Ухвала суду № 38799467, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р.Справа № 820/2478/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року по справі за позовом Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до приватного акціонерного товариства «Вовчанський олійноекстракційний завод» про нарахування та сплату податкових зобов'язань, -

У с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Вовчанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту Вовчанська ОДПІ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, яким, з урахуванням уточнень (а.с. 71-72), просить суд зобов'язати відповідача - приватне акціонерне товариство «Вовчанський олійноекстракційний завод» (далі - ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод») нарахувати та сплатити податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 81.730 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем здійснено продаж обладнання для виробництва гранул з лушпиння соняшника за ціною, що є меншою за митну, сплачену при придбанні зазначеного обладнання, на підставі чого відповідачем, в порушення пп.135.5.13 п.135.5 ст.135 п.146.14 ст.146 Податкового кодексу України, занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Вовчанської ОДПІ відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Вовчанська ОДПІ, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Вовчанської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 126/22-00373936 від 25.03.2013 року (а.с. 13-43) в якому зафіксовано висновок Вовчанської ОДПІ про порушення відповідачем пп.135.5.13 п.135.5 ст.135 п.146.14 ст.146 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 54.490 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 54.490 грн;

Вказаного висновку податковий орган дійшов з огляду на наступне.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що в грудні 2011 року ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» здійснено продаж обладнання для виробництва гранул з лушпиння соняшника, яке не було використано підприємством у виробництві, TOB «Бандурський ОЕЗ» на суму 2.987.500 грн. (договір купівлі-продажу № 428 від 21.12.2011 року, податкова накладна №32 від 21.12.2011 року, видаткова накладна ВВН-000174 від 21.12.2011 року, бухгалтерська проводка Дт 712 Кт 791 на суму 2.987.500 грн.).

Вказане обладнання придбане ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» - у компанії «СРM Europe B.V.» - Амстердам, Нідерланди, Дістельвег 89103 НД згідно зовнішньоекономічного контракту №UA- 0410 від 07.05.2010 року. Згідно вантажно-митної декларації від 22.10.2010 року № 717126 митна вартість імпортованого обладнання для виробництва гранул з лушпиння соняшника складає 3.224.412 грн.

ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» здійснено продаж зазначеного обладнання за ціною 298.7500 грн., що є меншою за митну на 236.912 грн.

Таким чином, на думку перевіряючих ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 236.912 грн., чим порушено пп. 135.5.13 п.135.5 ст.135, п.146.14 ст.146 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки № 126/22-00373936 від 25.03.2013 року податковим органом, з посиланням на встановлені перевіркою порушення, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302200 від 08.04.2013 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 81.735,00 грн., з яких 54.490,00 грн. за основним платежем та 27.245,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 53).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено відповідачем (а.с. 56, 61-64), а отже, відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, в редакції яка діяла на час оскарження, було відкликаним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Вовчанської ОДПІ суд першої інстанції виходив з того, що висновок, викладений в акті перевірки про заниження ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» у перевіряємому періоді доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 236.912 грн. не відповідає правильному застосуванню приписів діючого податкового законодавства, оскільки у матеріалах перевірки ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод», відсутнє обґрунтування того, що продаж зазначеного в договорі купівлі-продажу № 428 від 21.12.2011 року обладнання було здійснено за ціною, що не відповідає ринку звичайних цін.

Крім того, станом на дату подання вказаного позову до суду редакція статті 39 Податкового кодексу України була змінена та не передбачала такого повноваження на звернення податкового органу до суду з позовом про зобов'язання платника податків нарахувати та сплатити податкові зобов'язання. Таке повноваження станом на дату подання позову у податкового органу відсутнє.

Колегія суддів погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог Вовчанської ОДПІ, зазначає, що порядок визначення доходів та їх склад врегульовано статтею 135 Податкового кодексу України.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України визначено: доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.13 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи серед іншого включають дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначених з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу.

Згідно п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу України дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Підпунктом 14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно позиції податкового органу, викладеної у відповідях на заперечення до Акту перевірки ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» (а.с. 59-64) для товарів раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів, з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення. Виходячи з цього підтверджено висновок позивача про заниження відповідачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, що призвело до порушення норм податкового законодавства.

Положеннями п.39.13 ст.39 Податкового кодексу України дійсно визначено, що для товарів, раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів, з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення.

Однак, колегія суддів зазначає, що прикінцевими положеннями Податкового кодексу України встановлено, що стаття 39 цього Кодексу набирає чинності лише з січня 2013 року, а правочин, що став підставою для висновку податкового органу про порушення ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» приписів податкового законодавства відбувся у грудні 2011 року.

Пунктом 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 1.20. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (п. 1.20.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, під час здійснення операції по продажу обладнання (грудень 2011 року) чинне законодавство не передбачало застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил, ніж ті, що обумовлені п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, колегія суддів зазначає, що положеннями зазначеного пункту не визначено визнання звичайної ціни раніше імпортованих товарів (запасів, основних засобів) на рівні митної вартості таких товарів (запасів, основних засобів) при їх подальшому продажу на території України.

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Зазначене положення кореспондується з приписами п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» у березні 2013 року) згідно якої обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

З матеріалів перевірки ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод» вбачається, що в них відсутнє обґрунтування того, що продаж зазначеного в договорі купівлі-продажу № 428 від 21.12.2011 року обладнання було здійснено за ціною, що не відповідає ринку звичайних цін. Доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, зазначеного висновку не спростовують.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок, викладений в акті перевірки про заниження підприємством-відповідачем у перевіряємому періоді доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 236.912 грн. не відповідає правильному застосуванню приписів, діючого на момент здійснення перевірки, податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому і третьому календарних кварталах 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Вовчанської ОДПІ, та вважає за необхідне відмовити у задоволення апеляційної скарги.

Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, відповідно до положень ст. 200 КАС України, належить залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19 травня 2014 року.