Ухвала суду № 38796326, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/65116/11

№ К/9991/65116/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011

у справі № 2а-2014/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Коростенський кар'єр»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 17.03.2010 № 00009920301/3, від 30.12.2009 № 00009920301/2; в решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Коростенська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ПАТ «Коростенський кар'єр» податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.08.2009 № 327/2301/00292422, про порушення товариством норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст. 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: заниження валового доходу на загальну суму 134588,00 грн. у податковому обліку за І квартал, півріччя, 9 місяців 2008 року, 2008 рік у зв`язку з неправильним декларуванням у рядку А колонки 4 додатку К1/1 до декларацій про доходи вартості матеріалів, використаних не в господарській діяльності: за 2008 рік відображено 2798670,00 грн. замість 2933258,00 грн., що призвело до неправильного обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів і ,як наслідок, до заниження валових доходів на зазначену суму. Згідно з висновками податкового органу позивач завищив суму валових витрат у податковому обліку за І квартал, півріччя, 9 місяців 2008 року, 2008 рік, І квартал 2009 року на загальну суму 1295999,00 грн., в тому числі: 1) на 295658,00 грн. у зв`язку з віднесенням витрат на поліпшення основних фондів в розмірі, що перевищує 10 відсотків балансової вартості всіх груп основних фондів; 2) на 23955,00 грн. у зв`язку з віднесенням витрат на оплату вартості послуг з оренди, технічного огляду та на придбання палива для автомобіля, стосовно якого позивач не зареєстрував в органах ДАІ тимчасове володіння та не отримав тимчасове реєстраційне посвідчення; 3) на 611304,00 грн. за І, ІІ, ІІІ квартали 2008 року, на 90417,00 грн. за ІV квартал 2008 року та на 274664,47 грн. за І, ІІ, ІІІ квартали 2008 року за наслідками нікчемних правочинів з ПП «Техіндустрія», ПП «Метафіна» та ПП «Техясенбуд».

Крім того, податковим орган зробив висновок про порушення позивачем норм підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: 1) завищив податковий кредит на загальну суму 235986,00 грн. у податковому обліку за період з січня 2008 року по березень 2009 року, внаслідок чого занижено значення в рядку 26 податкової декларації на 77301,00 грн., 2) завищив заявлену до зарахування на банківський рахунок суму бюджетного відшкодування на 160775,00 грн. та безпідставно прийняв рішення про повернення на банківський рахунок податку на додану вартість у сумі 970697,00 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури адміністративного оскарження ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010: № 00009920301/3 - про визначення податкового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 525252,00 грн., у тому числі, 357647,00 грн. - основний платіж та 167605,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001012301/3 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та січень 2009 року на загальну суму 1131469,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Техіндустрія» ( договір від 15.02.2008 № 15-02 ) та у ПП «Метафіна» ( договір № 09-04/08 без дати ), а також підрядних послуг (ремонт під`їзної залізничної колії) у ПП «Техясенбуд» ( договори від 03.01.2008 № 1, від 03.03.2008 № 8, від 01.08.2008 № 12/08, від 06.04.2008 № 11 ) позивач в податковому обліку за І - ІV квартали 2008 року відніс до валових витрат 611304,00 грн., 90417,00 грн., 274664,47 грн. ( в розрізі вказаних постачальників відповідно ).

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Висновок про правомірне включення позивачем до складу валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, підрядних послуг за вищезазначеними договорами з ПП «Техіндустрія», ПП «Метафіна» та ПП «Техясенбуд» суди попередніх інстанцій обґрунтували посиланням на приєднані до справи копії цих договорів, податкових і видаткових накладних, журналу видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, карток складського обліку, оборотно-сальдових відомостей, матеріальних звітів, лімітно-забірних карток, калькуляцій виконаних робіт, актів виконаних робіт. На підставі цих доказів суд зробив висновок про реальний характер господарських операцій з поставки позивачу товарів та підрядних послуг ПП «Техіндустрія», ПП «Метафіна» та ПП «Техясенбуд».

