Рішення № 38799023, 19.05.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Оніпко О.В., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

з участю Мушкеєва В.В., ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (попереднє найменування АТ«Ерсте Банк») на рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 12 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено: розірвано кредитний договір №014/2628/2/08512 від 27 грудня 2007 року та додатковий договір про внесення до нього змін №1 від 15 жовтня 2008 року, укладені між ОСОБА_2 та ПАТ «Ерсте Банк» в особі відділення №1 м. Рівне та припинено нарахування відсотків по вказаному кредитному договору.

Змінено п.1.1 кредитного договору №014/2628/2/08512 від 27 грудня 2007 року та вирішено вважати, що кредитор надав позичальнику кредит в сумі 378 507 грн. 60 коп., а не 74 952 долара США.

Стягнуто з ПАТ «Ерсте Банк» на користь ОСОБА_2 220 грн. 40 коп.

В задоволенні зустрічного позову ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

У поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі представник ПАТ «Фідобанк» покликався на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що пропозицій щодо внесення змін чи доповнень в оспорюваний договір від ОСОБА_2 до банку не надходило, а тому його позов з підстав, визначених ч.1 ст. 652 ЦК України, заявлений передчасно. Крім того, зазначав, що зі змісту позову неможливо прослідкувати наявність та одночасність обставин, передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України, які б давали підстави для зміни або розірвання договору і зв'язку з істотною зміною обставин.

Стверджував, що посилання ОСОБА_2 на стан здоров'я не може бути підставою для розірвання договору, оскільки така обставина була передбачена пунктом 5.7 договору, і до 2009 року позичальник здійснював страхування життя та здоров'я.

Вважав, що, відмовляючи в задоволенні позову банку, суд безпідставно не взяв до уваги його твердження та не застосував до спірних правовідносин вимоги статей 525, 526 та 1050 ЦК України, що в свою чергу призвело до неповного з'ясування обставин справи.

Просив рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та задоволення позову ПАТ «Фідобанк» в повному обсязі.

________________

Справа №1715/17352/12 Головуючий в суді І інст. - Діонісьєва Н.М.

Провадження № 22-ц /787/869/2014р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ПАТ «Фідобанк» Мушкеєв В.В. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність таких обставин, як світова криза 2008 року та захворювання ОСОБА_2 на тяжку хворобу та інвалідність, є істотними обставинами, які сторони, якщо могли б передбачити, то не уклали б договір, або уклали його на інших умовах.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що предметом цього позову є стягнення пені, а за станом здоров'я відповідач не може виконувати умови кредитного договору та просить його розірвати.

Такі висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено первісний позов в даній справі, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 15, 16, 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь - яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Щодо незадовільного стану здоров'я ОСОБА_2, на який посилається місцевий суд, то це не є істотною обставиною в спорі, оскільки за п.п.3.8 та 5.7 умов кредитного договору він мав його застрахувати, чого не робив з 2010 року.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, які по даній справі стороною не доведені.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позивач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Відповідно до розрахунку банку заборгованість ОСОБА_2 за договором кредиту становить 311605,4 грн., тому ця сума і підлягає до стягнення з відповідача (а.с. 32-34).

Щодо зміни місцевим судом умов кредитного договору, після його ж розірвання, та визнання його укладеним не в доларах США, а в національній валюті, то такі дії суду не ґрунтуються на законі та суперечать волевиявлення сторін при його укладенні та вимогам ст.ст. 638, 651, 652 ЦК України.

Згідно ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь банку підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 3219 грн. та 1558,03 грн., а всього 4777,03 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись п.2 ч.1.ст. 307, ст. 309, ст.ст. 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (попереднє найменування АТ«Ерсте Банк») задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» в особі відділення №1 м. Рівне про розірвання кредитного договору та зміну умов договору відмовити.

Зустрічний позов ПАТ «Фідобанк» (попереднє найменування АТ «Ерсте Банк») задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь ПАТ «Фідобанк» (код 38932873) (попереднє найменування АТ «Ерсте Банк») заборгованість за кредитним договором в сумі 311605,4 грн. та 4777,03 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :