Рішення № 38794741, 14.05.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2014 р.Справа № 924/362/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", Хмельницької області, м. Дунаївці

про стягнення 24671,84 грн.

Представники сторін:

позивача Возний В.В. за довіреністю № 14/7 від 15.01.14р.

відповідача не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 24 671,84грн. заборгованості в т.ч. 22 202грн. боргу за отриманий відповідно до договору поставки металобрухту чорних металів № 06-1/03 від 06.03.12р. товар, 43,24грн. пені, 1 745,62грн. 3% річних та 680,98грн. інфляційних нарахувань обґрунтовуючи позов наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судове засідання з'явився та позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, письмової позиції з приводу позову суду не надав. Судом враховується, що відповідач повідомлений про порушення провадження у даній справі, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції від 25.03.14р.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

06.03.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмет" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно - механічний завод" (покупець) укладено договір № 06-1/03 поставки металобрухту чорних металів згідно п.п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити брухт чорних металів (далі товар), на умовах цього Договору. Ціна товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахунку коштів у розмірі 100% вартості кожної одержаної партії на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту приймання передачі або видаткових накладних представниками сторін даного Договору. Оплата за кожну партію товару здійснюється на підставі виставленого рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. (п.4 договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом. Місцем поставки товару є склад покупця. Завантаження товару на автомобільний транспорт здійснюється силами і за рахунок постачальника. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання Акту приймання-передачі обома сторонами даного договору.

Специфікаціями № 1 від 06.03.2012р., № 2 від 03.05.12р., № 3 від 08.05.12р., № 4 від 31.05.12р. , № 5 від 12.06.12р., № 6 від 03.08.12р. до договору № 06-1/03 сторони визначили назву товару, вид та ціну, який поставляється за цим договором.

Позивачем на підставі видаткових накладних № 17 від 07.03.12р., № 21 від 22.03.12р., № 44 від 20.04.12р., № 56 від 03.05.12р., № 59 від 08.05.12р., № 71 від 31.05.12р., № 91 від 12.06.12р., № 100 від 21.06.12р., № 111 від 03.08.12р. було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 526 612грн., який оплачено частково в сумі 504 410грн. Залишок боргу становить 22 202грн.

Оскільки відповідачем оплата отриманого товару здійснювалась із порушення строків передбачених договором поставки позивачем нараховані 43,24грн. пені, 1 745,62грн. 3% річних та 680,98грн. інфляційних.

30.01.14р. на адресу відповідача було направлено претензію про сплату 22 202грн. боргу, 43,24грн. пені, 1 745,62грн. 3% річних та 680,98грн. інфляційних до 28.02.14р., яка залишена останнім без відповіді.

Так як ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" в добровільному порядку не сплатив заборгованість позивач звернувся із позовом до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності суд враховує таке:

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 06-1/03 поставки металобрухту чорних металів згідно п.п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити брухт чорних металів (далі товар), на умовах цього Договору. Ціна товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 06.03.12р. № 06-1/03 відповідачем частково сплачено вартість отриманого товару. Заборгованість становить 22 202грн.

Відповідачем наявна заборгованість не спростована, докази щодо її погашення не надано, а тому суд вважає її обґрунтованою, підтвердженою та такою, що підлягає стягненню.

Щодо правомірності нарахованої позивачем пені та підстав для її стягнення, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ст.199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст.546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із п.п.6.1 договору сторони не передбачили відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді неустойки (штрафу, пені), а тому в задоволенні заявленої до стягнення 43,24грн. належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача 3% річних в сумі 1 745,62 грн., судом до уваги приймається таке.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Дане підтверджується правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720.

Аналізуючи поданий позивачем розрахунок 3% річних, судом враховується, що відповідно до п.п. 4.1 розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахунку коштів у розмірі 100% вартості кожної одержаної партії на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту приймання передачі або видаткових накладних представниками сторін даного Договору. Натомість відповідачем при обрахунку 3% не у всіх випадках враховано положення даного пункту договору.

З огляду на зазначене судом перераховано заявлені до стягнення річні в сумі 1 745,62грн. із врахуванням часткових проплат вартості отриманого товару та встановлено, що обґрунтованими є річні в сумі 1611,70грн. В стягненні 133,92грн. 3% річних належить відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 680, 98грн. інфляційних витрат судом зважається на наступне.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12, № 16/924/963/13).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку ним не враховані зазначені вище вимоги законодавства. Відтак, у позові в частині стягнення з відповідача 680,98 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 22 202грн. основного боргу та 1611,70грн. 3% річних. В решті позову щодо стягнення із відповідача 43,24 грн. пені, 680,98грн. інфляційних втрат та 133,92грн. 3% річних, належить відмовити.

Відповідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", Хмельницької області, м. Дунаївці про стягнення 24671,84 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод", Хмельницької області, м. Дунаївці вул. Красинських, 13 (код ЄДРПОУ 34544034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет" м. Тернопіль вул. Бродівська - Гріга, 2) - 22 202грн. (двадцять дві тисячі двісті дві гривні ) боргу, 1611,70грн. (одну тисячу шістсот одинадцять гривень 70 коп.) 3% річних та 1763,45грн. (одну тисячу сімсот шістдесят три гривні 45 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 43,24 грн. пені, 680,98грн. інфляційних втрат та 133,92грн. 3% річних відмовити.

Повний текст рішення складено 19.05.2014р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 2 примірники: 1 - до справи, 2 - відповідачу (м. Дунаївці, вул. Красинських, 13).