Разом з тим, при дотриманні судами попередніх інстанцій правил оцінки доказів, встановлених ст. 86 КАС України, щодо господарських операцій між позивачем і ПП «Метафіна» та ПП «Техясенбуд» та відповідаю чому цій оцінці висновку про правомірне формування позивачем валових витрат за їх наслідками, оцінка доказів щодо достовірності документів, наданих позивачем на підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Техіндустрія», судом зроблена без дотримання в повній мірі вимог цієї статті.

Так, доводячи правомірність виключення із задекларованих позивачем обсягу валових витрат у податковому обліку за І, ІІ, ІІІ квартали 2008 року вартість 611304,00 грн., як вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Техіндустрія», податковий орган звертав увагу суду на те, що ОСОБА_2, як особа, яка в наданих під час перевірки позивачем документах вказана директором цього підприємства та від імені якого підписані первинні документи, помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак, наведеним доводам ДПІ суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 86 КАС України належної оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати за первинними документами, зокрема податковими накладними, виписаними від імені ПП «Техіндустрія». До того ж ОДПІ посилається на відсутність у позивача документів, які б підтверджували транспортування товару, його відповідність встановленим стандартам та проходження сертифікації, тоді як йдеться про запасні частини та агрегати до спеціальної техніки, що використовується в кар'єрних розробках.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, визначені як обов`язковий реквізит первинних та зведених облікових документів.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

За наявності даних, що свідчать про не відповідність особи, вказаної в податкових накладних та інших первинних документах, виписаних від імені ПП «Техіндустрія», особі, уповноваженої на здійснення операцій з поставки від імені цього підприємства, такі документи не можуть бути підтвердженням правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за ними.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливлюють установлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2010 № 00009920301/3 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 222045,00 грн., у тому числі: 152826,00 грн. за основним платежем та 68666,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що відповідає зменшенню валових витрат на підставі документів, оформлених на поставку товарно-матеріальних цінностей ПП «Техіндустрія», та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо достовірності документів бухгалтерського та податкового обліку, складених для оформлення господарських операцій позивача з ПП «Техіндустрія», зокрема щодо відповідності особи, яка від імені цього постачальника підписувала первинні документи, особі уповноваженій на такі дії, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Разом з тим, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності донарахування податковим органом податкових зобов`язань із податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2010 № 00009920301/3 з інших підстав, зазначених в акті перевірки.

Так, правильними є висновки судів попередніх інстанції щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат у податковому обліку за ІV квартал 2008 року, І квартал 2009 року витрат в загальній сумі 23955,00 грн. на оплату вартості послуг оренди автомобіля «Toyota Land Cruiser 120 Prado» за договором від 01.12.2008 № 01-12/08, укладеного з ТОВ «Юні гран» (орендодавець); послуг з технічного огляду цього автомобіля та використаного палива. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що норми Закону № 334/94-ВР не пов`язують факт оформлення позивачем в органах ДАІ тимчасового реєстраційного талону з можливістю включення витрат такого характеру до складу валових витрат, а відсутність зазначеного талону не є свідченням відсутності зв`язку цих витрат із господарською діяльністю позивача.

Відповідає встановленим у справі обставинам висновок судів попередніх інстанцій про не відповідність положень акту перевірки від 03.08.2009 № 327/2301/00292422, які стосуються заниження позивачем валового доходу на 134588,00 грн. у податковому обліку за І квартал, півріччя, 9 місяців 2008 року, 2008 рік, правовим нормам, встановленим Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (Порядок № 327), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205.

Згідно з пунктом 1.7 цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо) (підпункт 2.3.4 Порядку № 327).

У той же час, висновок податкового органу в акті перевірки про заниження суми валового доходу на 134588,00 грн. обґрунтований тільки посиланням на розбіжність між даними платника податку у податковій декларації щодо вартості матеріалів, використаних не в господарській діяльності за 2008 рік (2798670,00 грн.), та даними податкового органу, встановленими під час перевірки (2933258,00 грн.). При цьому акт перевірки не містить посилань на документи чи то обставини, на підставі яких зроблено такий висновок.

У судовому процесі встановлено, що позивач на підставі до наказу по підприємству від 27.12.2006 №171 у 2008 році проводив заміну запасних частин до автомобілів «БЕЛаз», екскаваторів, бурильного обладнання «АТLАS СОРСА», вартість яких в податковому обліку відніс до суми валових витрат без застосування обмежень, встановлених підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 ст. 5 та підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР (в межах суми, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду).

Нормативно правовим актом, який визначає основні засади технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговуванні та заміні змінного обладнання на підприємствах гірничодобувної промисловості України є Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, яке затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 № 281 (Положення № 281) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2003 року за № 733/8054

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 та 2.12 Положення № 281 технічне обслуговування - комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні; ремонт - комплекс операцій з відновлення працездатності об'єкта устаткування (або його складових частин) з частковим або повним відновленням його ресурсу, визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану об'єкта; змінне устаткування - вироби спеціального призначення, які використовуються для забезпечення процесу виробництва та здійснюють безпосередній вплив на оброблюваний матеріал і продукти його переробки або застосовуються в процесі перетворення вихідної сировини в напівфабрикат або готову продукцію.

Технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів (пункт 3.2 цього Положення).

Відповідно до пункту 3.6 Положення № 281 технічне обслуговування устаткування виконується в планово-обов'язковому порядку відповідно до затвердженого графіка технічного обслуговування.

Періодичність і тривалість технічного обслуговування окремих видів устаткування встановлюється цехом, погоджується з головним механіком і затверджується головним інженером підприємства.

Згідно з пунктом 2 Переліку робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, (додаток 1 до Положення № 281) до таких робіт належать, в тому числі, захист від корозії устаткування фарбуванням, чищення газоочисних і водостічних каналів, газопроводів, труб, котлів, димоходів, водойм, ізоляція трубопроводів; ревізія устаткування та контроль стану болтових з'єднань, муфт, гальм, опор, зубчастих передач, редукторів та інших; заміна деяких складових частин механізмів, у тому числі: фільтрувальних елементів, шлангів, пильників і контактів автогенного й електрозварювального устаткування, шлангів і з'єднань пневматичного інструменту, заміна і зшивання приводних пасів і транспортерних стрічок, заміна роликів конвеєрів, заміна клапанів, шиберів, заслінок і інших запасних частин, канатів підіймально-транспортного устаткування, заміна важелів, заміна колосників, зміна шкіряних, гумових і інших прокладок, перестановка моторів, верстатів, трубопроводів (якщо така перестановка не є капітальними роботами); обтягування та заміна болтових з'єднань та інших деталей кріплення.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що, оскільки позивач проводив роботи по технічному обслуговуванню гірничодобувного устаткування, що обумовлено особливостями використання відповідної техніки у гірничодобувній галузі, і ці роботи не відносяться до робіт по поліпшенню, реконструкції, модернізації чи іншого поліпшення основних фондів, він правомірно відніс вартість витрат на технічне обслуговування до складу валових витрат без застосування обмежень, встановлених підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 ст. 5 та підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

При цьому, як встановлено у судовому процесі, позивачем у липні 2008 року проведено коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2008 року по рядку 04.1 на суму 153159,00 грн. Згідно цього коригування позивачем самостійно знято з витрат на придбання запасних частин 153159,00 грн., які були помилково віднесені до витрат на обслуговування і змінного устаткування, та було збільшено витрати на поліпшення основних засобів, що, однак, не знайшло свого відображення в акті перевірки.

Що ж до висновків акту перевірки про неправомірне включення до складу валових витрат вартості витрат на поточний ремонт основних засобів 1 групи (об'єкти нерухомості ), то суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність з боку податкового органу вказаного в акті порушення з огляду на невідповідність викладення вказаного порушення в акті перевірки вище наведеним нормам Порядку № 327.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Відтак, правильність висновку судів попередніх інстанцій щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 17.03.2010 № 0001012301/3 за відсутності касаційної скарги позивача судом касаційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково, скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2010 № 00009920301/3 про визначення Публічному акціонерному товариству «Коростенський кар'єр» податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 222045,00 грн. та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош