від 11.05.2011р. на Державну виконавчу службу України, що і призвело до його невиконання та відповідно порушення прав позивача на отримання справедливої сатисфакції, виплаті пенсії у повному обсязі згідно постанови суду від 11.05.2011 р. та виплаті заборгованості по пенсії за період з 09.05.2011 р. по теперішній час.

Окрім того, у своєму листі на ім'я позивача від 07.11.2013р. начальник УПФУ ОСОБА_8 категорично відмовилася виконувати рішення Суду від 24.10.2013 р. на підставі Законів про Державні бюджети на 2011-2013 роки та постанови КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 та не визнала ніяких боргів по несплаті позивачу пенсії згідно рішення Європейського суду, хоча на запит колишнього урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_9 надала довідку з розміром заборгованості у 77686,85 грн. Позивач зазначає, що УПФУ у вищевказаному листі стверджує про повне виконання постанови суду від 11.05.2011 р., тобто про проведення перерахунку, але не про виплату заборгованості, тим більше що перерахунок був зроблений математично невірно, зі зменшенням розміру пенсії, а потім з 01.10.2011р. на підставі ч.Зст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а також ще з 01.11.2011 р. на підставі Закону № 3491, яким було делеговано КМУ право на встановлення розмірів пенсій, що він і зробив своєю постановою від 06.07.2011 р. № 745.

05.09.2011 р. КМУ своїм протокольним дорученням № 63 фактично зобов'язав Пенсійний фонд України не виконувати судові рішення про підвищення розмірів пенсій та перерахувати раніше призначені згідно судових рішень пенсії без врахування судових рішень, що і було зроблено і робиться до теперішнього часу та буде робиться і далі, поки КМУ не буде відкликане його протокольне доручення № 63, або не буде дана пряма вказівка ПФУ про виконання того чи іншого судового рішення, і тому позивач просить суд визнати дії Кабінету Міністрів України по направленню до Пенсійного фонду України протокольного доручення Кабінету Міністрів України № 63 від 05.09.2011 р. з вимогою невиконання судових рішень Пенсійним фондом України незаконними та зобов'язати Кабінет Міністрів України відкликати з Пенсійного фонду України протокольне доручення Кабінету Міністрів України № 63 від 05.09.2011 року.

Отже, позивач вважає, якщо рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 р., зокрема стосовно нього не виконано у встановлений судом тримісячний термін, то є всі підстави для визнання дій та бездіяльності відповідачів незаконними.

Окрім того, на думку позивача, є цілком обґрунтовані підстави для стягнення з Державного бюджету України 873358,84 грн. (вісімсот сімдесят три тисячі триста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят чотири копійки) у якості відшкодування недоплаченої позивачу суми пенсії за період з 09.05.2011 року по 30.04.2014 року та зобов'язання Пенсійний фонд України спонукати Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова до перерахунку та виплаті позивачу пенсії з 01.05.2014р. відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 р. по адміністративній справі № 2-а-6788/2011.

Оскільки за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини передбачена пеня як на еквівалент 2000 євро, так і на суму невиплаченої пенсії за період з 09.05.2011 р. по час виплати такої заборгованості, позивач має намір отримані від Державної казначейської служби України кошти покласти на депозит до банків та отримувати доходи від цього, що на теперішній час є неможливим внаслідок невиконання відповідачами рішення Європейського суду з прав людини.

Невиконанням щодо позивача вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини, як вказує останній, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні права власності і яку він оцінює у 50000 (п'ятдесят тисяч гривень), що приблизно є еквівалентом 3000 тисяч євро.

Також, позивач просив суд встановити судовий контроль за виконанням прийнятого судового рішення.

У судовому засіданні позивач, посилаючись на викладені вище обставини, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачів - Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, позов не визнав.

У судовому засіданні представник відповідачів, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на позов вказав (т. 1 а.с. 79-81, т. 2 а.с. 11-12), що Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини вчасно і належним чином виконав усі покладені на нього законодавством України обов'язки. Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України діяли в межах законодавчих актів України, прав позивача жодним чином не порушували. У поданому до суду позові відсутні будь -які об'єктивні докази, що відповідачами вчинено незаконні дії або допущена бездіяльність, що при звели до порушення прав позивача. Подальше виконання рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року повинно здійснюватись органами державної та виконавчої служб у межах виконавчого провадження. Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011р. у справі № 1-42/2001 встановлено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю соціально економічними обставинами у той чи інший період розвитку держави. Таким чином, передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними, механізми реалізації цих прав може бути змінений державою через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів. За таких обставин, представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Представник відповідача -Державної казначейської служби України, позов не визнав. У судовому засіданні, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на позов вказав (т. 1 а.с. 99), що згідно п. 3, п. 4 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за рішенням, орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитного рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження». Враховуючи, що до Державної казначейської служби України документів для стягнення коштів на користь ОСОБА_1 не надходило, і тому прав та інтересів позивача казначейською службою порушено не було. За таких підстав, представник відповідача просив відмовити у задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Державної казначейської служби України.

Представник відповідача - Державної виконавчої служби України позов не визнав. У судовому засіданні, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на позов вказав (т. 1 а.с. 232-234), що розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є Міністерство юстиції України. Конвертація коштів, присуджених Європейським судом з прав людини, оформлення платіжних документів (платіжного доручення) проводиться Міністерством юстиції України, як органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, з урахуванням особливостей відповідних нормативно - правових актів та законодавства України, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007р. № 408. Державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, і тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Представник відповідача - Пенсійного фонду України, позов не визнав. У судовому засіданні, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на позов вказав (т. 2 а.с. 18-19), що органом представництва України в Європейському суді з прав людини, який забезпечує виконання рішень у справах проти України, є Міністерство юстиції України. Пенсійний фонд України не одержував повідомлення про зміст, порядок і строки виконання додаткових заходів індивідуального характеру щодо виконання рішення у справі «Нечепоренко та інші проти України» у порядку, встановленому ст. 11 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Окрім того, згідно норм чинного законодавства, пенсійні виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у томі числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов Уряду № 745, № 1210, № 1381 здійснюється у розмірах, визначених цими нормативними актами. Враховуючи наведені обставини, представник УПФУ просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Пенсійного фонду України.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 24.10.2013р. Європейським судом з прав людини прийнято остаточне рішення по справі «Нечепоренко та інші проти України» (заява № 72631/10 та 249 інших заявників), серед яких є і заява позивача - ОСОБА_1 (№ 44587/12).

Згаданим вище рішенням Європейський суд з прав людини зобов'язав державу Україна протягом трьох місяців з дня ухвалення рішення, зокрема виконати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 р., відповідно до якої Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова повинно здійснити з 09.05.2011р. підвищення розміру державної пенсії ОСОБА_1, виходячи із розміру 8 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 12% та у 3,5 рази, а також підвищити увесь розмір пенсії з 09.05.2011р. на коефіцієнт 1,011, виходячи при цьому із розміру додаткової пенсії за шкоду здоров'ю згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме із розміру 75% мінімальної пенсії за віком. Як зазначено у резолютивній частині рішення Європейського суду, Україна повинна виконати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011р. та виплатити позивачу у якості справедливої сатисфакції еквівалент 2000 євро у тримісячний термін.

Службовою запискою в.о. керівника Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 11.11.2013р. № 12.0.1-17/11463 повідомлено Державну виконавчу службу України та Департамент взаємодії з органами влади про ухвалення Європейським судом з прав людини 24.10.2013 року остаточного рішення у справі «Нечепоренко та інші проти України» з проханням вжити невідкладні заходи для виконання даного рішення Європейського суду з прав людини та повідомити Секретаріат про виплату сум відшкодування. Разом зі службовою запискою на адресу Державної виконавчої служби України було надіслано рішення англійською мовою, автентичний переклад рішення українською мовою, копію повідомлення Європейського суду про рішення, перелік ПІБ та адрес заявників, копії рішень національних судів, копії рішень комісій по трудових спорах. (т. 1 а.с. 127-173).

Міністерство юстиції України листом від 11.11.2013р. (т.1 а.с. 174) повідомило ОСОБА_1 про надходження з Європейського суду з прав людини повідомлення про ухвалення 24.10.2013 року остаточного рішення у справі «Нечепоренко та інші проти України» та необхідність подання ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України документів згідно до переліку для виконання рішення Європейського суду з прав людини (т.1 а.с. 174).

21.11.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 40885335 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 р. № 72631/10, де позивача визнано стягувачем. (т.1 а.с. 176).

Супровідним листом від 26.11.2013 року за вих. № 13-0-26-3853-5/16 копії вказаної вище постанови державного виконавця направлені на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (т.1 а.с. 175).

Листом від 04.12.2013 року за вих. № 5-676/16 відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України направив Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України заяву та банківські реквізити стягувача для перерахування коштів, ОСОБА_1 та Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини повідомило про таке направлення (т.1 а.с. 182).

04.02.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. складено вимогу № 676/16, якою відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. ст. 5, 11 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України в строк до 24.01.2014 року провести дії, спрямовані на виконання № 72631/10, видане 24.10.2013 Європейським судом з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» (т. 1 а.с. 214).

Службовою запискою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 13.02.2014р. за вих. № 14-0-26-462-5./16 повідомлено Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про те, що станом на 13.02.2014р. не підтверджено перерахування належних ОСОБА_1 коштів (справедлива сатисфакція) та коштів за рішенням національного суду. Також повідомлено, що подальше виконання рішення суду буде організовано відповідно до вимог чинного законодавства. (т.1 а.с. 215).

Разом з тим судовим розглядом встановлено, що на час розгляду даної адміністративної справи рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» від 24.10.2013 відносно ОСОБА_1 не виконано.

Перевіряючи оскаржувані дії (бездіяльність) відповідачів на відповідність положенням ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, врегульовані Законом України "Про виконання Рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. № 3477-ІУ.

Так, статтею 7 Закону України "Про виконання Рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження. Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Стаття 8 вказаного Закону передбачає, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.10 Закону, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, а саме, відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606 обов'язок щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" покладено на державну виконавчу службу.

Стаття 1 Закону № 606 визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В свою чергу, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ст.11 Закону).

Відповідно до Положення "Про Державну виконавчу службу України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 385/2011, Державна виконавча служба України здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями (п.п.6 п.4 Положення). Саме на органи Державної виконавчої служби законодавчо покладені обов'язки на проведення дій щодо оперативного виконання відповідного рішення Європейського суд з прав людини.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, у тому числі матеріалами виконавчого провадження, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України після відкриття виконавчого провадження 21.11.2013 року не вжито усіх заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Суд також відзначає, що конвертацію коштів, присуджених Європейським судом з прав людини, оформлення платіжних документів (платіжного доручення) проводиться Міністерством юстиції України, як органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, з урахуванням особливостей нормативно - правових актів та законодавства України, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007р. № 408.

Однак, як з'ясовано судом під час розгляду справи, підтверджується матеріалами справи, Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, після отримання копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013р., заяви та банківських реквізитів стягувача (ОСОБА_1М.), а також вимоги № 676/16 державного виконавця про проведення в строк до 24.01.2014 року дій, спрямованих на виконання № 72631/10, виданого 24.10.2013 Європейським судом з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України, не вчинено жодної дії та не вжито жодних встановлених чинним законодавством заходів щодо виконання стосовно ОСОБА_1 рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року у справі «Нечепоренко та інші проти України».

Отже, права позивача на повне відшкодування витрат та отримання справедливої сатисфакції, визначених у судовому рішенні Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року у встановлений законом тримісячний строк є порушеними, а тому потребують судового захисту шляхом визнання незаконною бездіяльності відповідачів: Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України щодо невиконання стосовно ОСОБА_1 рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі "Нечепоренко та інші проти України" (заява № 72631/10 та 249 інших заявників) у встановлений цим судовим рішенням тримісячний строк та зобов'язанням Державну виконавчу службу України та Міністерство юстиції України виконати стосовно ОСОБА_1 рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі "Нечепоренко та інші проти України" у повному обсязі.

Суд також вважає обґрунтованим у відповідності до вимог ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати Державну виконавчу службу України та Міністерство юстиції України у місячний строк з моменту набрання цим рішенням законної сили подати звіт про виконання даного судового рішення.

Перелік постанов суду, які виконуються негайно, визначений ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстав для застосування приписів ст. 256 КАС України, та зобов'язання відповідачів виконати стосовно позивача рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі "Нечепоренко та інші проти України» (заява № 72631/10 та 249 інших заяв) негайно, суд не вбачає.

Доводи позивача про порушення його прав та законних інтересів Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, Державним казначейством України, Кабінетом Міністрів України, Пенсійним фондом України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, і тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до вказаних державних органів.

Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України 873358,84 грн. у якості відшкодування позивачу недоплаченої суми пенсії за період з 09.05.2011 року по 30.04.2014 року, оскільки Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.10.2013р. зобов'язав державу Україна виконати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 р. за позовом ОСОБА_1, щодо підвищення розміру пенсії з виплатою недоотриманих сум і дане рішення знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України на його користь 50000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" містяться посилання на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Пленум (п. 9 постанови) також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З доказів по справі не вбачається, що внаслідок дій відповідачів позивачу заподіяно моральну шкоду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної виконавчої служби України, Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність відповідачів: Державної виконавчої служби України, Міністерства юстиції України щодо невиконання стосовно ОСОБА_1 рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі "Нечепоренко та інші проти України" (заява № 72631/10 та 249 інших заявників) у встановлений цим судовим рішенням тримісячний строк.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України та Міністерство юстиції України виконати стосовно ОСОБА_1 рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року по справі "Нечепоренко та інші проти України" у повному обсязі.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України та Міністерство юстиції України у місячний строк з моменту набрання цим рішенням законної сили подати звіт про виконання даного судового рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 12 травня 2014 року о 17-45 год.

Головуючий суддя Панченко О.В.

Судді Бадюков Ю.В.

Волкова Л.М.