Рішення № 38798397, 15.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4237/14 15.05.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

До Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

Про стягнення 42 249,68 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Пахолка Т.П. представник за довіреністю № 0113-347 від 27.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (далі - відповідач) про стягнення 43 249,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.14. порушено провадження у справі № 910/4237/14 та призначено її до розгляду на 15.04.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали від 17.03.14. та з огляду на подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.05.14.

В судовому засіданні 15.05.14. представником позивача підтримано подану ним 15.05.14. через відділ діловодства суду заяву про зменшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог.

Згідно з вказаною заявою позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 42 249,68 грн.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 15.05.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви, поданої 15.05.14.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.14. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (ухвали суду від 15.04.14.) наявне в матеріалах справи).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/4237/14.

В судовому засіданні 15.05.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.11. між позивачем (Страховиком) та ТОВ «КРКА Україна» (Страхувальником) було укладено Договір № 28-0199-2655/0000042 (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист в тому числі і автомобіль марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_3.

06.10.12. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась по а/д «Слав'янськ-Маріуполь" в районі 97 км, автомобіль марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 1846 від 08.10.12. ГУ МВС України в Донецькій області.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки МАЗ, д.р.н. НОМЕР_1 з н/п ОДАЗ, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 02.04.13. у справі № 267/188/13, номер провадження 3/267/152/13.

Відповідно до Звіту № 1235 про оцінку транспортного засобу від 01.11.12., ремонтної калькуляції № 5321 від 01.11.12. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 46 790,62 грн.

Далі, у відповідності до рахунку № 58 від 16.11.12. за ремонт автомобіля марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_3 фактично було сплачено 43 249,68 грн.

На підставі страхового акту № ССКА-1456 від 20.12.12. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 43 249,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16963 від 21.12.12. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи).

Вказане платіжне доручення є реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику (вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.11. у справі № 42/92).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 43 249,68 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5277232 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки МАЗ, д.р.н. НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2, який керував автомобілем марки МАЗ, д.р.н. НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АВ/5277232 становить 1 000,00 грн. Строк дії з 24.01.12. по 23.01.13. При цьому, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майно за вказаним полісом становить 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 42 249,68 грн. підлягають задоволенню (43 249,68 грн. - 1 000,00 грн.).

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, площа Спортивна, б. 3; ідентифікаційний код 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, б. 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) 42 249 (сорок дві тисячі двісті сорок дев'ять) грн. 68 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.14.

Суддя Т.М. Ващенко