Ухвала суду № 38796963, 15.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12194/13-ц 15.05.2014 15.05.2014 15.05.2014

Провадження № 22ц/784/1321/14 Суддя першої інстанції Гуденко О.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Мурлигіної О.Я.,

суддів: Царюк Л.М., Шолох З.Л.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2014 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - ПАТ «СТ «АХА Страхування») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

22 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ПАТ «СТ «АХА Страхування», де посилався на те, що він є власником автомобіля марки «SSANG YONG» моделі «KYRON» реєстраційний номер НОМЕР_1. 6 липня 2013 року на регульованому перехресті по пр. Леніна та вул. М.Морська в м. Миколаєві автомобіль марки «MAZDA-3» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3» зіткнувся з його автомобілем, яким він керував.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

За постановою суду винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_3

За висновком товарознавчого дослідження матеріальний збиток, пов'язаний з відновлюваним ремонтом автомобіля «SSANG YONG KYRON», складає 65447 грн., а розмір моральної шкоди, заподіяної пошкодженням належного йому майна та спричиненням легких тілесних ушкоджень, він оцінював у 10 000 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована ПАТ «СТ «АХА Страхування», яка сплатила на його користь страхове відшкодування у розмірі 33459.24 грн., тобто у сумі, що значно нижча за реальний розмір завданих збитків.

З огляду на ці обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ПАТ «СТ «АХА Страхування» на його користь матеріальну шкоду у розмірі 31987.76 грн. та з ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1000 грн. франшизи у якості відшкодування майнових збитків та 3000 грн. моральної шкоди. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 є власником автомобіля марки «SSANG YONG» модель «KYRON», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску (а.с.12).

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2013 року встановлено, що 6 липня 2013 року близько 18.15 годин у м. Миколаєві сталась дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_3, який керуючи автомобілем «MAZDA-3», державний номер НОМЕР_2, був необачний та не вибрав безпечну швидкість руху, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофору, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 8.7.е, 12.1,12.3 правил дорожнього руху, та допустив зіткнення з транспортним засобом «SSANG YONG KYRON», державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача, чим спричинив механічні пошкодження. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 11).

На період з 7 червня 2013 року по 6 червня 2014 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MAZDA-3» застрахована ПАТ «СТ «АХА Страхування» за полісом № АС/3039472 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну інших осіб у розмірі 50000 грн. з обов'язковою франшизою 1000 грн (а.с. 90).

За даними звіту авто-товарознавчого дослідження № 141-13 від 5 серпня 2013 року, проведеного оцінювачем ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_4 на замовлення АТТ СК «АХА Страхування», вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля «SSANG YONG KYRON» становить 37432,17 грн. з врахуванням фізичного зносу частин, що підлягають заміні, та розміру НДС 4437 грн. 21 коп.(а.с. 34-44). При цьому вартість цих запчастин відповідає вартості, зазначеній у рахунку-фактурі № 3730 від 29 липня 2013 року ІП «АІС-Миколаїв», яка становить 25590,47 грн., з яких 4265,08 грн. ПДВ (а.с. 65).

За заявою ОСОБА_4 від 13 серпня 2013 року АТ СК «АХА Страхування» виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 33459 грн. 24 коп.(а.с. 16).

Позивач не проводив ремонтно-відновлюваний ремонт свого автомобіля «SSANG YONG KYRON», а після ДТП передав його у власність іншій особі.

Відповідно до рахунку-фактури № 115 від 31 липня 2013 року СП ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_1», вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача становить 65447 грн., з яких 29465 грн. вартість ремонтних робіт, 35982 грн. вартість запчастин (а.с. 33).

Встановлені факти свідчать про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 1 липня 2004 року в редакції від 12 лютого 2013 року на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закону № 1961-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст. 1194 встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу з урахуванням зносу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Положеннями ст. 12 Закону № 1961-IV встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З огляду на встановлені судом обставини та викладені правові норми суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПАТ «СТ «АХА Страхування» правомірно виплачене страхове відшкодування в розмірі 33459.24 грн.

Ця сума складає різницю між визначеним розміром майнового збитку, завданого транспортному засобу, франшизи та вартості ПДВ при заміні запасних частин, що відповідає встановленому порядку виплати страхового відшкодування, визначеного ст. 36 Закону № 1961-IV.

Дійшовши такого висновку, районний суд належно оцінив надані сторонами докази і оцінюючи розмір завданих збитків позивачу правильно виходив з висновків звіту № 141-13 автотоварозначого дослідження від 5 серпня 2013 року проведеного на замовлення ПАТ «СТ «АХА Страхування» у присутності ОСОБА_4

При цьому місцевий суд дійшов правильного висновку, що звіт № 9273 про експертну оцінку колісничного транспортного засобу від 4 січня 2014 року не є належним доказом, що підтверджує суму збитків позивача, оскільки це дослідження виконано особою, яка на час проведення такої експертної оцінки не мала свідоцтва судового експерта.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактично сплачених ним витрат на відновлювальний ремонт автомобіля. Більш того, з пояснень самого позивача пошкоджений автомобіль не був відремонтований,оскільки був проданий.

З огляду на викладене, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 12 Закону № 1961-IV підставно стягнув з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1000 грн., що складає розмір франшизи, не сплаченої страховою компанією, а в решті позовних вимог, пов'язаних з витратами на ремонт пошкодженого транспортного засобу, відмовив за недоведеністю.

При визначенні компенсації позивачу моральної шкоди, колегія суддів з урахуванням ступеню та глибини моральних страждань внаслідок спричинених позивачу легких тілесних ушкоджень та, як власнику транспортного засобу, з приводу пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, погоджується з висновком місцевого суду, що достатньою сумою відшкодування моральної шкоди визначено 3000 грн., що відповідає принципу розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови суду в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу не заслуговують на уваги з огляду на таке.

Витрати на правову допомогу при розгляді справи повинні стягуватися з боржника за умови достатньої їх обґрунтованості та їх розміру згідно зі ст. 84 та ч. 1 ст. 88 ЦПК.

Згідно зазначеної норми склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.

Наданий представником позивача апеляційному суду документ на підтвердження сплати позивачем 4000 грн., як оплату юридичних послуг особою-підприємцем, зазначеним вимогам закону не відповідає. Крім того, як пояснив представник позивача до цієї суми витрат увійшли також витрати, пов'язані з представництвом інтересів ОСОБА_4 у адміністративній та кримінальній справах.

За такого, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду будь-яких допустимих документів, які б свідчили про розмір таких витрат та їх фактичну сплату, а тому суд першої інстанції підставно відмовив в задоволені цих вимог.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно з'ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, що надали сторони, а тому підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді