Ухвала суду № 38796002, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року м. Київ К/800/37972/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013

у справі № 2а-8709/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 09.09.2011 № 0000612300.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Аллюр-Транс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, складено акт № 657/23-00/33310241 від 26.08.2011, в якому зафіксовані порушення: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 239 733 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.09.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000612300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 291 142 грн., в т.ч.: 239 733 грн. основного платежу та 51 409 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2009 між ТОВ «Аллюр-Транс» (перевізник) та ВАТ «СаН ІнБев Україна» (замовник) було укладено угоду на перевезення вантажів № 4600016050, за умовами якої перевізник зобов'язується доставляти довірені йому замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачам, вказаним замовником, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену сторонами плату. Строк дії договору пролонговано до 31.12.2010.

01.01.2010 між позивачем (замовник) та ПП Аліка (виконавець) укладено договір № 2, згідно якого замовник, який діє від свого імені, але за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), доручає, а виконавець зобов'язується перевезти вантаж замовника автомобільним транспортом.

04.01.2010 між ТОВ «Аллюр-Транс» (замовник) та ТОВ «Транстандем» (виконавець) укладено договір № 8, згідно якого замовник, який діє від свого імені, але за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), доручає, а виконавець зобов'язується перевезти вантаж замовника автомобільним транспортом.

04.01.2010 між ТОВ «Аллюр-Транс» (замовник) та ТОВ «Трансюг-НК» (виконавець) укладено договір № 11, згідно якого замовник, який діє від свого імені, але за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), доручає, а виконавець зобов'язується перевезти вантаж замовника автомобільним транспортом;

01.09.2010 між ТОВ «Аллюр-Транс» (замовник) та ТОВ «Олс-Вест» (виконавець) укладено договір б/н, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання забезпечити перевезення та експедирування вантажу замовника.

01.10.2010 між позивачем (замовник) та з ТОВ «Автопартнерс» (виконавець) укладено договір № 1/10-2010, згідно якого замовник, який діє від свого імені, але за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), доручає, а виконавець зобов'язується перевезти вантаж замовника автомобільним транспортом.

01.03.2011 між ТОВ «Аллюр-Транс» (замовник) та ТОВ «Метаком-Миколаїв» (виконавець) укладено договір б/н, згідно якого виконавець зобов'язується забезпечити перевезення вантажу та надати транспортно-експедиторські послуги замовнику.

Витрати на загальну суму 842 114,60 грн., понесенні у зв'язку з оплатою послуг за вказаними угодами, віднесено позивачем до складу валових витрат.

На виконання умов вказаних договорів були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні.

В акті перевірки зазначено, що зі змісту представлених позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентами послуг.

Крім того, в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем в обґрунтування законності формування валових витрат, зазначено що перевізником вантажу є ТОВ «Аллюр-Транс», а вантажовідправником, тобто замовником перевезення вантажу, є ВАТ «САН ІнБев Україна».

Протягом 2010 року та першого кварталу 2011 року ТОВ «Аллюр-Транс» здійснювало перевезення вантажу, власником якого є ВАТ «САН ІнБев Україна», у зв'язку з чим позивачем було задекларовано відповідний валовий дохід. В ході перевірки валового доходу підприємства податковою інспекцією не встановлено заниження або завищення валового доходу підприємства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

Крім того, 21.04.2009 між ТОВ «Аллюр-Транс» (покупець) та ТОВ «Транстандем» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти.

Витрати на загальну суму 116 815,40 грн., понесенні позивачем у зв'язку з оплатою товару, отриманого у квітні 2010 року від ТОВ «Транстандем», віднесено підприємством до складу валових витрат.

Однак, як встановлено матеріалами справи, згідно видаткових та податкових накладних, складених на підтвердження факту отримання нафтопродуктів від ТОВ «Транстандем», неможливо встановити товарність операцій купівлі-продажу пального.

В судовому порядку встановлено відсутність будь-яких документів, що підтверджують фактичне отримання дизельного пального, зазначеного в накладних, а саме акти приймання-передачі товару, рахунки-фактури, додаткові угоди щодо визначення порядку розрахунку за товар тощо, а також його облік на підприємстві позивача та подальше використання в господарській діяльності ТОВ «Аллюр-Транс».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність контрагентів позивача спрямована на реальне настання правових наслідків та здійснюється в межах правового поля; сам факт неможливості проведення податкової перевірки підприємства не може бути підставою для позбавлення права включення до складу валових витрат його контрагентів, в даному випадку - позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що надані позивачем документи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні) не є належними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку згідно чинного податкового законодавства, тому у платника податків-позивача відсутні підстави для формування валових витрат по спірним господарським операціям.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Згідно з п. 10.1 р. 10 зазначених Правил, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2).

Первинним документом в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з абз. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, в судовому порядку встановлено отримання позивачем прибутку за надання послуг з перевезення вантажу, який належить ВАТ «САН ІнБев Україна» та відсутності понесення витрат позивача, пов'язаних з отриманням від ТОВ «Транстандем», ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв» та ТОВ «Трансюг-НК» послуг за зазначеними вище угодами, при цьому, оплата послуг за вказаними договорами здійснювалася за рахунок власника вантажу тобто ВАТ «САН ІнБев Україна», що виключає можливість віднесення витрат за цими договорами до складу валових витрат позивача.

Крім того, позивачем, як встановлено матеріалами справи, не надано доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Транстандем» за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 21.04.2009 та пов'язаності придбання таких товарів з господарською діяльністю позивача.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс» відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний