Ухвала суду № 38795947, 02.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/7421/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі №2-а-10657/09/2570 за позовом Дочірнього підприємства «Чернігівська механізована колона» Відкритого акціонерного товариства «Київсільелектро» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Дочірнього підприємства «Чернігівська механізована колона» Відкритого акціонерного товариства «Київсільелектро» (далі - ДП «Чернігівська механізована колона» ВАТ «Київсільелектро», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.07.2009 №0002812320/1 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 55911,00грн., в тому числі 37274,00грн. - за основним платежем та 18637,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2009, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що суми сплаченого податку внаслідок придбання позивачем товарів не підлягали віднесенню до складу податкового кредиту, оскільки свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Алант-Тех» - анульовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 14.02.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 4, 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.2009 №165.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у м. Чернігові проведено виїзну планову документальну перевірку ДП «Чернігівська механізована колона» ВАТ «Київсільелектро» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 03.06.2009 №398/23/22819893.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2009 №0002812320/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 85911,00грн., в тому числі 57274,00грн. - за основним платежем та 28637,00грн. - штрафними (фінансовими) санкціями. До складу цього зобов'язання увійшла і оспорювана сума нарахованого податку за господарськими операціями з ТОВ «Алант-Тех» у розмірі 55911,00грн., з яких 37274,00грн. - за основним платежем та 18637,00грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування ДП «Чернігівська механізована колона» ВАТ «Київсільелектро» податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Алант-Тех», а саме віднесення у травні 2008 року до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у розмірі 37274,34грн. При цому, податковий орган виходив з того, що податкові накладні виписані ТОВ «Алант-Тех» не мають юридичної сили і значимості у зв'язку з анулюванням на підставі рішення Голосіївського районного суду від 18.07.2008 свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами пунктів 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку у порядку передбаченому статті 9 Закону.

Так, згідно підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту не підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник податків придбавав товари (роботи, послуги) при цьому сплативши у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, така особа має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

За змістом підпункту «б» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Порядок, умови та строки анулювання платників податку на додану вартість регулюється Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.04.2000 №208/4429 (далі - Положення).

В силу підпункту 25.2.1 підпункту 25.2 пункту 25 цього Положення органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема, інформації ліквідатора чи ліквідаційної комісії про закінчення роботи ліквідаційної комісії (ліквідатора) платника податку, оголошеного банкрутом, судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення банкрута (підстава - підпункт «б» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог підпункту 25.2.2 пункту 25 Положення, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону. Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Згідно підпункту 25.3 пункту 25 Положення за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника податку на додану вартість, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом уважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

З аналізу наведених норм вбачається, що факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення первинні документи, складені ним з моменту набуття господарської та податкової правосуб'єктності і до моменту виключення з державного реєстру (до дати анулювання його реєстрації платником податку на додану вартість за актом податкового органу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Алант-Тех» відбулися у квітні 2008 року в той час, як свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Алант-Тех» було анульовано 20.10.2008. Факт вчинення спірних господарських операцій підтверджується платіжним дорученням та податковою накладною оформленими згідно вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наявними в матеріалах справи.

Отже, позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), підтверджених первинними документами за господарськими операціями з товаропостачальником зареєстрованим на момент вчинення правочинів платником податку на додану варіть, а отже у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання в частині включення до його складу податку на додану вартість сплаченого у вартості придбаного товару у ТОВ «Алант-Тех».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв