Ухвала суду № 38796305, 07.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" травня 2014 р. м. Київ К/800/53282/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Гончар Л.Я., Стрелець Т.Г., Петриченко Ю.П., Шевченка Я.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів про визнання протиправними картки відмови та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2013 року ТОВ «Т.Б.М.-Україна» пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300401/2 від 05 квітня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску товару № 100270000/2013/00644 від 05 квітня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації від 05 квітня 2013 року № 100270000/2013/00644 та рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 05 квітня 2013 року № 100270000/2013/300401/2.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 01 січня 2013 року між компанією «KALE KILIT VE KALIP SAN AS» (Туреччина) та ТОВ «Т.Б.М.-Україна» укладено договір № 05/2013, за умовами якого позивач придбав поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей під брендом «ELEMENTIS», дверні замки, пневмоножиці, лінійки для пневмоножиць, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатні основі.

У березні 2013 року за цим контрактом на адресу позивача надійшов вантаж (поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті).

02 квітня 2013 року з метою митного оформлення товару позивачем подано до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів митну декларацію типу ІМ-40 (форма МД-2) № 100270000/2013/157151, контракт № 05/2013 від 01 січня 2013 року, калькуляцію фірми-виробника, прайсл-лист фірми виробника, довідку про транспортні витрати, рахунок-фактуру (інвойс) № 603577-578 від 21 березня 2013 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 603579 від 21 березня 2013 року, висновок державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків» від 01 квітня 2013 року, згідно якого ціни на віконну фурнітуру відповідають цінам фірми-виробника, міжнародну товарну-транспортну накладну (CMR) № 008958, книжку МДП (CARNET TIR) серії ХН № 70953542, копію митної декларації країни відправлення № 13341300ЕХ158902 від 22 березня 2013 року, довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 18 січня 2013 року, пакувальний лист від 21 березня 2013 року, видаткові накладні № 2644 Z-Укр_Р від 18 березня 2013 року, № 2645 Z-Укр_Р від 18 березня 2013 року, № 2666 Z-Укр_Р від 19 березня 2013 року, інформацію про позитивні результати СЕС контролю товару, інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Держави екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено», сертифікат походження товару.

За даними названої декларації митна вартість товару становила 42 656 євро (436 585 грн. 74 коп.).

Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів та зборів з митною вартістю не погодилась, оскільки в поданих декларантом документах виявлено розбіжності, зокрема у довідці про транспорті витрати присутнє виправлення номеру інвойсу; довідка про транспортні витрати видана перевізником ТОВ «АМП-Транс», а згідно CMR перевезення здійснювалось ТОВ «Рівнетранссервіс», у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на транспортну накладну (CMR).

За таких обставин митним органом було запропоновано позивачеві надати інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Про неможливість подачі такого документу декларант повідомив відповідача.

05 квітня 2013 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300401/2, яким митна вартість визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Дане рішення стало підставою для винесення Київською міжрегіональною митницею Міністерства доходів та зборів картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/00644 від 05 квітня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції вказав, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом не обґрунтовано із посиланням на документи, надані декларантом, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. Крім того, митним органом при витребуванні переліку документів не зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Як вбачається із матеріалів справи позивач не відмовився від надання додаткових документів, і надав всі можливі документи на вимогу митного органу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позивач об'єктивно не міг надати для митного оформлення Київській міжрегіональній митниці Міністерства документи, витребовувані митним органом.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено та митним органом не доведено факту проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за другим методом.

З наведеного вбачається, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірного висновку про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 05 квітня 2013 року № 100270000/2013/300401/2 Київської регіональної митниці та картки відмови в прийнятті митної декларації від 05 квітня 2013 року № 100270000/2013/00644.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: