Постанова № 38794740, 25.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 804/12689/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.

представника позивача: Данчул К.В.

представника відповідача: Гребенюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Придніпровський гідрометалургійний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0005331502 від 26.07.2013р.

В обґрунтування пред'явленого адміністративного позову зазначалося, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача було безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання позивача з земельного податку з юридичних осіб, оскільки позивач взагалі не повинен сплачувати такий податок за 2012 рік у зв'язку із тим, що на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 27.04.2010р. №164 та акту приймання-передачі від 28.05.2010р. об'єкти хвостосховища «Сухачівське» та пульпопроводи до нього, які розташовані на землях Орджонікідзевської та Горківської сільських рад загальною площею 497,1га, були передані з балансу Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» на баланс Державному підприємству «Бар`єр». Таким чином, до Державного підприємства «Бар`єр», згідно ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, як до набувача права власності на об'єкти нерухомості, перейшло і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та обов'язок сплачувати земельний податок за користування цією земельною ділянкою. Також позивач зазначав, що відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2002р. було порушено провадження у справі №Б15/48/02 про банкрутство ДП «Придніпровський гідрометалургійний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 76798,00грн., оскільки згідно вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, податків та зборів (обов'язкових платежів).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав пред'явлений адміністративний позов та, посилаючись на викладені в ньому доводи, просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що земельні ділянки на території Дніпропетровського району загальною площею 497,1га, відповідно до акту на право постійного користування землею Серії ДП ДН 003224 були передані у постійне користування Державному підприємству «Придніпровський гідрометалургійний завод» для промислового використання під хвостосховище «Сухачівське» та пульпопроводи до нього згідно рішення VІІ сесії ХХІІІ скликання Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 12.05.1999р. Згідно довідок Управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 24.04.2013р. №2524 та №2525 вказана земельна ділянка загальною площею 497,1га на час перевірки перебуває у постійному користуванні позивача. При цьому факт передачі об'єктів хвостосховища «Сухачівське» та пульпопроводів до нього, розташованих на цих землях з балансу Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» на баланс Державному підприємству «Бар`єр» не знімає з позивача обов'язку сплачувати земельний податок за вказану земельну ділянку, оскільки, хоча в силу приписів ст.ст.120,125 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухоме майно, є підставою для переходу права власності на землю, на якій це майно розташоване, проте, з правового аналізу вказаних норм вбачається, що оформлення такого права власності на землю має здійснюватися у встановленому законом порядку і є остаточно оформленим саме з моменту його державної реєстрації. В даному випадку земельна ділянка загальною площею 497,1га у власність або постійне користування Державному підприємству «Бар`єр» не передавалася та відповідно до згаданого вище акту на право постійного користування землею Серії ДП ДН 003224 перебуває у користуванні позивача. При цьому згідно п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Однак, позивачем в порушення вимог податкового законодавства декларація з земельного податку за 2012 рік не подавалася, тому відповідачем самостійно, з урахуванням законодавчих приписів, було визначено грошове зобов'язання Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» з цього податку. Щодо нарахування позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2002р., якою також було порушено провадження у справі №Б15/48/02 про банкрутство ДП «Придніпровський гідрометалургійний завод», відповідач зазначав, що застосування означених штрафних санкцій є цілком правомірним, оскільки вони були нараховані вже після введення мораторію. При цьому дія мораторію не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після мораторію, а отже не зупиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Придніпровський гідрометалургійний завод» (код ЄДРПОУ 30168729) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 20.10.1998р. та перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник окремих податків, зокрема, земельного податку за місцем розташування земельної ділянки (Горьківська та Орджонікідзевська сільська рада Дніпропетровського району).

На підставі наказу начальника Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.05.2013р. №456 було призначено та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Придніпровський гідрометалургійний завод» з питання правильності нарахування та своєчасності сплати цим підприємством земельного податку за 2012 рік.

За результатами означеної перевірки було складено акт №97/1544-30168729 від 12.06.2013р., з якого вбачається, що під час проведення перевірки було встановлено, що податкова звітність по земельному податку за 2012 рік позивачем подана не була, а отже, не було нараховано та сплачено земельний податок за цей період у сумі 539387,05грн.(а.с.11-14).

18.07.2012р. позивачем було подано до Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області заперечення до акту перевірки від №97/1544-30168729 від 12.06.2013 року, відповідь за результатом розгляду яких була надано відповідачем 25.07.2012р. за вих.№281/10/04-17-15-02 (а.с.7-10).

Оскільки заперечення на акт перевірки були відхилені, 26.07.2013р. Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі вказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005331502, яким позивачу було збільшено суму грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 809080,58грн., з яких за основним платежем - 539387,05грн. та 269693,53грн. за штрафними санкціями (а.с.16).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищеозначеного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Згідно ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Означена стаття кореспондується з приписами ст.ст.269, 270 Податкового кодексу України, якими визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування, зокрема, - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю-це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 3 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що земельні ділянки загальною площею 497,1га, а саме: земельна ділянка розташована на території Горьківської сільської ради площею 242,6га та земельна ділянка розташована на території Орджонікідзевської сільської ради площею 254,5га були передані у постійне користування позивачеві на підставі рішення VІІ сесії ХХІІ скликання Дніпропетровської районної ради від 12.05.1999р. для промислового використання під хвостосховище «Сухачівське» та пульпопроводи до нього.

Право постійного користування позивача цими земельними ділянками посвідчується Державним актом на право постійного користування землею Серії ДП ДН 003224, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 27.05.1999р. за №1291.

Судом також встановлено, що на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 27.04.2010р. №164 та акту приймання-передачі від 28.05.2010р. об'єкти хвостосховища «Сухачівське» та пульпопроводи до нього, які розташовані на землях Орджонікідзевської та Горківської сільських рад загальною площею 497,1га, були передані з балансу Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» на баланс Державному підприємству «Бар`єр».

Разом з тим, перехід права користування земельними ділянками, на яких розташоване хвостосховище «Сухачівське» та пульпопроводи до нього, у встановленому законом порядку не оформлювався та державної реєстрації прав постійного користування цими землями за ДП «Бар'єр» не відбувалося, в той час, як умовою існування обов'язку сплачувати земельний податок є наявність оформленого належним чином права власності або користування земельною ділянкою.

ДП «Бар`єр» є постійним користувачем іншої земельної ділянки загальною площею 34.3761 га, яка розташована на території Горьківської сільської ради, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 02.06.2005 року за №030512000014, та сплачує земельний податок за користування саме цими землями (а.с.48-53).

Водночас відповідно до довідок Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 24.04.2013р. №2525 та №2524 станом на квітень 2013 року земельні ділянки загальною площею 497,1га, а саме: земельна ділянка розташована на території Горьківської сільської ради площею 242,6га та земельна ділянка розташована на території Орджонікідзевської сільської ради площею 254,5га перебувають у постійному користуванні позивача.

При цьому п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, протягом 2012 року у позивача було наявне належним чином зареєстроване право постійного користування вищевказаними земельними ділянками, а, отже, і обов'язок сплачувати земельний податок за користування цією землею.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.36.1, п.36.2 ст.36 Податкового Кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як зазначалося вище та позивачем не заперечується, ДП «Придніпровський гідрометалургійний завод» декларацію з земельного податку за 2012 рік не подавало.

При цьому податковим органом самостійно, з урахуванням нормативно-грошової оцінки земель та коефіцієнтів індексації, а також положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 23.03.1995р. №213 (зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011р. №1185) та даних Державного агентства земельних ресурсів України щодо нормативно-грошової оцінки земель, було здійснено розрахунок грошових зобов'язань позивача зі сплати земельного податку за 2012 рік, відповідно до якого загальна сума таких зобов'язань позивача склала 539387,05грн.

Правильність розрахунку вказаної суми грошового зобов'язання позивачем не заперечується та не оскаржується.

Щодо доводів позивача відносно неправомірності застосування до нього штрафних санкцій під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2002р., якою також було порушено провадження у справі №Б15/48/02 про банкрутство ДП «Придніпровський гідрометалургійний завод», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому положення ст.12 Закону № 2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті ст.1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а, отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 04.07.2011 р. (справа № 21-144а11) та враховується судом відповідно до приписів ст.244-2 КАС України.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог що4до визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова