Ухвала суду № 38796086, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К-34368/10

№ К-34368/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «ВАШ УЮТ»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010

у справі № 2а-1180/10/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «ВАШ УЮТ»

до 1. Державної податкової адміністрації в Одеській області,

2. Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

за участю прокурора Суворовського району м. Одеси

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПП «ВАШ УЮТ» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позов.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.01.2010 № 15/23-8009/32904814, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за ІІ, ІІІ квартали 2008 року на загальну суму 311476,49 грн. та податковий кредит у податковому обліку за період з квітня по вересень 2008 року на загальну суму 62295,31 грн. за наслідками господарських операцій з поставки товару ТОВ «Гамма-плюс», які не підтверджені первинними документами, оскільки такі документи підписані не уповноваженою особою. Внаслідок вказаних порушень позивачем занижено податок на прибуток у податковому обліку за ІІ, ІІІ квартали 2008 року на 95267,34 грн. та податок на додану вартість у податковому обліку за період з квітня по вересень 2008 року на загальну суму 61773,31 грн.

За результатами перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.01.2010 № 0000272301/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 116803,68 грн., у т.ч.: 77869,12 грн. - основний платіж, 38934,56 грн. - штрафні (фінансові) санкції; та № 0000282301/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 92659,95 грн., у т.ч.: 61773,31 грн. - основний платіж, 30886,64 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання поставки позивачу ТОВ «Гамма-плюс» товарно-матеріальних цінностей (матраци, подушки і т.п.) згідно договору поставки від 31.03.2008 № 2 з додатками до нього, останній виписав позивачу видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

На підставі досліджених у справі доказів, а саме: протоколів допитів обвинувачених від 04.10.2009 (а.с. 84-85, т.1) - ОСОБА_4, на якого як директора ТОВ «Гамма-плюс» є посилання в податкових накладних, виписаних на підтвердження виконання договору поставки від 31.03.2008 № 2, та від 14.10.2009 - ОСОБА_5 (а.с.86-88, т.1), на яку як директора ТОВ «Гамма-плюс» є посилання в договорі від 01.09.2007 та в податкових накладних, виписаних на підтвердження його виконання, щодо їх непричетності до господарської діяльності вказаного товариства та реєстрацію його за винагороду, оцінка яких судом відповідає нормам ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що надані позивачем документи не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

У постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки.

Доказів на підтвердження фактичного переміщення товару від постачальника до покупця позивач не надав.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають цій правовій позиції Верховного Суду України, яка згідно з нормою частини першої ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами при розгляді справ відповідної категорії.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ВАШ УЮТ» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош