Ухвала суду № 38796127, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/19531/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011

у справі № 2а-27453/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Донбаскабель»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 25.11.2010 № 0000402344/0/00214505/19533, № 0000392344/0/00214505/19534.

У касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування, донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.11.2010 за № 6036/23-313/00214505, про порушення норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку за період з червня 2009 року по січень 2010 року на загальну суму 2722913,00 грн. за нікчемними правочинами з ТОВ «Альпан-Трейдис», ТОВ «Восток інцест метал», ПП «Фабула», ПП «Юве Трейд», що призвело до завищення від`ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ на 2722913,00 грн., завищення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість на 1172556,00 грн. у податковому обліку за липень, вересень, листопад 2009 року, січень 2010 року та занижено податкові зобов`язання у податковому обліку за жовтень, листопад 2009 року на 555722,00 грн. Нікчемність правочинів позивача з вказаними контрагентами податковий орган пояснює відсутністю цих юридичних осіб за своїм місцезнаходженням, відсутністю основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для виконання цих правочинів, а також не відповідність місця розташування цих постачальників, вказаних у податкових накладних, їх фактичному місцезнаходженню.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.11.2010 № 0000402344/0/00214505/19533 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 833583,00 грн. (у т.ч. 555722,00 грн. - основний платіж та 277861,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000392344/0/00214505/19534 - про зменшення у податковому обліку за липень, вересень, листопад 2009 року, січень 2010 року сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 1172556,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивачем були укладені ряд договорів щодо поставки позивачу мідної катанки з наступними постачальниками, а саме: з ТОВ «Восток інцест метал» - договір від 03.09.2009 № 38250/2009/117; з ПП «Фабула» - договір від 13.08.2009 № 38250/2009/12; з ТОВ «Альпан-Трейдис» - від 21.05.2009 № 38250/2009/081; з ПП «Юве Трейд» - договір від 10.12.2009 № 38250/2009/154. За умовами вказаних договорів поставка здійснювалась за правилами FCA (склад продавця). За наслідками виконання вказаних договорів, постачальники виписали позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач сплатив їх вартість.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, актів заліку зустрічних однорідних вимог, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля; договорів транспортно-експедиційного обслуговування від 08.09.2009 № 633 та від 05.07.2006 № 5/07/TL, укладених позивачем з ТОВ «ТрансЛайнС»; договору щодо транспортно-експедиційного обслуговування від 26.05.2008 № 38120/2008/035, укладений позивачем з ТОВ «Луганськмультитранс»; договору перевезення від 26.01.2010 № 1-935-10, укладеного позивачем з ДТЕП «Іст-Захід»; договору на перевезення вантажу від 11.02.2008 № 38120/2008/003, укладеного позивачем з ТОВ «Компаньйон»; договору перевезення від 12.05.2005 № 38120/2008/33, укладеного позивачем з ТОВ «Спецтранс»; актів виконаних робіт по транспортуванню вантажу, підписаних між позивачем та вказаними перевізниками; сертифікатів якості, виданих ВАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів», ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів»; прибуткових ордерів, які підтверджують оприбуткування отриманого товару позивачем на склад, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу вказаними контрагентами товарів та відповідно до цього факту зробили висновок про правомірне формування позивачем в податковому обліку податкового кредиту за наслідками цих господарських операцій.

Встановивши у судовому процесі на підставі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 417509, що до 01.09.2010 директором ПП «Юве-трейд» був громадянин ОСОБА_4, який і підписував від імені цього підприємства договір від 10.12.2009 № 38250/2009/154 та податкові накладні, складені за наслідками його виконання, суди обґрунтовано відхилили посилання податкового органу на пояснення директора ПП «Юве-трейд» ОСОБА_5 щодо його непричетності до діяльності цього товариства, оскільки ОСОБА_5 був зареєстрований як директор ПП «Юве-трейд» з 01.09.2010, про що свідчить запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до частини 1 ст. 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України з боку податкового органу у судовому процесі обставин недостовірності відомостей про місцезнаходження постачальників позивача, вказаних у податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит.

Разом з тим, не відповідність адреси особи, яка вказана у виписаній нею податковій накладній, фактичній адресі перебування юридичної особи не призводить до позбавлення платника податку, який формує за цією податковою накладною податковий кредит права на його формування, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (підпункт 7.7.2 вказаного пункту).

Приймаючи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про неправомірне зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та донарахування податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош